Спонукав і трагедія Иловайска

Вторгнення російських військ в Україну і битву за Иловайск—події, які вимагають найретельнішого розслідування. Не все можна сказати сьогодні. Але якщо винні не притягатимуть до відповідальності—не будуть зроблені висновки. А якщо не зробити висновки, Україна не зможе ефективно протистояти подальшому просуванню російської агресії.

Як починався Иловайск? Обстановка напередодні вторгнення

Иловайск не можна розглядати у відриві від загальної ситуації на фронті в Донбасі. У серпні збройні сили Російської Федерації перейшли до нового етапу ескалації конфлікту. Якщо раніше російські війська служили джерелом вербування найманців для війни в Донбасі, то з 10 серпня розпочалося проникнення окремих підрозділів на територію України, які почали брати участь у бойових діях.Судячи з дат загибелі російських військовослужбовок і свідчень їх родичів в Росії, 13 серпня в районі міста Снігове Донецькій області ударом оперативно - тактичного комплексу "Точка - У" було знищено скупчення військ і бойової техніки - це виявилися підрозділи 18 - й мотострілкової бригади РФ.

Опір і характер наземних бойових дій різко посилилися. Почали рости і втрати українських військовослужбовок. Введення російської армії було пов'язане з тим, що ресурси найманців були практично повністю вичерпані в попередніх боях, і вони вже не могли забезпечувати контроль і захист величезної лінії фронту. Вихід українських військ на околиці Донецька і охоплення Луганська могли привести до швидкого падіння "столиць" "ДНР" і "ЛНР".

Російські війська як зі своєї території, так і з території України організували масовані артилерійські удари по українських військах.Оскільки "контактні" бої призводили до великих втрат, пріоритетом російського командування стало завдання безконтактної вогневої поразки українським військам в прикордонних районах Луганська, в районах Саур - Могили, Амвросиевки, Тореза, Шахтерска.

Українське командування(командувач АТО - генерал - полковник Віктор Муженко) прийняло рішення утримувати позиції уздовж межі. Війська сектора "Б" сил АТО отримали від командувача АТО бойове завдання - узяття Иловайска і Ясиноватой - ключових пунктів, що дозволяють замкнути оточення навколо Донецька з півдня і півночі. Таким чином, створювалася загроза єдиної магістралі в районі Харцызск - Зугрэс, яка зв'язувала донецьке угрупування російських найманців з постачаннями зброї і підкріплень з Росії.

Настання

Наступ на Иловайск в секторі "Б"(командувач - генерал - лейтенант Руслан Хомчак) був зроблений за наказом командувача АТО Муженко і з тактичної точки зору було абсолютно виправданим. Проте в планах командування АТО це настання носило, швидше за все, допоміжний характер, оскільки ніяких серйозних резервів для його здійснення Муженко не виділив.

Загальна чисельність українських військ, що брали участь у битві, не перевищувала 600 чоловік, незважаючи на велику кількість підрозділів з різних частин, що брали участь у битві.

До операції були залучені невеликі звідні підрозділи 93 - й, 51 - й механізованих і 17 - й танковою бригад з невеликою кількістю бронетехніки і артилерії.Ударними частинами стали окремі підрозділи 39 - го і 40 - го батальйонів Територіальної оборони Дніпропетровської області - тобто, допоміжні по своєму призначенню частини, завданням яких була охорона тилу. У боях на підступах до міста прийняли участі підрозділу батальйону МВС "Азів" і добровольчого корпусу "Правий сектор". У цих боях 10 серпня загинув Микола Березовою.

12 серпня армійські частини здійснили успішне охоплення Иловайска західніше, з боку Шахтерска, але просунутися далі на Зугрэс було неможливо - супротивник начал контратаки силами найманців за підтримки артилерійського угрупування з районів Моспино і Харцызск. Вогонь вівся прямо з житлових кварталів, і українські війська не могли його подавити.Найдальший третій блокпост армії за Иловайском був зайнятий підрозділами 40 - го батальйону "Кривбас", які більше двох тижнів в щоденних боях відбивали усі атаки супротивника і відмовлялися відступати із зайнятих позицій аж до отримання наказу на прорив. Командир підрозділів на третьому блокпосту 40 - го батальйону полковник Олександр Синьковский був важко поранений, його бійці відмовилися відступати навіть після евакуації командира. Утримання блокпостів стало можливим завдяки ефективній взаємодії з армійською бронетехнікою і артгрупою.

