Чому миколаївській СБУ нецікавий брат - терорист нардепа Жука?

Три тижні тому я торкнулася теми відносно народного депутата Миколи Жука, який в ефірі телеканалу «Миколаїв» признався, що його брат воює на стороні «Донецької народної республіки» , а він(Микола Жук), у свою чергу, підтримує його(брата).

Мені здавалося, що правоохоронні органи повинні були, як мінімум «узяти на олівець» цей цікавий факт, адже, по суті, Жук привселюдно заявив про злочин, який здійснює його родич, воюючи в рядах терористичній організації. Як мінімум, компетентні органи повинні були б встановити особу брата - терориста, опитавши Миколу Жука.

Проте, як з'ясувалося, СБУ абсолютно не цікавить ні народний депутат що допомагає братові, що воює на стороні терористів, ні сам брат - терорист.

Я відправила декілька запитів до Служби безпеки України і Миколаївське СБУ, зокрема, обласне управління я прямо запитала, чи проводило воно перевірку відносно того, яку саме допомогу надає нардеп Жук, який, як відомо, має доступ до державної таємниці, свого брата, - «ДНРовцу» , якого підтримує в телефонних розмовах. І ще ціла низка запитань.

Відповідь керівництва Миколаївською СБУ звучить приблизно так: «Нам все одно «зливає» чи Жук державно важливу інформацію своєму братові - терористові. Ми не бачимо підстав відкривати кримінальне виробництво. І взагалі, відстаньте від нас зі своїми безглуздими запитами».

Те, є для Миколаївської СБУ не є основою публічна заява Жука про те, що він підтримує свого брата, що воює на стороні терористів? Причому адже Жук не вказує, в чому виражається його підтримка. Якщо на хвилинку уявити, що який - нибудь чиновник США виразив свою підтримку терористові «Аль - Каиды» , як думаєте, спецслужби б їм зацікавилися або махнули б рукою в очікуванні теракту?

Більше того, із запиту зрозуміло, що СБУшники навіть не потрудилися дізнатися, чи дійсно у Жука є такий брат і як його ім'я, адже тінь публічності народного депутата падає і на його родичів, особливо, якщо це стосується територіальної цілісності України.

До речі, Служба безпеки України дала неоднозначну, але обнадійливу відповідь, що «викладена у запиті інформація узята до уваги відповідними підрозділами СБУ».

Дізнатися, чому Миколаївське управління СБУ не цікавиться заявою Жука про брата - терориста, я вирішила безпосередньо у його начальника Володимира Крыленко. Вдала нагода підвернулася на сесії облради, куди прийшов і головний СБУшник області. Але Крыленко, почувши, що я журналіст, збентежився і поспішив втекти, посилаючись на нараду у губернатора.

- Так я вас проводжу. У мене є до Вас дуже важливе питання, - жодного разу не бентежачись, сказала я, благо, практика брати коментарі на ходу у мене є.

- Спасибі, спасибі велике, - відповів мені Крыленко.

- Та нема за що. У мене питання до Вас важливий є, - повторила я.

- Спасибі, спасибі. Я дуже зайнятий, - пробурмотів СБУшник і втік.

Розмова схожа діалогу глухого з німим.А втеча від журналістів і небажання (а може бути боязнь? - ПОНЕДІЛКУ) відповідати ним на питання і зовсім не роблять честі ні «публічному» Крыленко, ні усьому його відомству.

Позиція СБУ відносно брата Жука, м'яко кажучи, незрозуміла: або їм лінь відкривати і розслідувати справу, або варто говорити про яких - те «підкилимових» домовленостях, за наявності яких на злочин проти України просто «закриваються очі».

Втім, що вже говорити тоді про те, що сайт сепаратистів «Набат» досі «цвіте і пахне» брехливими пропагандистськими матеріалами, наносячи ущерб інтересам держави, попри те, що керівник, завербований російськими спецслужбами, переховується, а редактор засуджений, хоча умовний термін і покаранням назвати важко.

P.S.А наостанок пропоную подивитися, як «переживає» сімейну трагедію «брат воює проти брата» нардеп Жук на «червоній доріжці» Одеського кінофестивалю.