До Дня народження генерал - хорунжого Армії УНР Павла Шандрука

Вчився в Острозькій гімназії та Ніжинському історико - філософському інституті. Подальшу військову освіту здобував в Алексіївській офіцерській школі в Москві. Далі булі фронти Першої Cвітової війни, мужність і звитяга, військові звання і підвищення. У квітні 1920 року командувач сьомої бригади третьої Залізної Дивізії Павло Шандрук ставши генералом - хорунжим. Бригада генерала Шандрука особливо відзначилась у вересні 1920 року при форсуванні Дністра та Збруча і у боях проти більшовиків у листопадовому наступі Армії УНР. Після важких боїв українці під тиском переважаючих сил супротивника відступили. І тоді Росія потопила в крові Українську Незалежність.Антанта ж лише споглядала і навіть не виказувала, хоч як зарази, хоч би якусь стурбованість. Саме Європа з Америкою поховали тоді мрію Української Нації про Свободу, сморід відмовили нам в матеріальній, військовій, технічній і навіть у медичній допомозі. Тоді це було однією з основних причин нашої поразки, а зовсім не брак нашої віри в перемогу, або небажання йти на жертви. Антанта і заразом така ж сама, виказує стурбованість– просто стурбованість, трошки більшу стурбованість і ще більшу стурбованість і вже ну дуже велику стурбованість, та ще санкції–просто санкції, жорсткі санкції, ну вже дуже жорсткі і страшні санкції, а зброї не дають! А російські окупанти вже поклали на Донбасі 6 тисяч українців!

У березні 1927 року українські військовики організували в Польщі штаб Армії УНР. Начальником штабу ставши генерал Павло Шандрук.У нього було 40 тисяч вояків, 70 навчальних груп–військових полігонів в Польщі, Чехословаччині, Румунії і Франції. Генерал Шандрук склав для Армії УНР підручник з озброєння піхоти та гарнізонної служби, намагався врятувати, зберегти та укріпити Дух спротиву, непокори в українському вояцтві, Віру в Українську Перемогу, Надію на Незалежність.

Після нападу гітлерівської Німеччини на Полещу у вересні 1939 року, бригада Шандрука відзначилась у боях проти німців на лінії «Замостя–Грубешів» , був поранений, перебував у полоні, в гестапо, звільнений після краху Третього Рейху. Боровся за український статус Дивізії «Галичина» , за звільнення з концтаборів полковника Мірошника, Степана Бандери та ще тисяч українських патріотів, боровся за існування Української Нації. Все життя генерала Павла Шандрука було віддане і присвячене Україні. Його кредо сформульоване у спогадах «Сила доблесті» : «Протягом всього періоду боротьби за Незалежність я був вояком переднього краю».

Касьянов, не бійся, не ганьбись! Не відмовляйся від Маршу Незгодних–не роби подарунок Путіну! Смерть від руки тирана–не найстрашніше! Найстрашніше–це ганьба та осуд людей. Вперед до Перемоги російської демократії! Свободу політв’язням Росії! Свободу Надії Савченко! Смерть тиранові Путіну! Слава Україні!