Стійкість 40 - го батальйону створила сприятливі умови для захоплення Иловайска. Командування АТО притягнуло до операції добровольчі частини МВС - були зібрані окремі штурмові групи із складів батальйонів "Донбас", "Дніпро", "Шахтерск", "Азов". Вони не мали важкого піхотного озброєння, бронетехніки і артилерії, проте були готові до зачистки міста і штурму.

Головна тяжкість боїв при штурмі Иловайска лягла на добровольчі батальйони МВС і Нацгвардії. 18 серпня ударні групи "Донбасу" і "Дніпра" за підтримки армійської бронетехніки і артилерії атакою з двох сторін несподівано захопили велику частину Иловайска - супротивник зачепився тільки за міцні будинки на північній околиці міста, підготовлені до кругової оборони. Супротивник зазнав великих втрат. Проте розвинути успіх не вдалося. Загони найманців підтягнули усі готівкові резерви з Донецька, щоб усунути очевидну загрозу. По шляхах постачання і позиціях українських військ навкруги Иловайска і в самому місті почали наноситися масовані удари мінометами і системами "Град". Йшли активні дії штурмових і розвідувальних груп. У боях за місто взяли участь підрозділу батальйонів МВС "Азів" і "Шахтерск", але через декілька днів вони вийшли з бою і виїхали в район Маріуполя.Обстановка в місті була важка - артобстріл вівся практично безперервно, в місті і околицях йшли запеклі бої, постійні контратаки.

Проте, незважаючи на активні бойові дії, зломити опір нашого иловайской угрупування супротивникові не вдалося. На допомогу "Донбасу" і "Дніпру" добровільно викликалися батальйони МВС "Миротворець", "Світязь", "Ивано - Франковск", "Волинь", "Херсон". На ділі усе це були невеликі підрозділи загальною чисельністю близько 200 чоловік. Армійських резервів не було.

Тиск на Иловайск ефективно сковував загони найманців, і перекидання додаткових резервів в район міста могло дійсно переламати ситуацію. Це було очевидно усім. Через декілька днів боїв супротивник став уникати контактних боїв в місті - отримавши гідну відсіч, найманці почали довбати наші позиції з укріплених будівель і артилерії.Тому, незважаючи на важкі втрати, увесь особовий склад "Донбасу" і "Дніпра" прийняв рішення продовжувати утримувати місто до підходу резервів, які б допомогли розвинути успіх і повністю зломити опір супротивника. Командир "Донбасу" Семен Семенченко був серйозно поранений, командування на себе взяв начальник штабу "Филин". Командир "Дніпра" Юрій Береза був контужений, але з бою не вийшов. Високі бойові якості продемонстрували танкісти 17 - й танкової бригади. Враховуючи серйозне напруження бойових дій і велику кількість різних підрозділів в районі, для безпосередньої координації на передовому командному пункті на блокпосту 39-06 управління усіма боями здійснював безпосередньо генерал - лейтенант Хомчак.КП сектора "Б" розташовувалося на безпечній відстані від Иловайска, проте не лише Хомчак, але і цілий ряд вищих офіцерів штабу оперативного командування "Південь" прийняли рішення управляти битвою безпосередньо у бойових порядках. Штабні офіцери зі зброєю в руках брали безпосередню участь у бойових діях. Таке ручне управління дало свій ефект - мабуть, уперше усі командири підрозділів МО і МВС діяли злагоджено і з повною довірою один до одного.

Криза

До 22-23 серпня стало очевидно, що операція в Иловайске зайшла у безвихідь. Автор статті в цей час приїхав під Иловайск. Артилерійські нальоти не припинялися. Невелика чисельність угрупування не дозволяла атакувати, оскільки було ніким прикривати фланги. Велику небезпеку представляв абсолютно порожній тиловий район під Иловайском.Диверсійні групи супротивника вільно оперували в українському тилі - для контролю величезних просторів практично не було військ. Просто утримувати позиції в місті було можливо, але малі українські сили поступово виснажувалися під артвогнем.

Було очевидно, що Иловайск не можна залишати як стратегічний плацдарм для оточення і розгрому донецького угрупування, але і його утримання без продовження настання також не має перспективи.

Саме тому в Інтернеті розгорнулася кампанія з вимогою посилити иловайскую угрупування. Проте командування АТО не мало вільних резервів. Війська були зайняті утриманням такої великої лінії фронту, що створення ударних угрупувань стало неможливим. Тоді як бойові сили російських військ з кожним днем нарощувалися, українські війська продовжували стояти витягнуті тонкими ниточками слабких блокпостів.Маневрування, боротьба з частинами супротивника, що прорвалися, в таких умовах були неможливі. Щоб добитися успіху, потрібно було згорнути фронт, відійти від межі і сконцентрувати сили на головних напрямах, поза радіусом дії російської артилерії, що била з території РФ. Необхідно було підготувати оборонні рубежі.

