«Без створення спеціальної економічної зони у Миколаєва немає шансів на розвиток»: Інтервʼю ПН з мером Сєнкевичем

Миколаїв вже понад три роки живе під обстрілами та в умовах постійної загрози. По місту нараховується безліч зруйнованих та понівечених об’єктів, серед яких школи, житлові будинки, критична інфраструктура. Місто вже другий рік живе з дефіцитним бюджетом через втрату ПДФО з зарплат військових. Попри це підтримка ЗСУ не зупиняється, продовжується розвиток комунального транспорту, готується стратегія озеленення та шукаються шляхи залучення інвесторів.

Про те, як живе і розвивається Миколаїв під час війни, та які рішення ухвалюються на місцевому рівні в інтервʼю ПН розповів міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич.

Миколаїв суттєво постраждав від війни та обстрілів. Яка наразі сума збитків нанесена? Як триває процес відновлення міста? Які об’єкти у пріоритеті?

— У нас розрахунок збитків пошкоджених об'єктів на території міста проводиться спеціальною комісією, яка створена в адміністраціях районів, а також на базі нашого департаменту архітектури та містобудування. Власне, сьогодні ми бачимо цифру на рівні 2 мільярдів 441 мільйон гривень. Хоча ця цифра фактично не відповідає дійсності, адже у кожного об'єкта є балансова вартість, і розрахунок вартості цього об'єкта чи втрат ведеться з розрахунку цієї балансової вартості. Але, наприклад, якщо взяти школу №51, яка її балансова вартість — мінімальна. Тобто, щоб цю зруйновану школу відновити, нам потрібно не 10 мільйонів гривень, а, наприклад, мільярд. І тому цифра, яку я вам щойно назвав — 2 мільярди 441 мільйон гривень, просто зростає моментально. А ще в нас є школа №48 і багато інших об'єктів, які фактично потрібно будувати з нуля. Тому ми навіть не можемо до кінця оцінити суми цих втрат. І сьогодні щодо 51-ї школи розробляється проєктно-кошторисна документація, яку ми плануємо передати в державну Агенцію відновлення. І щодо 48-ї школи, то зараз ми навіть шукаємо там додаткові ще кошти для розробки проєктно-кошторисної документації. Ось така ситуація.

Які пріоритети? У першу чергу об'єкти соціального значення, які ми повинні відбудувати, щоб забезпечувати послуги соціального напрямку. Потім інші об'єкти, які стосуються ЖКГ. Що стосується житлових об'єктів, то ми допомагаємо людям отримувати виплати за програмою "єВідновлення", яка є державною за підтримки Світового банку. Багато людей вже отримали сертифікати, отримали нове житло, фактично своє зруйноване обміняли на нові квартири. Що стосується пошкоджених об'єктів, ми робимо оцінку, потім робимо проєктно-кошторисну документацію, потім відбудовуємо. Наприклад, як об'єкт на Адміральський. Тобто потрібно провести спочатку експертизу, чи є пошкоджені конструкції, чи треба розбирати, чи можна відремонтувати. І за цією процедурою ми діємо.

А щодо відбудови житлових об'єктів, нещодавно директор департаменту ЖКХ казав, що місто наразі не планує відбудовувати повністю зруйновані обʼєкти. Чи на майбутнє планується якась стратегія перебудови міста, тому що багато таких багатоповерхівок, які вже не підлягають відновленню. Чи цим має займатися держава?

— Наприклад, в Заводському районі, у одного обʼєкта пошкоджено лише один під'їзд. Ми допомогли їм податися на програму для отримання нового житла. Але цей будинок не може залишитися напівзруйнованим, адже там живуть і інші люди в незруйнованих під'їздах. У нас є можливості двох типів. Перше — це розібрати до кінця, і залишити будинок за мінусом одного підʼїзду і його також здати в експлуатацію. Чи відновити той під'їзд, приєднати. І фактично ми отримуємо у себе в місті частину нового житлового фонду, який можемо дати іншим людям, в яких пошкоджено чи зруйновано житло в будинках, які ми не можемо відновити. Зараз є така стратегія, і кожний об'єкт ми розглядаємо окремо, без якогось правила. Резюмуючи: кожен об'єкт розглядається окремо щодо максимально ефективного використання бюджетних коштів.

