Захід знову може опинитися в пастці «телефоного права», якщо переговори будуть вести на умовах росії, а не України, – президент Литви

Президент Литви Гітанас Науседа висловив побоювання, що Захід може знову опинитися в пастці "телефонного права" росії, якщо мирні переговори почнуться на умовах Кремля, а не України.

Про це він сказав під час дискусії в Центрі східноєвропейських досліджень, повідомляє "Європейська правда".

"Коли я бачу, що знову і знову, особливо щодо становища на фронті, виникають пацифістські настрої, коли починають говорити про мирні переговори... Я думаю, що ми знову потрапляємо в ту саму пастку й повертаємося до віри в телефонне право, яке раніше мало місце, а тепер це так звані мирні переговори", - заявив президент Литви.

Ймовірно, Науседа мав на увазі телефонні переговори, які в перші місяці після початку повномасштабної війни рф проти України з російським диктатором володимиром путіним вів президент Франції Емманюель Макрон.

"Як було у випадку з телефонним правом, так і у випадку з мирними переговорами – Росії потрібна не угода, а просто знову ошукати Захід, виграти час, консолідувати свої сили та напасти на нас із новою силою. Можливо, цього разу не тільки на Україну, а й на всіх нас", - зазначив він.

За словами Науседи, Вільнюс у цьому випадку проводив "політику розвіювання ілюзій".

Лідер Литви також висловив невдоволення тим, що ЄС повільно готує 13-й пакет санкцій проти росії.

"Із санкціями ми просуваємося дуже повільно, іноді навіть невиправдано повільно", - прокоментував він.

Водночас Науседа "вкрай стурбований" тим, щоб Сполучені Штати зберегли свою увагу до ЄС, незалежно від результатів виборів у листопаді 2024 року.

"Це потрібно не Литві чи Латвії, це те, що потрібно всьому ЄС. Ми не можемо гарантувати цього сьогодні, але нам не слід боятися якихось апокаліптичних сценаріїв того, що станеться, якщо та чи інша людина виграє вибори", - резюмував президент Литви.

Раніше, президент Литви заявляв, що Європейський союз має зіграти активнішу роль у процесі наданні допомоги Україні, оскільки у союзників немає ні можливості, ні політичної волі забезпечити Київ необхідним озброєнням.