Олдскульна класика

перегляди: 3076
21.01.2023 09:50

Умом расєю нє паняць,

Аршиномж…пу нє ізмєріть.

Она – із падмасковьябляць,

Залєзєт к вам в окно і в двєрі.

Там, гдє kazap, всєгда разруха,

Убійства, грязь, садізм і кровь.

Расєя, пьяная старуха,

Пайот про «брацкую любовь».

Кат/цап - вся суть в єдіном словє,

Жесток, как «кат», умьон, как «цап»,

Пока бомбят дєтєй нє в Псковє,

Насілуют нє волжскіх баб.

Ізюм, Маріупіль, Дніпро,

Вам досі «ізик ні прі чом»?

Тоді забирайте власне добро

Та рухайтесь в рашу – ваш дом.

Візьміть з собою і голів

Харкова, Одеси, Дніпра,

Бо втомились до мозолів

Говорити цАпам «пора».

Армія, мова, віра –

Це не лише бабусь надії.

Так ми виганяли звіра

В дев’яностому із Софії.

Пам’ятаю, як голос пропав,

Бо «Геть московського попа!»

Жовтневий з’їзд РУХу вирував,

Махаючи кремлю «па-па».

Прощавай, казали, раша,

Політв’язні з УПА та ОУН.

Ти вже, нарешті, не наша,

Море сиріт і тисячі трун…

Бо за все нам треба платити,

Час розплати нині настав.

Хто Шевченка не бажав вчити,

За «мір в глазах» голосував.

Ідіотів можна жаліти,

Не усім БОГ розуму дав.

ЗЕлених не можу терпіти:

Незнайки з піонерських лав,

Заочники – бакалаври

На ефесбешному повідку,

Вдягли переможця лаври

Читцю чужих текстів в «бігунку».