Миколаїв складно назвати містом, де активно будується житло. І якщо до повномасштабного вторгнення можна було нарахувати до 10 об'єктів, які будувалися, то зараз взагалі майже нічого не будується. А ті об'єкти, які були збудовані, не здаються в експлуатацію. Чому у Миколаєві така проблема з будівництвом нового житла?

— По-перше, ринок у нас "живий", тобто, в Миколаєві квартири і продаються, і орендуються. Ба більше, нещодавно одна з міжнародних організацій, яка захотіла переселити своїх людей, попросила нас допомогти їм з цим, бо не змогли знайти житло, тому що все забито. Внутрішньо переміщені особи з Миколаївської області, з Херсонської, і з міста Херсон трошки підтримали цей ринок і, власне, допомогли. Наступне те, що в нас військовослужбовці, які стали отримувати бойові зарплати і думають, як їх і куди краще вкладати. І вони також купують квартири, як на первинному, так і на вторинному ринку. Що стосується будівництва, ми готові допомагати всім – виділяти землю для будівництва. Тим більше, що на сьогодні ця земля фактично має знижку, адже ми підтримали проєкт рішення, який робить мінімальну оплату за об'єкти, які для будівництва. Ми готові їх супроводжувати. Зараз, здається, наш ДАБК супроводжує три об'єкти, допомагає їм привести до ладу документи, щоб вони здали ці будинки в експлуатацію. Це будинки в Інгульському, в Центральному та Заводському районах. Три будинки, які сподіваюсь, найближчим часом вони здадуть. Тому що, якщо раніше ми просто могли написати якісь зауваження — і йти на доопрацювання, то сьогодні ми намагаємося кожному з них допомогти, щоб вони здали ці будинки і, що не продали, ще могли продати.

Чи звертається хтось за отриманням землі, щоб почати нове будівництво?

— Ні, не звертається. І насправді я завжди кажу, що ступінь розвитку міста можна співвіднести з кількістю працюючих будівельних кранів. Мені зараз відомо лише про одну активну забудову. Всі інші поки що заморозились і чекають, як мінімум, мені здається, закінчення військових дій. Сьогодні ви бачите, що ми знаходимося в зоні, в якій спостерігається повністю затишшя в цьому напрямку. При тому, що в Закарпатті, в Івано-Франківську, у Львові продовжується будівництво. І це пояснюється лише одним — безпековим фактором і віддаленістю від лінії розмежування.

У 2023 році міськрада погодила Програму забезпечення житлом військовослужбовців. 150 військовим було видано ордери на житло. На цьому реалізація програми призупинилась, чому так сталось?

— Після того, як збільшились виплати військовослужбовцям, нам збільшились надходження до місцевого бюджету. І ми разом з депутатами прийняли рішення, що нам потрібно за це віддячити військовослужбовців - 10% від всіх надходжень, які вони давали нам до бюджету міста, ми направляємо на купівлю житла. Це означало, що кожна військова частина наповнювала бюджет міста коштами в 2022 році. Ми взяли ці кошти і розділили їх пропорційно, хто скільки надав. Виділили ці кошти на програму. Виділили кожному підрозділу окремі суми. Вони самі визначали, які військовослужбовці отримають квартири. Ми подивилися, розділили квартири на 2-кімнатні, 3-кімнатні, однокімнатні, але було так, що тут не вистачає шматочка, і тут, і ще десь. Тому ми дивились, кому не вистачає і додавали ще потрошки грошей, щоб добити для того аби забезпечити всіх, кого подали на отримання квартири. Але в жовтні 2023 року Верховна Рада прийняла рішення щодо позбавлення місцевих бюджетів ПДФО. І починаючи з того часу ми не отримуємо ПДФО від військовослужбовців. Тому ця програма була призупинена виключно через те, що немає фінансування. Ми передбачали, що можемо продовжити її будь-коли.

