«Сльози покотилися градом. Це такі емоції, які я в житті не переживала»: Дружина командира «Волини» розповіла про довгоочікувану зустріч із чоловіком

перегляди: 13942
24.11.2022 16:49

Дружина командира 36-ї бригади морської піхоти Сергія Волинського Руслана розповіла про те, як пройшла зустріч із чоловіком після героїчної оборони Маріуполя та російського полону. А також про умови проживання командирів, які з метою безпеки тимчасово перебувають у Туреччині.

Про це дівчина розповіла в інтерв'ю «Голос Америки».

За словами Руслани, командири до останнього не знали, що покинувши Оленівку, їх швидко обміняють.

- Коли їх почали вивозити, на них одягли шапки, замотали їхні очі скотчем поверх шапок і все. Перевозили когось майже дві доби, когось трохи менше. Вони, як командири, були впевнені, що якщо їх обміняли, то всі їхні підлеглі, їхні побратими, вже також обмінялися.

21 вересня Руслана вперше після останнього дзвоника з Маріуполя почула голос чоловіка. У телефонній розмові Волинський сказав, що його обміняли. За два тижні Руслана з маленьким сином Олександром та сестрою Тетяною разом з іншими родичами командирів прибули до Туреччини, де зустрілися з рідними.

- Ми приїхали туди рано-вранці. Нас привезли і сказали: «Ось тут ви чекатимете зустріч». Коли ця зустріч – невідомо. Ми сиділи в цій залі і почули, що хтось із журналістів голосно сказав: «Вони йдуть». І всі, коли це сказали, просто сльози покотилися градом. Руки й до того тремтіли, але це такі емоції, які я в житті не переживала.

За словами Руслани, сім'ї дуже переживали і перед зустріччю між собою домовилися, як тікатимуть до рідних, щоби один одного випадково не збити з ніг.

- І потім вони зайшли, і ми їх побачили. Першим підбіг син, обійняв його. Потім уже я. Він (син Олександр, - ПОНЕДІЛОК) останній раз бачив тата в лютому і це був найбільший час за все його життя, коли він не бачив тата.

Руслана зазначила, що після полону Сергій дуже схуд і також багато читалося у погляді Волинського.

- В очах читалася і смуток, і по очах видно, скільки людей пройшло. З нами спілкувалася психолог, яка сказала, що за першої зустрічі нічого не питати, жодних подробиць. Якщо чоловіки захочуть – вони самі почнуть щось розповідати.

Після зустрічі сім'ї, що возз'єдналися, відвезли до міста, де зараз живуть командири. З метою безпеки засоби зв'язку та фотоапарати родичів попросили залишити в готелі, а всі «невирішені завдання» вирішити до приїзду, оскільки можливості зробити це після приїзду не буде.

– Спочатку ми просто розмовляли. Звісно, вони не знали ситуації, яка відбувається в Україні, тому ми спочатку розповіли, що в нас сталося за цей період часу, як наші рідні, близькі та друзі.

Сім'ї провели разом два тижні. Актуальні новини дізнавалися з телевізора, яким транслювали українські канали. Командири попросили привезти книжки. Руслана привезла дружину близько десяти книг. Сергій Волинський, у свою чергу, підготував листи до своїх побратимів, які перебувають в Україні.

– Він сам написав листи своїм друзям. І я, вже після приїзду, передала все, що він просив.

Наразі звільнені з російського полону командири виходять на зв'язок із рідними раз на тиждень. Руслана сказала, що вже всі очікують на наступну зустріч, яка, як сподівається, буде цього року.

Фотофакт