Погана справа нехитра!

Текст від Євгенія Рыбчинского на блогах «Української правди» , як мовиться, на злість дня. Читаємо, думаємо, робимо висновки.

***

Всі звинувачують всіх!

Усі усім незадоволені!

Все погано!

Стало гірше ніж було!

Чи за це стояв Майдан?

Президент нас продавши!

Премо' єр нічого не робить!

А колишні регіонали рулять після судів і митницях, не кажучи вже про банки і МВС!

І так далі і тому подібне...

Не мені, панове, затикати роти незадоволеним. У всіх цих словах, безумовно, є сенс.

Але!

Як співала Валентина Толкунова : "Мій милий, якщо б не було війни.".

Не президент з премо' єром розпочали війну.

Не президент з премо' єром роздали економіку олігархам.

Не президент з премо' єром вкрали мільярди і відпочивають у Сочі.

Ми унікальний народ. Мі самі обираємо собі владу і самі чекаємо від неї див. Мі самі не виробляємо нічого і хочемо, щоб вус було. Ми самі зневажаємо свій вибір і бажаємо, щоб наш вибір поважали інші.

Ми такі, як мі є!

Ми еволюціонуємо. Ми вже не хомо - совєтікус, але ще й не хомо - європеус. У нас усе попереду!

Якщо мі вже чиновників і депутатів "викидаємо" на смітник у прямому сенсі цього слова, то вже боятися нічого, треба йти і голосувати проти радянського минулого за європейське майбутнє!

Вибір є!

Вібір–за нами.

А плюватися слиною від обурення і незадоволення–діло нехитре. Тому що марне, а натомість дурневі!

Добрі колися сказавши Джон Фіцжеральд Кеннеді :

"Не живи, що твоя країна зробила для тобі, живи, що ти можеш зробити для своєї країни".