Коли в нас забирали ПДФО, я пояснював, що для когось це було 10-12%, а для нас — 26%, а це 2,7 мільярда гривень. І зараз, коли військові приходять і просять нас купити автомобіль, але він один коштує 1,5 мільйона гривень, ми це просто не можемо собі дозволити. На найближчій сесії ми будемо розподіляти вільні залишки, це будуть мізерні суми. Окрім того, найкращим доказом, що наш бюджет є дуже-дуже малим і слабким, є те, що держава, оцінивши наш бюджет в цьому році, надала нам субвенцію, здається, у сумі 250 мільйонів. Це на забезпечення наших потреб: оплата опалення, зарплати і всього іншого. Нещодавно були військові, які просили нас допомогти щось дороге придбати, я їм сказав: "Хлопці, ми можемо вам купити дрони, передати "старлінки" чи ще щось, але дорогі подарунки ми вже не можемо. Ну просто в нас немає грошей".

А ви не звертались, щоб держава якось профінансувала цю програму?

— Ні, зараз у держави інші проблеми.

А взагалі скільки військовослужбовців зараз стоїть в черзі на отримання житла?

— Наразі у черзі стоїть 484 сімʼї учасників АТО, учасники бойових дій — 122 сімʼї, люди з інвалідністю внаслідок повномасштабної війни — 77 сімей, а також люди з інвалідністю, яку вони отримали в АТО — 11 сімей.

Місцевий бізнес також суттєво постраждав від війни, хтось закрився, хтось релокувався, хтось ледь зводить кінці з кінцями.. Ви, зокрема, активно просували тему щодо надання економічних преференцій Миколаєву. Які напрацювання є у цьому напрямку?

— Наразі жодних документів ми не направили. На останній зустрічі з представниками Данії і організацією, яка об'єднує понад 2 тисяч данських компаній Danish Industry, ми обговорили, що хочемо разом з ними підготувати проєкт закону, який буде регулювати спеціальну економічну зону в Миколаєві. Такий закон насправді є сьогодні. Він так і називається "Закон про спеціальну економічну зону "Миколаїв". Але він без економічних інструментів, адже за часів, коли була прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, ці дві статті прибрали. Ми зараз хочемо підготувати не просто наші думки, а підготувати запит від наших данських партнерів, які, розраховуємо, будуть заходити до нас.

Ми чекаємо, так званий, узагальнений вже документ, і після цього будемо готувати проєкт зміни до закону. Без цього у нас шансів з вами на розвиток нашого міста немає. Чому? Бо росія нікуди не зникне. Нехай будуть в нас мирні переговори. Уявімо, що ми з вами навіть доб'ємося того, що ми повернемося до кордонів 24 лютого 22 року. Але росія нікуди не зникне. Ми з вами будемо жити тут як на пороховій бочці, ризики великі. Нам потрібно конкурувати з іншими містами, з Вінницею, зі Львовом, з Івано-Франківськом, з Ужгородом. А як ми можемо це робити, якщо ми знаходимося нехай в 100 кілометрів від фронту, а вони там в тисячі кілометрів. Звичайно, що нам потрібні преференції. І я, коли був тут Президент України Володимир Зеленський, казав йому про це. Звичайно, що це були просто слова. Зараз, коли ми будемо готові разом з нашими данськими партнерами, з миколаївським бізнесом, ми підготуємо зрозуміле прозоре рішення, запропонуємо прийняти закон про один проєкт щодо спеціальних преференцій для бізнесу в регіоні. Питання про те, що будь-які зміни в місті: ремонт доріг, ремонт дахів, висаджування дерев нових, створення парків, скверів — це все гроші бюджету. А вони наповнюються виключно бізнесом.

Раніше неодноразово повідомлялось, що місто не може використовувати вільний залишок коштів на відновлення міста. Чи вдалось вирішити цю проблему?

— Ми вже прийняли на останній сесії звіт і вже готуємо на сесію, яка відбудеться в кінці цього місяця, розподіл цих грошей. Це 680 мільйонів гривень.

А куди плануєте направити?

— Частина грошей на підтримання нашої життєдіяльності, тобто на зарплати і оплату комунальних послуг, тому що ми не все передбачили на початку року. Частину грошей спрямуємо на наші комунальні підприємства: для кредитів "електротрансу" і "облтеплоенерго". Це великі суми. Частину грошей всім головним розпорядникам: трохи на освіту, трохи на медицину... Насправді сума 680 мільйонів гривень – це дуже маленька сума. Там копійки будуть якісь комусь роздаватись. Здається, ми маємо додатково 25 мільйонів гривень на підтримку військовослужбовців. 50 мільйонів гривень на програму підтримки обороноздатності.

