Приземлення валькірій. Як Україна намагалася перехопити літак із бойовиками ПВК Вагнера. Частина друга

прочитання: 20060
17.11.2021 21:08

У першій частині розслідування, підготовленого Bellingcat за участю The Insider, розповіли про те, як українські спецслужби під виглядом найму охоронців на об'єкт «Роснафти» у Венесуелі змогли вивезти з Росії кілька десятків бойовиків з ЧВК Вагнера, які найбільше розшукуються, причетних до військових злочинів на території України. Бойовики мали сісти Мінську в літак Turkish Airlines, який здійснив би екстрену посадку в Києві, але в останній момент операція несподівано була «відкладена» українським керівництвом, бойовики застрягли в Мінську і незабаром були заарештовані місцевим КДБ. У цій частині аналізують обставини та причини зриву спецоперації.

Раптове перенесення операції та звільнення голови ГУР

За словами двох опитаних колишніх оперативників, за день до виїзду «вагнерівців» до Мінська, 23 липня 2020 року, два керівники спецслужб, які відповідали за проект «Авеню», начальник ГУР Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький, прибули до Офісу Президента, щоб представити фінальна доповідь про майбутню спецоперацію. Оскільки на той момент президент Зеленський був зайнятий, їх перенаправили на зустріч із керівником його офісу Андрієм Єрмаком.

За словами опитаних джерел, Василь Бурба одразу після зустрічі зателефонував керівникам проекту з команди ГУР та пояснив, що Офіс Президента просить відкласти операцію на тиждень. На той час президент Зеленський щойно досяг угоди з Росією про припинення вогню на Донбасі, про що він оголосив того ж дня, 23 липня, на спільній прес-конференції з президентом Швейцарії. Припинення вогню, яке все ще вимагало схвалення Нормандської четвірки, набуло чинності 27 липня 2020 року. Формальним приводом перенесення спецоперації нібито було те, що якщо її буде проведено, як спочатку заплановано, 25 липня, це зірве перемир'я. Іншими словами, за цією логікою арешт «вагнерівців» за два дні до дати набуття чинності суттєво більше загрожував перемир'ю, ніж їхній арешт через три дні після набуття чинності.

Керівники проекту пояснили Бурбе, що затримка на тиждень неможлива і призведе або до втрати довіри з боку «вагнерівців», або до появи підозр серед білоруських чи російських спецслужб, або до того й іншого. Крім того, шанси знайти новий комплект квитків за такий короткий термін були незначними. Бурба передав Єрмаку, що шанси на успішну зміну графіка є невеликими, але пообіцяв подумати, що можна зробити, щоб послабити політичний тиск.

Наступного ранку, коли перша група з 33 осіб виїжджала з Москви, команда ГУР змогла успішно перебронювати квитки на п'ять днів пізніше, у четвер, 30 липня. Другій групі із 13 найманців поміняли квитки на суботу, 1 серпня. Пізніше цього ранку Бурба повідомив керівнику Офісу Президента, що план все ще виконується, але з п'ятиденною затримкою, яка принаймні дозволить набути чинності мирну угоду.

Ні президент Зеленський, ні його офіс не відреагували на прохання прокоментувати причину перенесення операції. Раніше Зеленський стверджував, що «це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ідея цієї операції — це була ідея, скажімо так, інших країн, точно не Україна. І те, що Україну максимально затягували з цього питання, — це правда». Під іншими країнами дехто зрозумів США, а дехто — Росію. Нагадаємо, однак, що на всіх стадіях підготовки цієї операції Зеленського інформували про неї та що її фінальний план було підписано міністром оборони України.

