Дивлячись на потуги державних структур стосовно того, як під приводом боротьби із пандемією постаратися нанести якнайбільшу шкоду вітчизняній економіці, згадав чудову цитату із дитинства:
А.Некрасов «Приключения капитана Врунгеля»
Глава V. О СЕЛЕДКАХ И О КАРТАХ
«В Голландию я совсем не хотел заходить. Страна эта незначительная и большого интереса для путешественника не представляет. Там только и есть три замечательные вещи: голландская сажа, голландский сыр и голландские селедки.
Меня как моряка, понятно, заинтересовало это последнее, и я решил завернуть в Роттердам, познакомиться с селедочным делом.
У них там оно поставлено на широкую ногу. Там селедок ловят, солят, маринуют, и свежую селедку морозят, и живую селедку можете купить и посадить в аквариум.
И вот что в этом деле особенно поразительно: голландцы, видимо, знают какой-то секрет. Иначе как же вы объясните такую несправедливость: вот шотландцы, например, пробовали ловить. Закинули сети, подняли – полно селедок. Ну, и обрадовались, понятно, но, когда разобрались хорошенько, разглядели, распробовали, обнаружилось, что селедки-то попались все, как есть, шотландские.
Норвежцы тоже пытались. Норвежцы – прославленные, первоклассные рыбаки, но на этот раз и у них ничего не вышло. Тоже забросили сети, подняли, посмотрели – есть селедка, да только все сплошь норвежская.
А голландцы ловят и ловят уж который год, и им все попадается голландская селедка различных сортов. Ну, и, конечно, они этим пользуются: продают свои селедки направо и налево – и в Южную Африку и в Северную Америку…
Я углубился в изучение этого вопроса, и тут мне совершенно неожиданно удалось сделать одно важное открытие, которое коренным образом изменило первоначальный план моего похода. После ряда наблюдений я установил с исключительной точностью, что каждая селедка – рыба, но не каждая рыба – селедка.»
Без сумніву заборони масових заходів і ряд інших карантинних обмежень були просто необхідними. Але невже не зрозуміло, що так само як «кожний оселедець - риба, але не кожна риба – оселедець», так і боротьба з пандемією не одне й те саме, що боротьба із «порушниками карантину». І поліціянти, які зупиняють машини на в’їзді до Києва, створюючи затори та спілкуючись із сотнями і тисячами пасажирів, так само, як і їхні колеги, які складають протоколи на поодиноких відвідувачів парків, більше самі сприяють ніж заважають розповсюдженню інфекції.
І невже так само не зрозуміло, що на ринках на відкритому повітрі менше можливостей для розповсюдження коронавірусу інфекції ніж у супермаркетах, і що для інфекції нема різниці який магазин продовольчий чи ні. Чому ж тоді позакривали саме ринки і магазини непродовольчих товарів? Нібито не зрозуміло, що нашим громадянам так само як їжу і ліки треба купувати і одяг, і госптовари, і будматеріали з автозапчастинами…
Якось ці псевдокарантинні заходи дуже нагадують усі наші єврореформи по-українськи. Почнемо, попіаримося, розповідаючи про прямо таки найближчі «європейські» зміни, а коли «розібралися гарненько, розгледіли, розсмакували, виявилося, що "селедки"», тобто результати цих «реформ» виявляються всі, як є, наші рідні - українські... І децентралізація, як впровадження усього багатого досвіду сталінської колективізації, і боротьба із інфекцією усе тими ж способами – поліція, штрафи, залякування, заборони бізнесу працювати, а потім усією країною під мудрим керівництвом державних вождів будемо «запускати економіку», яка зараз просто на очах руйнується саме цими непродуманими ініціативами та заборонами...