У січні 2025 року стало відомо про спочатку призупинення фінансування проєктів USAID, пізніше Держдеп США ухвалив рішення про закриття цієї установи, з якою тісно співпрацював Миколаїв. Наскільки ліквідація цієї установи є критичною для міста? Про які суми йде мова і де шукаєте фінансування?

— Звичайно, що всі проєкти, які стосуються USAID зупинилися. Ми ще досі не можемо порахувати кількість проєктів, які зупинилися, тому що у деяких фінансування йшло не конкретно через USAID, а через деякі організації, які співпрацювали з ними. Всі вони припинилися. І з того, що ми повинні були отримати — ми отримали все. А з того, що планувалося, то поки що ми не розуміємо. Частину фінансування повинні замінити швейцарський фонд. Буквально за тиждень до того, як ця програма зупинилася, ми підписали меморандум з USAID в посольстві США на підтримку бізнесу. Тобто планувалось створення бізнес-кафе. Планувалася фінансова підтримка на закупівлю обладнання, тобто вони повинні були сказати, яке обладнання вони хочуть купити і USAID для них його купував. І це кафе мало б розвиватися. Це дуже погано, тому що насправді народ Сполучених Штатів дуже сильно нас підтримував. Ми планували в цьому році зробити такий ривок, скажімо так. На жаль, як є. Тому ми завжди казали: "Дякую, народу Сполучених Штатів Америки за те, що вони нам допомагають". Сподіваюсь, що ця програма відновиться, тому що жодної копійки з цих грошей ми не використовували силами місцевих бюджетів чи посадовців Миколаївської міської ради. Ми виключно обговорювали з ними проєкти, на які вони готові виділити кошти. Вони їх підтверджували і особисто визначали, хто буде купувати, передавати, будувати. Ми в цьому участі не брали для того, щоб уникнути будь-яких питань, які стосуються корупції чи корупційних ризиків. За весь час війни у Миколаєві ми жодним чином не використали жодної копійки донорських коштів. Відомим на всю Україну і в Данії став випадок, коли "Миколаївводоканал" закупив рідкий хлор за завищеними цінами, а виявилось, що то був Червоний Хрест, а не водоканал. І нещодавно нова публікація була в одному з респектабельних видань Данії в Копенгагені. Мені надсилають посилання на цю статтю і в цій статті написано, що "Миколаївводоканал" нечесно використав кошти на купівлю хлору. Ну, це ж брехня. Ми писали "Центру журналістських розслідувань", які писали статтю, і вимагали від них спростування цієї інформації. Вони цього не зробили.

З якими ще інституціями, організаціями, донорами співпрацює місто та в яких напрямках? Чи є загальна сума отриманої допомоги за ці три роки?

— З 2022 по 2024 роки було надано допомоги на 3 мільярди 643 мільйони 134 тисячі гривень. Це 175 мільйонів 272 тисячі гривень від Європейського союзу, 538 мільйонів 301 тисячу гривень від Уряду США через Агентство США з міжнародного розвитку, 422 мільйони 85 тисяч гривень від Уряду Федеративної Республіки Німеччина через Федеральне Міністерство економічного співробітництва та розвитку (ВМ2), 5 мільйонів 155 тисяч гривень від Уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії через Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності і міжнародного розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (ЕСРО),1 мільярд 243 мільйони 854 тисячі гривень від Уряду Королівства Данія через Міністерство закордонних справ Данії, 895 мільйонів 307 тисяч гривень від Уряду Японії через Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA), 227 мільйонів 395 тисяч від Європейського інвестиційного банку і 135 мільйонів наразі в стадії реалізації від Європейського банку реконструкції та розвитку.

Ми єдине місто, яке створило сайт з моніторингу гуманітарної допомоги для Миколаєва. Ще додам щодо меморандуму USAID, то вони офіційно суму не казали, проте мова йшла про гранти для 40 бізнесів до 20 тисяч доларів. Це головна історія, що ми хочемо, щоб наші іноземні партнери бачили, що ми не сидимо і не "проїдаємо" їх кошти, а ми хочемо розвивати наш бізнес, економіку для того, щоб самостійно заробляти на майбутнє.

