ПОСЛУХАЙ, БРАТ.

"Прошу помітити, не до режиму і не до уряду Росії, а саме до російських СОЛДАТІВ"!, - написав автор листа і попросив опублікувати вірш, написаний одним з розвідників.

ПОСЛУХАЙ, БРАТ…

Що ж ти, Братан, став окупантом
На Честь і Волю зазіхнув.
Безликим, ворожим десантом
На нашу Землю Ти зробив крок!
Послухай, брат, ще не пізно
Нам не потрібна твоя війна
Але ось війська вже дивляться грізно
А услід встане уся країна.

Ми захистимо свою свободу
Народу волю не зламати
Але руки тягне до небозводу
Благаючи про світ слізно матір!
Не затьмарюй дівчаток марення
Рекой нехай ллється лише вино
Не допусти діточок сльози
Нехай плачуть жінки в кіно.

Війна завжди народам горе
На ній бал править сатана
І урожай на мінному полі
Смерть збирає, і сповна…
Вона не дивиться на погони
Їй наплювати, чия плаче мати
І урожай на лайливому полі
Смерть не втомиться збирати.

Ми ж посадити бажаний сад
Ростити дітей і будувати будинок.
За все відповість казнокрад
І захистить людей закон!
Ти допоможи радою братською
Та сховай чимдалі автомат
І не потурай силам пекельним
Спопеливши наш будинок і сад.