Якщо не красти та не марнословити, результат буде

Кривоозерський район Миколаївської області—справжній глухий кут. Так здається чи не шкірному миколаївцеві, коли йдеться про найвіддаленіший від обласного центру район. Відстань від Кривого Озера до Києва не набагато більша, ніж до Миколаєва, а до Одеси—навіть менша. Завжди вважали, що чим далі районний центр від обласного, тим менше йому приділяють уваги. Останнім часом змінилося ставлення до тієї віддаленості.

Голова райдержадміністрації Олексій Мірошниченко, який на посаді лише трохи більш як рік, вважає, що район тільки виграє від нових можливостей та незалежності. Більше самостійності з’явилося, більше резервів, менше прив’язки до центру.Вперше за останні роки глибинка досягла вагомих результатів у різних сферах життя, і як наслідок—у рейтингу районів за рівнем соціально - економічного розвитку Кривоозерщина посіла другу місце. А за динамікою податкових надходжень—перше.

Забутий район?

Назва Криве Озеро має дві основні легенди походження. Деручи—село назване через звивисті криві бережи озера, утвореного в давнину старимо руслом Кодими. Друга версія теж має історичне підгрунтя. Край не раз бував місцем жорстоких битв. Настільки кривавих, що після однієї з них сніг, що почавши танути, і вода в озерах стали червоними від крові. Відтоді це місце начебто назвали Криваве Озеро, з часом трансформували у Криве.

Обидві версії не суперечать одна одній, а лише підтверджують непросту минувшину Кривоозерської землі.Вигідне географічне розташування сприяло перехрещенню важливих торгових чумацьких шляхів з Польщі до Криму, з Молдови й пониззя Дунаю до Києва та Чигирина. Й нині Кривоозерщина—край сільського господарства, торгівлі, підприємництва, які розвиваються, незважаючи на негаразди в економіці країни.

Район невеликий, на його території менш як 25 тисяч жителів. Фактично велика батьківщина, в якій знають одне одного. Олексій Мірошниченко переконаний, що у кривоозерців особлива ментальність, щира українськість. Майже всі жителі розмовляють українською. Усі патріоти району, що виявляється у ставленні до праці, родини, громади. Особливо згуртували жителів району воєнні дії на сході.

Тут прекрасно розуміють, що ніхто їм не побудує світлого майбутнього. Місцеві виробники, підприємці, фермери, інтелігенція не збираються переїжджати до Миколаєва, Києва, Одеси. Сморід знають, що рівень їхнього життя залежить від них самих.Тож трудяться на благо Родіну і громади, розраховують лише на собі, ні в кого нічого не просячи. Не звикли, не такий у них характер.

У такої незалежності та самостійності є й зворотний бік. Про відділений район часто забувають і в столиці, і в обласному центрі. Тож голові райдержадміністрації доводитися нагадувати про Кривоозерщину, вибивати гроші на ремонт доріг, розвиток інфраструктури, інші споживи.

Іспит для економіста

Олексій Мірошниченко не приховує, що чиновницьку школу не проходивши. Та має досвід керівної роботи. Погодився очолити район, щоб знання в галузі економіки застосувати на практиці. До переходу на державну службу займався науково - педагогічною діяльністю.За цей годину захистив дисертацію на ступінь кандидата економічних наук, пройшов підготовку в докторантурі Національного інституту стратегічних досліджень за спеціальністю «Економічна безпека держави» , працює над докторською дисертацією «Модернізація податкової системи в забезпеченні економічної безпеки України». Як сталося, що корінний городянин, науковець прийняв пропозицію очолити сільськогосподарський район?

—Насправді сільськими турботами переймаюся й на практиці здобуваю агрономічні знання з квітня минулого року—розповідає Олексій Володимирович.—Дехто сприймає отримання високої посади як нагороду за певні заслуги. Категорично проти. Я був на Майдані в 2004 році і в 2014 - му, але коли звучати фрази типу: «Я був на Майдані, дайте мені посаду» —це нісенітниця, залишки більшовицько - маргінального «хто був нічим—тій стані всім».Тому для міні призначення—насамперед відповідальність, оцінка мого рівня підготовки як економіста та керівника.

Моє завдання—показати: справжні професіонали можуть зробити так, що без хабарів і крадіжок на невеликій локальній частині території України можна здійснити маленький економічний прорив, зменшити кількість негараздів.

Моя мета—зробити внесок у створення маленької частинки європейської України. Переконаний: якщо не красти і не займатися пустопорожніми балачками, можна багато чого досягти.

Економічні знання допомагають Мірошниченкові в роботі. Перше, чому приділив увагу і спрямував зусилля—податкова сфера.

—За динамікою податкових показників район визнано найкращим, що не може не тішити—розповідає Олексій Мірошниченко.—Без зайвої скромності скажу, що це результат спільної роботи влади та бізнесу.Ми намагаємося переконати злісних неплатників, що вигідніше платити податки, а не ухилятися від сплати. Щоб розуміли: не сплатив—чекай на проблеми.