Миколаїв вже другий рік живе з дефіцитним бюджетом, зокрема через вилучення військового ПДФО, тим не менш місто продовжує допомагати ЗСУ. Скільки коштів за цей час витрачено на цей напрямок, які запити найбільш актуальні зараз?

— На сьогодні ми витратили майже мільярд гривень з місцевого бюджету. У 2022 році — 121 мільйон гривень, 2023 році — 506 мільйонів гривень, 2024 рік — 230 мільйонів гривень. Ми ж допомагаємо не лише грошима, але й технікою, тобто велика частина техніки міських комунальних підприємств була мобілізована. Автобуси, трактори, екскаватори, підіймачі… Велику кількість нашого обладнання ми передали. І всі там кажуть: "Що ви там їздите, підписуєте побратимство, і що вони там?". А от треба сказати, що наші партнери, міста-побратими, з якими ми співпрацюємо, передають нам обладнання, машини, але єдина їх умова передачі, що ми не можемо використовувати у військових цілях речі, які передають. Тому ми отримуємо нове або "б/вушне", ставимо його на баланс підприємств і щось з підприємства передаємо у військо. Окрім того, ми передаємо велику кількість супутнього обладнання, будівельних матеріалів, бетонні вироби. І велику кількість ще ми робимо таких передач, які не можемо, на жаль, анонсувати. Але миколаївці повинні знати, що миколаївська громада є однією з провідних громад в Україні, яка допомагає усім, чим можна. Ми розкажемо про це обов'язково після війни. Ми прозвітуємо за кожну копійку, бо нас перевіряють і Держаудитслужба, і так далі. Це транспортні засоби, засоби зв'язку, генератори і, я думаю, що найближчим часом ми досягнемо позначки в 3 тисячі дронів, які передали з початку вторгнення. Ми зараз збільшуємо кількість переданих дронів. Ми допомагаємо багатьом різним бригадам. В цьому році додатково будемо виділяти ще 50 мільйонів гривень. І ще ми будемо виділяти додаткові кошти, які я, на жаль, анонсувати не можу, але депутати будуть проінформовані.

До цього була практика, що співробітники мерії, і загалом комунальних підприємств зі своєї зарплати відрахували якусь частину на ЗСУ. Чи є зараз така практика?

— Ми це робимо. Найближчим часом ми теж щось направимо, та зазвичай ми під якийсь проєкт це робимо. Це може здаватись, що це обов'язково, але хто хоче, той і робить. Але тих хто не хоче немає. Все від чистого серця.

Яким чином місто допомагає сімʼям військовополонених, чи є в нас відповідні програми на оздоровлення, психологічна підтримка, фінансова підтримка?

— По-перше, наше Управління у справах ветеранів зараз співпрацює з цими сім’ями. Я не можу вам сказати про цю програму, але вони звертаються до нас періодично за різною допомогою. Програмою передбачена комплексна допомога: і юридична, і оздоровлення, і психологічна. Наприклад, нещодавно до нас звернулись за розміщенням банера на Соборній площі. Бюджетними коштами ми це не змогли зробити, але знайшли позабюджетні. Періодично робимо інші заходи. Я як амбасадор цих людей, де б я не був, куди б не їхав за кордоном, порушую це питання, коли я беру участь в будь-яких на виступах, обов'язково кажу: "Ми з вами тут сидимо спокійно в залі, а хтось сьогодні сидить в російських казематах і над кимось знову будуть знущатися, бити і вимагати від них інформацію, якої в них немає". Всі бачили фото цих людей, які втрачають по 20-30 кілограмів за час перебування. Вони фактично виходять звідти інвалідами. І ми просимо, аби влада іноземних країн долучилася до звільнення цих людей. Ми постійно про це нагадуємо по всьому світі.

Була інформація, що Данія погодилась побудувати житловий будинок та дитсадок у мікрорайоні Північний. Чи є вже якась конкретика, скільки коштів на це необхідно, коли почнуться будівельні роботи?