Опитані колишні оперативники ГУР МОУ висловили думку, що однією з причин зриву операції могло стати упереджене ставлення президента та його апарату до Василя Бурби, який уже мав тертя з Офісом Президента. Тріумфальне завершення настільки значущої спецоперації зробило б його героєм в очах широкого загалу і додало б йому політичної ваги, чого, нібито, хотіли уникнути в апараті Зеленського. Джерела, близькі до Бурби, підтвердили The Insider, що відразу після арешту вагнерівців у Мінську він запропонував усім, хто знав про спецоперацію (крім президента), пройти тест на детекторі брехні, щоб з'ясувати, чи не просочилася інформація до білорусів. Через кілька днів після арештів його було усунуто від виконання своїх обов'язків.

Новий голова ГУР Кирило Буданов не став коментувати обставини відкладення спецоперації, але підтвердив, що при проведенні операцій такого масштабу ГУР завжди повідомляє президентові про неї на всіх етапах і погоджує з президентом свої кроки.

Тимчасова слідча комісія (ТСК), яка розслідувала обставини перенесення спецоперації та очолювана Мар'яною Безуглою, у понеділок опублікувала звіт, в якому повідомляється, що глава Офісу Президента не мав повноважень переносити спецоперацію. Зі звіту при цьому неясно, чи давав він такі вказівки чи ні. Так чи інакше, на момент публікації цього матеріалу українська влада так і не надала жодного офіційного пояснення, чому операцію перенесли.

33 підозрілих непитущих

Вже опинившись на території Білорусі, дорогою до Мінська, «Артем Палич» повідомив Міляєву про зміну планів — політ переноситься на 5 днів — і направив автобус до тризіркового готелю у Мінську, де турагент уже забронював для бойовиків проживання. Дізнавшись про вимушену затримку, найманці засмутилися, але коли «Шаман» отримав підтвердження від «Палича», що їхнє перебування в Мінську буде сплачено як робочий час, їхній настрій підвищився. По приїзду вони виконували суворі інструкції щодо дотримання військової дисципліни, насамперед не вживати алкоголь і не тинятися містом.

У готелі на всі дні не вистачало місця, тому 27 липня 32 із 33 бойовиків було переселено до санаторію «Білорусочка» за межею міста. Найманець, що залишився, — єдиний з білоруським паспортом — залишився у родичів у Мінську.

Наступні три дні найманці продовжували дотримуватися суворої дисципліни та інструкцій «Шамана», щоб не викликати підозри. Це навпаки, виглядало особливо підозріло. Як пізніше цитували білоруські ЗМІ співробітника санаторію: «Приїжджі звернули на себе увагу нехарактерною для російських туристів поведінкою: спиртного не вживали, розважальних закладів не відвідували, трималися окремо, намагаючись не привертати до себе уваги».

КДБшники були впевнені, що заарештовують змовників

Як повідомив Bellingcat один із найманців, близько 19:00 28 липня він та його товариші помітили незвичайний мікроавтобус, припаркований біля «Білорусочки». У ньому відразу впізнавалася машина спостереження КДБ. Вони не надали цьому великого значення, вважаючи, що білоруські спецслужби просто стежать, щоб найманці залишили країну, не створюючи жодних проблем. Як пояснив співрозмовник, «з огляду на повсюдну присутність КДБ у Білорусі, вони напевно знали б, що ми забронювали рейс на 30 липня».

Проте тієї ж ночі, незадовго до світанку (о 4:30) спецназівці з групи «Альфа» КДБ Білорусі увірвалися до санаторію, запустили світлошумові гранати до кімнат через балкони, після чого озброєна штурмова група в балаклавах вибила двері в номери, на найманців одягли наручники , поклали їх на ліжку обличчям униз і накрили голови подушками. Один із найманців заявив пізніше в інтерв'ю RT, що міг бачити з-під подушки, що спецназівці обшукували їхній номер та багаж. За деякими репліками КДБшників найманці зрозуміли, що ті щиро впевнені, що найманці приїхали до Білорусі для повалення влади. Зброї, зрозуміло, не знайшли і після багатогодинного очікування найманців передали групі ОМОНу, яка відвезла росіян до РВВС. 33-й найманець, який зупинявся у своїх родичів, був затриманий у їхньому будинку пізніше цього ранку.

