Захоплення земель миколаївського учбового закладу

У громадську приймальню Профспілкової організації «Сильні разом» поступило колективне звернення від батьківського комітету Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату №7 для дітей з сердечно - судинними захворюваннями. Батьки стурбовані тим, що приватні особи, що мешкають на території інтернату, за допомогою адвокатської підтримки і зв'язків у владі мають намір захопити велику ділянку землі учбового закладу.

А все почалося в 2004 р.у часи «царювання» на той момент директора школи - інтернату № 7 Анатолія Олексійовича Корольова. Саме в цей час, велика територія землі інтернату «дивовижним» образом відійшла до приватної фірми і використовується для автостоянки.

Після, Корольов продовжив далі розбазарювати землю учбового закладу. Йдеться про приміщення, що знаходяться на території інтернату. Спочатку, це були свинарники, потім комори, пізніше, рішенням профкому інтернату переобладнувані під приміщення для тимчасового проживання, а згодом були позначені у БТИ, як індивідуальні садові будиночки.

У цих приміщеннях з 2004 р. мешкає син екс - директора Корольова, Андрій, з дружиною і 2 - мя дітьми. При цьому працює в інтернаті тільки дружина Корольова.До речі, Андрій Корольов, є колишнім співробітником миколаївського УБОЗУ, структури, яка якраз і повинна боротися із зловживаннями посадовців. Корольов, на сьогодні залишається діючим співробітником ОВД.

Також, у вищезгаданих приміщеннях мешкають: сім'я Собаченко–дружина працює прибиральницею в інтернату, а чоловік - двірником. Разом з нею мешкають дочка, зять і онук, що не мають ніякого відношення до інтернату. Губанова Тетяна Іванівна - працює помічником вихователя. Пархоменко Наталія Альбертівна - сторож інтернату. Котлярова Алла Петрівна - колишній комендант, зараз на пенсії.

28.02.2011 р. сесія Миколаївської обласної ради приймає рішення приміщення, що знаходяться на території інтернату, на баланс комунальної власності м. Миколаєва, а Миколаївська міськрада рішенням № 14/20 від 26.01.12 р. прийняв їх у свою власність. А в цей час у БТИ їх зареєстрували, як індивідуальні садові будиночки. І сталося це усупереч тому, що згідно із законом будівництво індивідуальних об'єктів приватної власності на територіях учбових закладів чинним законодавством не передбачено і перебування на території інтернату приватного житла суперечить будівельним і санітарним нормам. Виникає питання: хто і кому збирався передавати об'єкти, і на яких підставах якщо в рішеннях 5 - ти судів тих, що набрали чинності вищезгадані приміщення визначені, як що не мають статусу житлових. Але вони не віднесені до житлового фонду що не утворюють житловий фонд і не відносяться ні до державного, ні громадського, ні житлового фонду соціального значення.

01.08.13 р. приватні особи, що мешкають на території інтернату подають позов до суду Заводського району р.Миколаєва про встановлення факту постійного проживання в приміщеннях «складського типу» - суд їм дає відмову.

Лютий 2014 р. подають повторний позов, помінявши адвокатів з метою визнати в судовому порядку право власності на "новостворене" майно.

16.04.14 р. рішенням суду Заводського району м. Миколаєва одному з позивачів, а саме, Пархоменко Н.А., було відмовлено в задоволенні позовних вимог, а після цього, інші позивачі подали до суду заяви з проханням залишити свої позовні заяви без розгляду.

04.06.14. Апеляційний суд Миколаївської області відхилив апеляційну скаргу Пархоменка Н.А., а рішення Заводського суду залишив в силі.

19.10.14 р. Прокуратура Заводського району р.Ніколаєва після проведення перевірки подала позов до суду Заводського району про усунення перешкод в користуванні приміщеннями відповідно до технічного паспорта школи - інтернату № 7, шляхом їх звільнення від приватних осіб, що мешкають на території учбового закладу.

