Мене спитала молода вдова,
Як далі одинокій мамі жити,
І де тепер знайти прості слова,
Щоб сину його горе пояснити.
Мені шістдесят три за паспортом.
Хоча живий та почуваюсь винним,
Лишився в хаті зі старим котом,
Родина вже – за межами країни.
Нема у мене відповіді вам.
Лютіше руцьких не було ворогів.
Я сам це знав й усім доповідав,
Та ніхто ту правду слухати не хтів.
Я чув: ти русофоб, «не нагнітай»,
Надійде весна, а з нею «шашлики»,
Квитки на ЗЕ-квартальних викупляй…
Не регочать вже на цвинтарях вінки.
Так, перемога буде за нами,
Хоч дістанеться тяжкою ціною.
Не платили б кращими життями,
Якби всі користались головою.