Чому я не голосував за програму Кабміну

Сьогодні прем'єр - міністр України Арсеній Яценюк від імені усього Кабінету міністрів представляв програму дій. Для нашої країни стало традиційним, що кожен новий склад уряду звинувачує попередній. Але цього разу ми чекали іншого. Тому що пройшло дев'ять місяців після зміни «папередников» , а все ще ніяких змін не сталося. Тому що коли в країні війна, коли ми вже втратили частину території, і коли Україна стоїть над соціально - економічною прірвою, кивати на «папередников» не актуально. Це не звільняє тебе від відповідальності. Ти викликався бути владою–бери і роби. І це прямий обов'язок Кабміну–нагадаю, ст. 116 Конституцій України говорить «Кабінет Міністрів України : п.1 забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України […]» , п. 7 «здійснює заходи по забезпеченню обороноздатності і національної безпеки України […]».

Нам роздали красиві програмки. Яскраву і барвисту поліграфічну продукцію на представленні програм Кабміну ми бачимо у котрий раз. Приємно, звичайно, за якісну вітчизняну поліграфію, нам таку ж роздавали дев'ять місяців тому, і ще тоді уряд заявляв про свої наміри. Так от сьогодні спершу хотілося б отримати звіт про виконання тієї красивої програмки. А ми знову бачимо декларативні постулати–реформувати, прийняти, поліпшити…Це слова, які ми не раз чули. Тільки тоді, коли у плані дій стоятимуть чітко і конкретно–реформа, відповідальний за її виконання і терміни–можна буде вважати, що питання пропрацювало і припускає результат роботи.А декларації знову оповідають нам про все відразу і ні про що конкретно, і викликають сумніви такі реформи.

Окремо варто сказати про децентралізацію влади. Ми і про це багато чули в попередньому скликанні парламенту. І тоді уряд заявляв нам, що є усі підстави і інструменти для впровадження децентралізації влади і передачі великих повноважень на місця. Що влада стане ближча до кожного громадянина, і не чим - те ближче, а особою. Час йде. А в нашому випадку, воно навіть йде. Щодня простою, невведення цих реформ, призводить до погіршення положення і ситуації на місцях. Якби уряд дійсно мав намір передавати повноваження регіонам, то ми б вже на цій сесії ухвалили б законопроект про внесення змін до Конституції, а на наступній–внесли б ці зміни. Але якщо цього не сталося–значить, питання буде відкладено мінімум наступного року.Передача яких - те функцій за принципом «трохи - трохи цього, трохи - трохи того» - це не реформа, це подачка. І тут мовчати не можна.

Я пропоную мерові Миколаєва винести на обговорення депутатів міської ради свою пропозицію внесення змін–для Миколаєва: які вам потрібні повноваження і права, щоб якісно поліпшити соціально - економічну ситуацію в місті, забезпечити городянам безпечні і комфортні умови для життя. І ці пропозиції направити президентові, прем'єрові і главі парламенту з вимогами впровадити і передати повноваження на місця. А для народних депутатів, обраних від Миколаєва, це і будуть ті напрацювання, які належить відстоювати, коли ми доб'ємося початку цих реформ.

Далі, що стосується тексту програми і пункту про скорочення чиновників і зарплати. Скорочення 10% держслужбовців не дозволить якісно підняти заробітну плату решті 90%. Це популізм.Безумовно, необхідно в першу чергу скорочувати державні витрати. І в принципі треба конкретно розуміти, де будуть узяті гроші на зарплати учителям, лікарям, соцробітникам? Щоб боротися з корупцією, необхідно, щоб у людей не було в ній потреби. Ввести 30% податок для фізичних осіб на доходи, задекларовані, що перевищують? При цьому надати право фіскальним органам брати нахрапом мережевих продавців косметики або журналістів - фрилансеров, які незрозуміло за які гроші собі купили айпады? Намагатися вирішити проблеми одних за рахунок інших–малого і середнього бізнесу, або усього середнього класу, як завжди–м'яко кажучи, не раціонально. При цьому ніяких перевірок для олігархів хоч би першої сотні українського «Форбса» , не передбачається.

Безпека політичних і олігархічних еліт може зіграти злий жарт з новим урядом. Тому що не факт, що у народу короткі руки.І це, здається, вже можна було зрозуміти…

P.S. Є в програмі уряду і позитивні моменти, але без визначення чітких термінів і відповідальних осіб вони залишаться на папері. Я дуже хочу помилятися. Але сьогоднішнє прийняття програми Кабміну забезпечило робочим місцем усіх міністрів на рік, незалежно від результатів роботи. Факт в тому, що Кабмін отримав річний імунітет від розпуску. Згідно із законом, після прийняття програми, уряд повинен відпрацювати як мінімум один рік в такому складі. Якби програма не була прийнята, залишалася б можливість щомісячно заслуховувати міністрів із звітом про виконану роботу, досягнення і реформи. І якщо не впорався–до побачення. Але переміг не здоровий глузд, а політичні домовленості…

До обговорення моєї позиції запрошую на свою сторінку в facebook.