Згідно ст.63 ЗУ «Про освіту» , об'єкти освіти і науки, які фінансуються з бюджету, а також підрозділи технологічно пов'язані з учбовим і науковим процесом не підлягають приватизації, перепрофілюванню, або використанню не за призначенням. Це знайшло своє відображення в рішенні суду Заводського району м. Миколаєва за позовом прокурора Заводського району до подружжя Собаченко.

На сьогодні, Суворою добровільно звільнив приміщення, а суддями Разумовской і Сухаревич прийняті рішення про задоволення позовних вимог прокуратури про виселення подружжя Собаченко і Котляровой А.П.Державна виконавча служба відкрила виконавче провадження у цих справах.

22.09.14 р. керівництво інтернату зверталося за допомогою до свого безпосереднього начальника Валерія Мельниченка, з проханням поклопотатися перед Миколаївською обласною порадою про відміну рішення сесії № 19 від 28.12.11 р. але Мельниченко, категорично відмовлявся займатися цією проблемою, і прийняв сторону приватних осіб що мешкають на території учбового закладу. Примітне те, що чиновник, посада якого, зобов'язує його захищати законні інтереси учбових закладів, став проти закону, на сторону приватних осіб

Необхідно відмітити, що ст.44 ЗУ «Про загальну середню освіту» говорить про те, що матеріально - технічна база загальноосвітніх учбових закладів включає будови, землі, комунікацію, транспортні засоби і усе це належить їм на праві власності.

Згідно Положення «Про загальноосвітній учбовий заклад» , яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 778, говорить про те, що майно, закріплене за державним або комунальним учбовим закладом належить учбовому закладу на праві оперативного управління і не може бути витребуване у нього, якщо інше не передбачене законодавством.

Під час судових засідань інтернат звернувся з листом до головного архітектора Миколаївського міськвиконкому Олександру Бондарю, з проханням дати професійну, чітку відповідь, що не підлягає двоякому тлумаченню на наступне питання :відповідає або не відповідає нормам чинного законодавства наявність на території загальноосвітніх санаторних шкіл - інтернатів приватної власності третіх осіб і чи можлива взагалі приватна власність на території школи - інтернату? На що була отримана відповідь - що наявність на територіях учбових закладів об'єктів приватної форми власності нормам чинного законодавства України не відповідає.

Це зроблено, тому що кінцевою метою з боку позивачів є визнання права власності на нежитлові пристосовані приміщення. Також, у своїй відповіді, головний архітектор міста вказує на те, що будівництво індивідуальних об'єктів приватної форми власності на територіях учбових закладів чинним законодавством не передбачено.

Суть спланованої многоходовки по захопленню землі інтернату полягала в наступному:після визнання судом права власності, зробити технічний паспорт і на підставі цього відвести земельні ділянки для обслуговування цих будиночків. Т.е. близько 100-120 соток земель учбового закладу може відійти власникам цих будиночків. Все було підведено під статтю 121 Земельного Кодексу України.

Т.е. можна припустити, що якщо громадяни залишаться жити на території інтернату і отримають право власності, то відведуть собі по 20-25 соток землі, при цьому інтернат остаточно і безповоротно може припинити своє існування як учбовий заклад.

Для того, щоб поставити юридичну точку і припинити маніпуляції з майном і земельними ділянками інтернату, необхідно відмінити рішення сесії Миколаївської обласної ради № 19 від 28.12.11 р. і Миколаївської міської ради № 14/20 від 26.01.2012 р. оскількипозивачі у черговий раз помінявши адвокатську групу терміново подали позов до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимозі про те, щоб зобов'язати Миколаївську обласну раду остаточно виконати своє рішення від 28.12.11 № 19 і дати згоду на безкоштовну передачу у власність територіальної громади м. Миколаєва.

Наша організація бере це питання під громадський контроль і готує звернення до Миколаївського міського голові і голові Миколаївської обласної ради, з питання про включення цих питань про відміну рішень сесій міського і обласного рад на найближчі сесії.