Війна перейшла в нову фазу. Посилення бойових дій в прикордонних районах і підвищення концентрації військ і бронетехніки найманців РФ на території України не було сприйняте командуванням АТО як підготовка до вторгнення. План протидії вторгненню, очевидно, не був відпрацьований. 23 серпня в Кутейниково взагалі не було українських військ, в Старобешево була рота 28 - й механізованої бригади, що слідувала на ротацію. Рубіж Старобешево - Кутейниково був ключем до утримання Иловайска, оскільки саме по цих містах йшла основна траса постачання нашого угрупування.Траса пролягала через район, надзвичайно зручний для оборони, серед териконів, великої кількості зелені, ярів, вузьких мостів.

Вторгнення

Російські війська підготували для вторгнення ділянку в районі південніше Саур - Могили - Успенка - Амвросиевка. Впродовж попередніх днів по українських військах велася масована артпідготовка з території РФ. Деякі підрозділи були деморалізовані тим, що супротивник розстрілює наші частини, але відповідати на цей вогонь заборонено. Ряд українських командирів запросили дозвіл відрити вогонь по видимих нашій розвідці артилерійським батареям на території РФ, але така команда не послідувала.

Вогонь супротивника наніс важкі втрати військам, що прикривають межу в секторі "Д"(командувач - генерал - лейтенант Петро Литвин). Спроби за всяку ціну утримати спостережний пункт на Саур - Могилі, позиції поблизу межі, дуже дорого обійшлися нашим бійцям.Супротивник широко застосовував важку артилерію - 152 мм гаубиці, 220 мм і 300 мм реактивні системи залпового вогню "Ураган" і "Смерч".

Ситуація в секторі "Д" склалася критична ще до повномасштабного російського вторгнення.

Російське командування вирішило максимально використати чинник несподіваності для досягнення успіху. Тоді як міністр оборони Валерій Гелетей заявив на параді, що "антитерористична операція розвивається за планом", а командуючий АТО Віктор Муженко отримував зірку генерал - полковника і брав участь в параді на честь Дня незалежності, російські війська перейшли в настання.

Російське настання 24 серпня під час параду - це фіаско військової розвідки України і міністерства оборони, якому підкоряється ГУР МО.

24 серпня батальйонний - тактичні групи із складу 8 - й, 9 - й мотострілкових бригад, 98 - й і 106 - й легко - десантних дивізій, посилені підрозділами 31 - й десантник - штурмової бригади, перетнув російський - український державний кордон. Супротивник ударив між Амвросиевкой і Саур - Могилою і пішов прямо на Кутейниково - Старобешево.

Росіяни наставали в щільних бойових порядках компактними бойовими групами. Багато українських підрозділів не здригнулися, і в районі Амвросиевки росіяни зустріли наполегливий опір. Проте оборона була розрізненою і осередковою. Російські частини несли втрати, але просування не могло бути зупинене. Прикордонний район сектора "Д" не був прикритий ніякими інженерними загородженнями і мінними полями.Використовуючи велику чисельну і технічну перевагу, а також підтримку самохідної артилерії, велику кількість тактичних безпілотних розвідників, засобу радіотехнічної розвідки, супротивник продовжував настання. Ряд українських підрозділів були розбиті, значна кількість наших військовослужбовок - декілька сотень чоловік, було вимушене у безнадійних умовах здатися в полон.

У цих умовах командний пункт командувача сектором "Д" Петра Литвина потрапив під артналіт, генерал був вимушений змінити позицію. З - за відсутності розуміння обстановки його штаб знявся в глибокий тил. Литвин приїхав на КП сектора "Б", де командир "Дніпра" Береза трохи не побив генерала, дізнавшись, що він їде далі без своїх військ. Хомчак теж міг поїхати у свій штаб, який розміщувався в тилі, але вважав за краще війська не залишати. Разом з генералом залишилися усі штабні офіцери.

Голова Верховної Рады Олександр Турчинов подзвонив міністрові оборони Валерію Гелетею і зажадав негайно посилити район Старобешево - Кутейниково резервами не менше два батальйонний - тактичних груп, щоб уникнути відсікання наших військ під Иловайском.

До вечора 24 серпня стало ясно, що в секторі "Д" втрачено управління військами, а відхід українських підрозділів став неорганізованим. Через район Старобешево - Кутейниково пройшли війська чисельністю не менше півтора тисяч чоловік, з артилерією і бронетехнікою. Ніхто з них не затримався на рубежі і не спробував побудувати оборону, хоча цих сил цілком вистачило б для того, щоб не лише не допустити швидкого прориву і оточення иловайской угрупування, але і надовго зупинити супротивника на вигідних рубежах.