У підприємницькому секторі багато неоформлених працівників. Докладаємо зусиль щодо їхньої легалізації. Моє завдання як економіста—не просто наповнювати бюджет будь - якими способами, а сприяти тому, щоб збирали стільки податків, скільки належить за законом. І показати платникам податків, що зібрані кошти ефективно використовують в інтересах громади, а не розбазарюють або розкрадають.

Головний біль очільника району—дороги. На шкода, система, яка склалася, не дає змоги ефективно використовувати кошти на ремонт доріг. Адже монополістом у ремонті залишається система райавтодорів, і ні про якість, ні про ринкові ціни не йдеться.

Яскравий приклад.До качану зими 2015—2016 слід було відремонтувати ділянку дороги державного значення завдовжки 23 кілометри, що забезпечує рух транзитного транспорту територією району. Очільник району поставивши питання конкретно: не забезпечимо ремонт восени—навесні, після снігів та ожеледиці, потрібно буде витратити в десятки разів більше коштів. Райавтодор оцінив ремонт у мільйон, а приватна фірма - підрядник була готова виконати тій самий обсяг робіт за 150—200 тисяч. Бюджетних коштів не було, і керівництву району було запропоновано «шукати» спонсорські гроші, але за умів, що ремонт виконуватиме райавтодор. Дорогу все - таки підлатали. Підприємці, фермери скинулися щебенем, паливно - мастильними матеріалами, знизивши вартість робіт.

Навчений досвідом голова райдержадміністрації домігся, щоб район став пілотним і було дозволено наймати як підрядників приватні підприємства. Та поки що механізм не запрацював.

«Перед жителями травню звітувати не обсягами витрачених коштів, а довжиною і якістю відремонтованих доріг—зазначає керівник району.—Не можу дозволити розкрадати чи розбазарювати бюджетні кошти. Тому і шукаємо із керівництвом обласної служби автодоріг оптимальний вихід з ситуації».

Не менше головного болю від діяльності одного з народних депутатів, який вважає район власною вотчиною і то намагається своїх людей на різні посади проштовхнути, то вимагає задовольнити власні бізнес - інтереси. Позиція Мірошниченка однозначна: всі рівні й мають отримувати лише ті, що прописане в законі.

Жити, а не виживати

Робити все разом на благо громади—ще одна з особливостей ментальності кривоозерців.Як зазначає голова райдержадміністрації, місцеві аграрії, підприємці завжди готові відгукнутися та допомогти розв’язанню нагальних соціальних проблем—чи це гуманітарна допомога для наших захисників у зоні АТО, чи допомога районній лікарні, ремонт школи, дороги худо. Для вирішення соціальних питань залучають іноземні гранти. Лише впродовж минулого року завдяки Програмі розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» було реалізовано три соціальні проекти вуличного освітлення, ремонту школи, заміни шкільних вікон на енергоощадні на території районного центру, сіл Красненьке та Велика Мечетня.

На думання Олексія Мірошниченка, позитив від таких проектів полягає у можливості залучити додаткові кошти в район, а головешці—організовує громаду. Він вважає, що основне джерело надходжень до місцевих бюджетів—це внутрішні інвестори, товаровиробники, фермери, підприємці.

Район завжди славився високими врожаями, адже природа наділила тутешні грунти родючими чорноземами. Тут вирощують пшеницю і ячмінь, кукурудзу й соняшник, розвивається садівництво. Дбайливі господарі конкурують. Конкуренція полягає в тому, хто більше врожаю зібрав, в кого техніка краща, хто більше доголивши вніс, і навіть, як жартують місцеві жителі, хто кращого джипа придбав після збирання врожаю.

Гордість району, його візитівка—харчосмакова фабрика, якові вдалося не тільки зберегти, а й завдяки підприємницькому таланту керівництва та праці колективу вивести на лідерські позиції в галузі. І тепер мінеральна вода «Кривоозерська» відома не лише на території Миколаївщини, а у всій країні. Місцеве підприємство ДЮК продовжує традиції виготовлення натуральної молочної продукції—сирів та олії.

Багато в чому завдяки сприятливій соціально - економічній атмосфері в районі цього року активізувався бізнес і реалізують місцеві інвестиційні проекти : розширюють виробництво мінеральної води—готують до введення в дію ще одне підприємство з її розливу, будують невеличкий завод з виготовлення асфальту, а також новий олійний цех, продукція якого орієнтована на експорт.

—Країну вперед виведе виключно бізнес—переконаний чиновник - економіст Олексій Мірошниченко.—Світовий досвід це доводити. І якщо активізувати внутрішні інвестиції, сморід стануть найбільшим джерелом розвитку нашої економіки. Не можу на рівні району забезпечити стабільність гривні, не можу вплинути на податкову систему. Моє головешці завдання—не робити дурниць, не заважати бізнесу, допомагати тим, у кого є розумні ідеї, корисні для району.

Як і в країні, в районі не усе ідеально, є багато проблем, але мі разом намагаємося їх розв’язувати. І я отримую задоволення, коли останнім часом, згадуючи наш район, в обласному центрі повторюють мої слова про ті, що він не найвіддаленіший від Миколаєва, а найближчий до Києва.

Уміле керівництво, активність громади, економічний потенціал Кривоозерщини цілком доводити, що район житиме, розвиватиметься.

УРЯДОВИЙ КУРЕЙ’ЄР