Незадовго до півночі 29 липня їм оголосили документи про арешт та висунення звинувачень. Потім найманців перевели до центрального відділення міліції, де їх допитували, мабуть, співробітники КДБ. Слідчі питали затриманих, чи знають вони Сергія Тихановського та Миколу Статкевича (кандидатів у президенти Білорусі, яких заарештували наприкінці травня). Найманці заявили, що не знають таких людей. За словами одного з найманців, які поспілкувалися з Bellingcat, допитувачі виглядали щирими у своїй переконаності в тому, що мають справу із змовниками, і в якийсь момент навіть запитали, чи можливо, що найманців використовували наосліп, щоб повалити уряд.

Зрештою найманцям було пред'явлено звинувачення у змові з метою повалення уряду та організації масових заворушень у співпраці з заарештованими діячами опозиції Тихановським та Статкевичем:

Україна просить видати бойовиків

У день арешту Білоруське державне телебачення показало відомі кадри затримання, а Лукашенко публічно звинуватив російських найманців у тому, що вони намагалися зірвати вибори, і зібрав Раду безпеки на екстрене засідання. У наступні дні Лукашенко вдавав, що йому байдуже, яка країна — Росія чи Україна — отримає найманців, пропонуючи обом державам подати свої аргументи на користь прийому заарештованих бойовиків.

Як показують інтерв'ю та отримані документи, як тільки з'явилися новини про арешт, українська влада почала намагатися переконати Мінськ видати затриманих. Це зажадало як формальних дій — підготовки всіх обвинувачень і документів про екстрадицію, що вимагаються законом, так і неформальної взаємодії з Мінськом у спробі вмовити Лукашенка передати всіх або хоча б деяких із затриманих. Згідно зі свідченнями найманців, деякі — але не всі — із 33 отримали від СБУ повідомлення про кримінальні звинувачення, висунуті проти них в Україні, рекомендованим листом на їхні домашні адреси. Звинувачення датовані 29 липня 2020 року – днем затримання у Мінську. 30 липня 2020 року міністр закордонних справ Білорусі викликав тимчасового посла України до Мінська, щоб повідомити його про арешт та запитати в України інформацію про можливі злочини, скоєні цими людьми на території України.

3 серпня Генеральний прокурор України направив до Білорусі запит про арешт 28 із 33 осіб в очікуванні офіційного запиту про екстрадицію. Офіційний запит про екстрадицію було подано лише за вісім днів, 11 серпня 2020 року.

Водночас українська влада займалася неформальною взаємодією як мінімум за двома напрямками. За словами одного з опитаних членів команди ГУР, СБУ надала їх білоруським колегам інформацію про найманське минуле 33 осіб, а також про решту бойовиків, «завербованих» ПВК «МАР». Ймовірно, саме це наведення стало джерелом заяв влади Мінська від 30 липня 2020 року про те, що вони розшукують ще до 200 осіб із так званої ПВК Вагнера на території Білорусі. Також відомо, що президент Зеленський особисто лобіював екстрадицію бойовиків до України у телефонній розмові з Олександром Лукашенком 5 серпня 2020 року.

Російська влада намагається зрозуміти, що відбувається

Російська влада спочатку здавалися спантеличеними арештами та звинуваченнями, пред'явленими ним Лукашенком. Початкова реакція як кремлівських чиновників, так і дружніх Кремлю ЗМІ вказала на подив з приводу того, що 33 бойовики робили в Мінську. Після дня мовчання 30 липня 2020 року Дмитро Пєсков прокоментував арешти, відкинувши звинувачення в тому, що Росія підтримала державний переворот з метою повалення Лукашенка, і попросив Мінськ надати «вичерпну інформацію про те, в чому звинувачені росіяни». У заяві, розміщеній на сайті Міністерства закордонних справ Росії, посол Москви в Мінську наполягав, що росіяни були співробітниками приватної охоронної компанії, які чекали на літак, що прямує до третьої країни. 31 липня Путін провів на цю тему зустріч із Радою безпеки РФ, але що саме там обговорювалося — неясно.