Генерал Хомчак попередив командування АТО, що наступ супротивника створює реальну загрозу його тилам, і попросив дозволу на організований відхід. Це було підтримано і рядом керівників Генштабу. В той момент найбільш адекватним рішенням видавався відхід військ сектора "Б" з Иловайска на рубіж Старобешево - Кутейниково і стабілізація оборони. Але командувач АТО ніяких маневрів відходу для сектора "Б" не розглядав, хоча в секторі "Д" відхід здійснювався без всяких наказів. Це було особисте рішення командуючого АТО Віктора Муженко і його відповідальність. Приблизно у 18: 00 24 серпня одна з передового ротного - тактичних груп РФ вийшла на трасу між Кутейниково і Старобешевым і перерізувала дорогу.

Оточення

Російське настання тривало без перешкод, і абсолютно невідомо, де б вдалося його зупинити на якому - або рубежі.Але в секторі "Б" російські війська нарешті зустріли опір, в результаті якого супротивника вдалося зупинити. Командування військами сектора "Д" було передано генералові Хомчаку в 0: 00 в ніч з 24 на 25 серпня. Але це вже було надто пізно, щоб зупинити трагедію.

Проте, характер бойових дій рішуче змінився. Російські частини не чекали зустріти організовану відсіч в цьому районі.

Генерал Хомчак зібрав усі готівкові частини і кинув їх в район Кутейниково. А в районі Иловайска був скорочений фронт і організована кругова оборона. Одно з підрозділів 98 - й легко - десантній дивізії РФ було розгромлено в районі Кутейниково бійцями 51 - й волинської механізованої бригади. 10 російських солдатів було узято в полон і надало свідчення, які дозволили керівництву України заявити про російську агресію і підтвердити вторгнення в Україну регулярних російських військ.

25 серпня підрозділи 39 - го батальйону Територіальної оборони Дніпропетровської області організували засідку і знищили ще одно з підрозділів із складу 8 - й мотострілкової бригади. У бою уцілів один з поранених російських солдатів, який був узятий в полон.

На тиловому рубежі иловайской угрупування були розбиті підрозділи 31 - й десантник - штурмової бригади і 106 - й легко - десантній дивізії, узяті полоненики із складу цих частин.

Бійці 40 - го батальйону Територіальної оборони Дніпропетровської області "Кривбас" узяли в полон разведгруппу з 10 найманців - "козаків" - у тому числі громадян Російської Федерації.

Зустрівши відсіч, російські війська перегрупувалися. Для розгрому иловайской угрупування була зосереджена російська артилерія. Супротивник підтягнув станції артилерійської розвідки, над районом бою вдень і вночі знаходилося в повітрі декілька безпілотних розвідників "Орлан - 10".

Після перших залпів українських батарей супротивник здійснював пеленгацію, і район накривався силами декількох дивізіонів. Особливо важкий ущерб польовим укріпленням наносили термобарические ракети РСЗО "Ураган".

Воювати в оточенні на польових позиціях можна тільки за наявності укріпленого фронту, з довготривалих фортифікаційних споруд. У районі Иловайска таку фортецю ніхто не будував - не було ресурсів, і не дозволяла місцевість. Це було абсолютно очевидно, і якщо не 24 - го, то 25 - го слід було давати наказ на прорив, поки супротивник не встиг збудувати міцний фронт і щільно перекрити шляхи відходу. Проте наказу на відхід генерал Муженко не дав.

26 серпня иловайская група добилася ще одного успіху - було знищено танковий підрозділ із складу 8 - й мотострілкової бригади. Був захоплений танк Тонни -72БЗ, що перебуває на озброєнні військ тільки в РФ.

Опір иловайской угрупування дозволив стабілізувати лінію фронту і відвернув на себе великі сили супротивника. Проте, без серйозної артилерійської і авіаційної підтримки, без постачання продовжувати опір на позиціях було неможливо.

Передусім, наші війська були відрізані від джерел води. Була перерізана доставка боєприпасів, і їх довелося економити. 82 мм міни були витрачені повністю, 120 мм мін залишився тільки недоторканний запас. Російські війська зуміли помітно відсунути на схід лінію фронту, повністю зайнявши Старобешево і Кутейниково. Важка артилерія супротивника планомірно зрівняла із землею деякі наші позиції. Були серйозні втрати в транспорті і бойовій техніці.

