Про Вакуленка дивився кіно,
Вчора, плакав, неначе дитина.
Слобожанщина, вкраїнське село,
Батьківщина утратила сина.
Цьогоріч виповнилось п’ятдесят,
Він лише писав дитячі книжки.
Бандеру вирішили «расстрєлять»
Руцкоязикі кацапськіцарьки.
В старенької мами немає сліз,
Без батька лишився син-інвалід,
В онука життя летітиме вниз,
Кому він потрібен? Серце болить…
Триста років вбивають за мову,
Мишебрацья – нелюди, садисти.
Росіяни блукають «па Львову,
Українці, вас кличуть на іспит.
Паспорт з тризубом ворог стискає,
В Україні будує Росію.
Він подосі у нас право має
Sratyвборщ, виробляти помиї.
В тілі Вакуленка усі кулі
Були – з пістолета Макарова,
А перед смертю вони «зіганулі»
Мовою Гріши та Тєрєхова.