— Конкретики поки що немає, вони ще роблять проєктні рішення. Ми з ними співпрацюємо. Минулого тижня обговорювали щодо перетворення одного з комунальних підприємств на підприємство, на баланс якого буде передано це житло. І вимогами Данії є те, що житло це залишається у власності міста, але за соціальними цінами воно переходить в оренду миколаївцям і не обов'язково військовослужбовцям. Це буде таке справжнє соціальне житло, такий револьверний фонд Миколаєва, який можна буде використовувати для всіх, кому це буде потрібно.

У вас була ідея повністю ліквідувати "маршрутки" у місті за рахунок збільшення комунального транспорту. Можна з упевненістю сказати, що частка комунального транспорту значно виросла. Яке зараз співвідношення комунального транспорту до приватного? І чи рахували ви, скільки у міста має бути електротранспорту та автобусів, щоб повністю позбавитись приватного транспорту?

— Я щоранку отримую інформацію. Сьогодні (інтервʼю записувалось у понеділок, 7 квітня, - ПН) 111 одиниць комунального транспорту вийшло на маршрут: 50 тролейбусів, 27 трамваїв, 34 автобуси. І також приватних підприємців — 271 одиниця. Загалом в нас сьогодні вийшло на маршрути 382 одиниці транспорту. Вчора було в вихідний день у неділю — 304. У суботу — 322. Кожного дня я отримую інформацію про те, скільки одиниць виходить. Ми контролюємо це питання. Звичайно, що ми витісняємо приватних перевізників з маршрутів. У нас найближчим часом повинні ще прийти додаткові тролейбуси на автономному ході. Ми навчаємо водіїв. Наближається проєкт по роботі з автобусами, з банком ЄБРР. І ми також отримаємо автобуси, які стануть на маршрути в "Миколаївпастрансі". І так потихеньку збудеться те, про що ми з вами казали. Залишаться лише ті маршрутки, які будуть на "підхваті" у нашого комунального транспорту, де їх не буде вистачати. Тобто, ми нікого не виганяємо, вони самі підуть, коли це стане невигідно. Ми ж не можемо сказати людям, ми не можемо вам забезпечити перевезення, тому що ми не хочемо, щоб ви їздили в маршрутках. Вони скажуть: "Та ми хочемо. Нам же треба їхати кудись". Правильно? Тому коли ми отримуємо новий транспорт, то займаємо нові маршрути, а приватному транспорту ми дякуємо і просимо їх працювати в наших автобусах. Аби замінити приватний транспорт повністю нам треба ще приблизно 100 одиниць транспорту, але знову ж таки, якась кількість маршруток залишиться. Бо в нас є деякі не дуже популярні маршрути, куди нераціонально відправляти цілий автобус заради трьох людей, тому на таких маршрутах буде працювати приватний транспорт. Там вони будуть закривати всі наші потреби.

А водії приватного транспорту переходять працювати на комунальні підприємства?

— Так, переходять в основному на автобуси. Тим більше зараз буде кількість транспорту збільшуватися. Питання в тому, що для "маршрутки" потрібен один водій, тобто людина йде зранку на роботу і катається до самого вечора. Ми так не можемо собі дозволити, тому що в нас є норми і зміни: один водій виходить зранку і їздить до четвертої години, а інший його замінює і їздить до вечора. В нас кращі умови, "біла" зарплата. Ще один плюс, що ми тих, хто працює у нас на підприємстві критичної інфраструктури, ми бронюємо. Ми постійно шукаємо водіїв на тролейбуси, трамваї, автобуси. Ми проводимо навчання. Тому запрошуємо всіх, хто читає цю інформацію. Нехай вони звертаються, обговоримо, візьмемо, "соцпакет", офіційне оформлення.

Ви раніше озвучували план створити у Миколаєві окремий енергетичний острів, щоб під час блекаутів можна було давати електроенергію хоча б погодинно. Зокрема, звучала цифра у 12 мвт генеруючих потужностей. Що вже зроблено в цьому напрямку, якщо можна про це говорити?