Спроби деблокуючих ударів командування АТО зробило, але недостатніми силами.Слабкі резервні підрозділи 51 - й і 92 - й механізованою бригад, разведподразделения, загони "Правого сектора" були кинуті у бій на прорив надто пізно, і незважаючи на героїзм окремих бійців і командирів, були розбиті у бою з нерівними силами 26 і 27 серпня. Батальйон ТРО "Прикарпаття" ганебно втік у повному складі з лінії фронту, навіть не спробувавши прийти на допомогу товаришам або хоч би допомогти в стабілізації фронту на тиловому рубежі. Наші війська йшли на прорив поодинці, на різних напрямах, які були заздалегідь перекриті російськими заслонами. Недостатній рівень тактичної виучки, нестача розвідданих, недолік злагодженості і загальна перевага російських військ в силах привели до важких втрат.

Прорив

У цих умовах питання повної ліквідації иловайской угрупування було справою часу. Швидкого часу. І генерал Хомчак прийняв самостійне рішення йти на прорив.

Була досягнута домовленість з російськими військами на безперешкодний прохід і передачу усіх узятих у росіян полонеників після виходу нашої колони в Старобешево. Полоненики посадили в передові машини.

Російське командування гарантувало полон і швидке повернення в Україну усім, хто здасть зброю і не учинить опору.

Важко представити, який ефект би дала здача в полон без бою одного з провідних українських воєначальників Хомчака, офіцерів штабу, добровольчих батальйонів! Вони могли врятувати собі життя. Але честь і Батьківщина означали для них значно більше. Жоден військовослужбовець армійських частин і добровольчих батальйонів не дезертирував і не здав зброю без бою. Ранком 28 серпня автоколона на чолі з танками і БМП вийшла з Иловайска на прорив. Розрахунок був на швидкість і несподіваність. Очолювала колону російська Тонна - 72, що також повинне було ввести супротивника в оману.У складі колони було біля
600 військовослужбовок.

Перша лінія російської оборони була здолана на подив без бою. Наші війська їхали повз ряди бойової техніки і знарядь з українськими прапорами. Але ніхто не стріляв - деякі російські солдати навіть махали руками. Але на другій лінії оборони недалеко від Старобешево в районі села Вівчарі російське командування дало наказ відкрити вогонь. По колоні ударили з усіх боків артилерія, міномети, танки, протитанкові ракети. Мабуть, супротивник підтягнув більшість своїх частин саме сюди.

Наші воїни навіть в таких безнадійних умовах зробили все, щоб до кінця виконати військовий борг. Бійці розсипалися під вогнем і вступили у ближній бій. На трофейній Тонні - 72 особисто вів бій начальник бронетанкового управління оперативного командування "Південь" полковник Євгеній Сидоренко, який на очах багато бійців підбив три БМП супротивника, що вискочили у фланг нашої колони.Бійці застосовували протитанкові гранатомети - і ще декілька танків і БМП росіян було також підбито нашими бійцями.

Ця героїчна сутичка на ближніх дистанціях дозволила українським солдатам розсіятися на невеликі групи і здійснити прорив зі зброєю в руках.

Після того, як підбили його машину, пішки зі зброєю в руках через добу вирвався з кільця генерал - лейтенант Хомчак, декілька старших офіцерів, вирвалися командир групи "Донбасу" "Филин", командир "Дніпра" Береза, командир "Миротворця" Тетерук, командир "Ивано - Франковска" Поліщук. Бійці героїчної иловайской групи продовжують виходити з оточення досі. Після витрачення усіх боєприпасів в полон супротивника потрапили близько 170 бійців, багато хто з яких був поранений. Їх вивозили на територію РФ, і після цього частина була передана до рук українській владі.

На жаль, втрати українських військ в секторі "Д" в результаті вторгнення Російської Федерації виявилися набагато важчими, ніж в результаті опору в Иловайске військ сектора "Б". Достовірно відомо про не менше 300 загиблих українських воїнах.

Причини важких бойових втрат і грубих помилок командування АТО і сектори "Д", міністерства оборони України, що спричинили важкі втрати в результаті наступу російських військ, вимагають розслідування і процесуальної оцінки. Необхідно зробити серйозні кадрові висновки і глибокі структурні зміни в комплектуванні і управлінні збройних сил.

Приголомшливий героїзм і самопожертвування українських воїнів, що зупинили російське настання і добули у бою доказу російського вторгнення і полонених російських солдатів, не повинні залишитися забутим і не повинні повторитися знову.

Спасибі вам, хлопці, і вічна пам'ять тим, хто не здався і бився до кінця, тим, хто в полоні. І тим, хто вийшов з бою і продовжує захищати Україну…

Юрій Бутусов «Цензор.НІ»