Може бути для разноообразия Донбас послухає нас?

У 2005 році, після перемоги над фальсифікаторами виборів, переможці вирішили не карати їх, а примиритися.

У результаті фальсифікатори стали ще нахабно і вже в 2007 були на межі отримання 300 голосів в парламенті, збираючи їх за допомогою масової скупки тушок.

А в 2010 році лідер фальсифікаторів став президентом. Чотири роки його президентства стали чотирма роками грабежу, узурпації влади, торгівлі батьківщиною і увінчалися масовими вбивствами протестуючих.

2014 рік. Ми знову перемогли зграю ублюдків. Ми знову отримали шанс на ривок в цивілізаційному розвитку країни.

Але нам знову говорять про примирення із злодіями і вбивцями. Говорять, що ми повинні слухати Донбас. Що Донбас без злодіїв і вбивць у владі ну ніяк не може. І ще без російської мови.Хто - те його їм знову прищикнув невідомим чином.

Донбас не хоче слухати нас. Не хоче знати правду про те, що сталося на Майдані. Він хоче, щоб ми знову і знову слухали його.

Але я не хочу слухати крики "Беркут! Беркут"! під час хвилини мовчання по загиблих. Я не хочу слухати потік марення про єврогеїв, бандерівців, золото скіфів і американський спецназ. Я не хочу слухати що говорять організми, що перегороджують шлях українським військовим і що вітають російських диверсантів.

Я не хочу слухати Донбас. Я його слухав 19 з 23 років незалежності. Результат відомий.

Я не хочу нового круга ідіотських безглуздих суперечок про історію, мови і героїв.

Я хочу реформи судів, міліції, армії, податкової системи. Я хочу безвізовий режим з ЄС. Я хочу знищення корупції. Я хочу покарання корупціонерів і вбивць. І вже ніяк не хочу, щоб вони знову потрапили у владу.

***

Донбас схожий на важкого підлітка, що потрапив в погану компанію. Але у України зараз немає можливості витрачати час на боротьбу з його фобіями. Ситуація в країні дуже складна. В першу чергу з - за витівок дружбанов цього підлітка.

Тому підліткові треба швиденько подорослішати і вирішити чого він хоче.

Якщо Донбас хоче стати частиною цивілізованого світу–велкам, пройдемо цей шлях разом. Але якщо Донбас хоче тягнути Україну в протилежному напрямі, то може бути нам просто не по дорозі?

Не треба нас шантажувати відділенням Донбасу. Адже ми теж можемо пошантажувати Донбас його відділенням.

Роман Шрайк блоги на «Українській правді»