— Це не моя ідея. Це була ідея на рівні держави, щоб кожне велике місто мало такі острови. Сьогодні ця програма діє за підтримки Миколаївської обласної військової адміністрації. Наші головні потужності генерації електроенергії зараз установлюються, підключаються, тому що частину генераційних потужностей ми отримуємо від наших партнерів. І цю генерацію ще треба підключити, а це дуже недешево. Це може бути 30-40 мільйонів гривень на підключення цих потужностей генераційних. І ще окреме питання, що ми їх повинні сховати, щоб завтра ракета туди не прилетіла. Там на 2-3 мільйони доларів обладнання, аби воно просто не злетіло в повітря. Бо раптом якийсь шпигун подумає, що це якась ракетна установка чи щось таке, і передасть цю інформацію росіянам. Тому цей процес іде, але, звичайно, хтось може сказати, що генерувати електрику з газу — неекологічно. Друге, що це економічно невигідно, бо коли газ буде за ринковою вартістю, це буде дуже невигідно. Проте ми повинні мати можливість згенерувати електроенергію, якщо буде блекаут. Ми повинні мати можливість згенерувати електроенергію для себе на дизельних генераторах на 35 кВт чи 100 кВт, а дійсно, щоб всі наші об'єкти соціальної інфраструктури: лікарні, садки і, наприклад, "Миколаївоблтеплоенерго", могли нормально працювати, функціонувати, забезпечувати життєдіяльність.

Після останнього "прильоту" по ТЕЦ великий ажіотаж викликало те, що ви сказали, що підприємство втратило свою електрогенерацію. Що це означає? Адже багато миколаївців подумали, що це вони залишаться без світла і так далі. Але ж на звичайних миколаївців це не дуже впливає?

— Миколаївська ТЕЦ — це теплоелектроцентраль, тобто в самій назві зашифровано те, чим вона займається. Вона займається генерацією тепла і електроенергії. Вони генерують електроенергію для себе і частину вони зливали в мережу. Більш того, вони мали б балансувати мережу. Тобто, уявіть собі, якщо працює атомна електростанція, то вони не можуть там підкрутити трошки більше, трошки менше, трошки більше, трошки менше — вони генерують на середину. І вам потрібна ще додаткова генерація, коли будуть пікові навантаження на мережу: всі прокинулись, поставили чайники, кавоварки, ввімкнули бойлери, пішли працювати, фени, тобто почалось навантаження на мережу. Але атомна електростанція генерує конкретну кількість електроенергії, і потрібно додатково згенерувати. І якраз додаткова енергія береться з панелей сонячних, вітряків і в Миколаївській ТЕЦ. Так ось електроенергія, яку генерувала ТЕЦ, використовувалась для власних потреб Миколаєва і для "зливання" в мережу. Після останньої атаки на Миколаївську ТЕЦ фактично були зруйновані якраз потужності, які займаються генерацією електроенергії. Фактично працівникам ТЕЦ за два дні вдалося налагодити мінімально частину котлів. Ви ж пам'ятаєте, що температура не була достатньою, тому що завдяки тому, що вони включились і зробили, вважаю, героїчний вчинок. І на тих всіх розвалинах їм вдалось закінчити опалювальний сезон. Зараз їм треба думати, що робити далі. Ремонтувати, не ремонтувати. Зараз є думки стосовно розподіленого опалення, тобто перепідключення деяких об'єктів від ТЕЦ до "Миколаївоблтеплоенерго". Над цим питанням думають, тому що так, як зараз воно є, на наступний опалювальний сезон залишатись не може. Ми хочемо їм допомогти, але генерація там не працює. Бо, уявіть собі, в момент удару генерація працювала, і це ніби нагріта машина, яку ви різко вимикаєте. Зараз це для них великий виклик. Якщо раніше в них була проблема з мережами по всьому місту, то зараз в них ще й проблеми з генерацією. Але ми розраховуємо на наших іноземних партнерів і державу. Тому що Миколаївська ТЕЦ знаходиться в структурі НАК "Нафтогаз".

Продовження інтерв'ю читайте 17 квітня.

У другій частині інтерв'ю ми обговорювали проблеми міста, зокрема обрізку дерев та чи є у міської влади стратегія поводження з "зеленим господарством", яке здебільшого вже потребує заміни новими деревами. Не оминули питання перейменування топонімів у місті та процесу декомунізації, рекультивацію кладовищ, а також соціально-політичні питання, зокрема участь Олександра Сєнкевича у виборах після завершення війни.

Над матеріалом працювали Юлія Давиденко та Світлана Стріла, спеціально для видання ПН.