Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 3)

Третій день проекту «Наше самоврядування – спільна справа. Громадянський діалог в південно-східній Україні» передбачав відвідування території «Долина Коропа» та візит до Уряду ґміни Кенти (Kety).

«Долина Коропа» - суспільний проект, який об’єднує 7 ґмін із центром у Заторі – невеликому містечку (близько 4 тис. населення) Освенцімського повіту Малопольського воєводства. Фактично він представляє собою бренд, який було створено для сприяння розведенню та продажу коропів, що протягом кількох сторіч розводяться місцевим населенням.

Ми відвідали екомузей у Заторі – штаб-квартиру проекту «Долина коропа».

Тут все пов’язано з коропом:

і експонати тематичної виставки,

і витвори декоративно-прикладного мистецтва,

і дитячі малюнки на стінах,

і от такий чудернацький капелюх – справжній витвір мистецтва,

і от така ось «жива рибка».

Координатор проекту пані Анна розповіла про історію створення бренда «Долина коропа» починаючи з 2007 року. З цього часу діяльність цього проекту, що об’єднує зусилля 3 секторів суспільства: громадського, адміністративного та підприємницького, направлено на розвиток регіону. За її словами «економіка коропа – це той локомотив, що рухає вперед усю долину».

Відповідну концепцію закладено і у емблему «Долини коропа», яку виконано у стилі традиційного вітражу, вісім кольорів якого символізують сім ґмін, що беруть участь у проекті, а восьмий (запасний) – відкритість проекту для приєднання інших.

При цьому, незважаючи на значні кошти Євросоюзу, що були вкладені у регіон завдяки проекту «Долина коропу», - не збільшилася ані кількість водоймищ, де вирощується короп, ані кількість працівників, ані кількість рибопродукції, що продається. Вирощуванням риби на території «Долини коропа» займаються близько 150 осіб, - це члени невеличких приватних та працівники трьох великих господарств.

Завдяки екомузею, що об’єднує близько 40 об’єктів, значно зросла кількість туристів, що, відповідно, сприяло активізації економічної діяльності. Фактично проект спрямований на зміну якості праці тих людей, що працюють у цій сфері, збереження кількасотрічної традиції вирощування коропа на цій території та активізації культурного та підприємницького середовища. Місцеві жителі кажуть, що «існує стільки можливостей, скільки в коропі кісток», і життя це підтверджує.

Нас пригостили приготованим за традиційною рецептурою в’яленим та маринованим коропом. Більшість рибопродукції виловлюється восени, оскільки у Польщі короп традиційно є одним з 12 блюд, що мають бути присутні на родинному столі на Різдво.

Навіть у невеличких містах Польщі збереглися величні архітектурні пам’ятки, такі як костьол в Заторі.

Нашу групу ознайомили з одним із екомузейних об’єктів «Долини коропа» - сільською галереєю та її господарем паном Мар’яном.

Галерея представляє собою зібрання усіляких предметів, пов’язаних із історією регіону та побутом його населення.

Починаючи з залишків військової техніки і споруд часів Другої світової війни,

наприклад ось цього міномету, який є справжньою гордістю власника музею,

предметів побуту місцевих селян,

колекції гасових ламп,

старовинних кольорових діапозитивів,

торгових ваг і автомобільних номерів,

швейних машинок,

рахівниць,

самоварів,

прасок,

дитячих колясок,

пивних кухлів,

підков,

старих валіз,

та табличок.

Якщо придивитися, то написи на деяких із цих табличок не можуть не викликати усмішку, наприклад на цій написано «Фермер! Дай корове и она даст тебе».

А на цій написано: «Не ремонтуй машину під час руху, або будеш дупу витирати ліктем». Ось така собі наглядна агітація з охорони праці чи БЖД.

Для підтримки доброго настрою гостинний господар пригостив гостей самогоном (бімбером) власного виробництва.

Не могло того бути, щоб у «Долині коропа» не було б старовинних фотографій із ним.

А ось і вітраж із символом «Долини коропа», виготовлений вмілими руками господаря.

Ось так ошатно і незвично виглядає будинок уряду в Кентах – центрі гміни з населенням близько 34 тисяч, 20 з яких проживають у самому місті.

У Кентах ми маємо ознайомитися із такими питаннями, як громадянський бюджет, розробка туристичної пропозиції, розробка марки міста Кенти, роботою Молодіжної ради та Ради сеньйорів.

Дуже позитивне враження складається від того, що адміністративній будівлі спромоглися надати історичного шарму.

Не надто дороге доповнення – оригінальні дерев’яні панелі теж сприяють створенню іміджу приміщення.

Розсаджуємося на місця, де засідають місцеві депутати.

Секретар ґміни пані Евеліна докладно розповіла про те, як функціонують органи місцевого самоврядування.

Ми познайомилися із бурмістром міста паном Кшиштофом, який із задоволенням відповів на питання гостей. Розповідаючи, про вирішення питань життя місцевої громади бурмістр зокрема підкреслив, що на своєму досвіді переконався, що усі ініціативи мають проходити через погодження місцевих жителів.

За процесом нашого спілкування уважно спостерігають члени молодіжної ради разом із своїм лідером Жанетой, яка сидить у першому ряду поруч із своїм заступником.

Разом із молоддю сидить і голова Ради сеньйорів пан Єжи.

Крім керівників Молодіжної ради та Ради сеньйорів ми змогли поспілкуватися із головою ради ґміни паном Мареком, який розповів про її роботу.

Після спілкування із представниками місцевого самоврядування нас ознайомили із пам’ятками, цікавими місцями та історією міста.

У адмінбудівлі цієї ґміни батареї поміняли на більш сучасні,

а вікна залишили старі – дерев’яні, не поспішають міняти на модний пластик.

У Польщі і великі, і невеличкі міста намагаються певною мірою побудувати свою марку - бренд з метою сприяння залученню туристів та активізації життя місцевого населення. Цікавим є досвід Кентів, де цю роботу побудували на квітах – провели конкурс на кращі квіти на балконах у домах навколо центральної ринкової площі.

Після цього місто взяло участь у конкурсі однієї з пивоварних компаній на найбільш заповнене квітами місце, за результатами якого посіло третє місце. Далі – Кенти отримали третє місце серед квітучих міст всієї Польщі.

Як бачимо конкурси пройшли, а квіти залишилися, радують око туристів і місцевих жителів та поступово перетворюються у символ міста Кенти.

У такому готелі будуть жити наші колеги, які залишилися на стажуванні у Кентах.

А ми знов повернулися до Кракова, і ось так виглядає внутрішній дворик нашого готелю ввечері.