Голова «Союзу добровольців Донбасу» Олександр Бородай, який раніше за протекцією Суркова очолював «уряд ДНР», підтвердив, що серед затриманих є члени «Союзу добровольців», і зажадав їх звільнити. Він також пояснив появу їх у Мінську «логістичною ситуацією» і тим, що бойовики прямували до третьої країни.

Ще 3 серпня 2020 року кремлівські чиновники не знали справжньої передісторії проблем 33 росіян. Один із затриманих тоді найманців повідомив, що коли до нього приходив російський консул, він був не в курсі того, що відбувається. І консул, і Пєсков заявляли тоді, що затримані були із співробітниками приватної охоронної компанії, які перебували в Мінську транзитом на шляху до третьої країни у зв'язку з відрядженням. Ці первісні заяви Росії були категорично відкинуті білоруською владою:

- Якби здійснювалося перекидання кудись приватної військової компанії, тим більше через територію Білорусі, напевно, по лінії якихось спеціальних служб були б певні пояснення. Тому що це дуже серйозне питання. Але вийшло так, що ні за лінією ФСБ, ні за лінією ГРУ, ні за якою іншою структурою такої інформації не отримували, - заперечував голова Ради безпеки Білорусі Андрій Равков.

5 серпня 2020 року Генеральна прокуратура Росії подала офіційний запит до білоруської прокуратури щодо передачі 32 затриманих росіян Москві.

На 6 серпня 2020 року президент Білорусі ще не вирішив, кому видати бойовиків. Він запросив генеральних прокурорів України та Росії приїхати до Білорусі та «дозволити справу з генеральним прокурором Білорусі на основі міжнародних угод».

Однак подальші події, схоже, вплинули на його остаточний вибір.

Бойовиків видають Росії

Хоча спочатку російська влада і спецслужби не розуміли, як 33 російські найманці опинилися в Мінську, через тиждень вони, схоже, розкрили справу. Використовуючи безперешкодний доступ до даних російських провайдерів, ФСБ Росії змогла відстежити український слід, у тому числі через IP, з якого публікувалося оголошення на Avito про вакансію, та через українську реєстрацію одного з туристичних агенцій, які замовили квитки для найманців. Ці знахідки 6 серпня були опубліковані в «Комсомольській правді», яка відкрито посилається на джерела у ФСБ та опублікувала інтерв'ю з ФСБ-шником. Того ж дня Слідчий комітет Росії розпочав розслідування у справі.

Наступного дня Путін зателефонував Лукашенку, щоб обговорити ситуацію із затриманими. Однак Лукашенко не одразу прийняв російську версію (принаймні публічно). Ще 9 серпня 2020 року – у день президентських виборів у Білорусі – він продовжував повторювати, що не вірить російському наративу про роль «третьої країни» у прибутті найманців.

Після виборів по всій Білорусі спалахнули безпрецедентні за масштабом протести проти безпрецедентних масових фальсифікацій. Залишився легітимності після поразки на виборах Лукашенку відчайдушно потребував підтримки Кремля. Путін привітав Лукашенка з перемогою 10 серпня та протягом кількох наступних днів російські літаки, які використовуються керівництвом ФСБ, здійснили серію рейсів до Мінська.

А вже 14 серпня 2020 року Генеральний прокурор Росії оголосив, що Білорусь видала Росії 32 російські громадяни, і що вони знаходяться на території Росії. Оголошення, яке пізніше було видалено з сайту, схоже, було передчасним. Найманці повідомили, що їх випустили до Росії лише 16 серпня 2020 року та відвезли автобусом до підмосковного району, де їх помістили на 14-денний карантин. Примітно, що протягом двох тижнів бойовиків неодноразово допитували співробітники ФСБ, які намагалися з'ясувати всю передісторію, починаючи з процесу вербування.

    Фотофакт