У Верховну Раду - одних бізнесменів?

У - перших, прийнято рішення про значне збільшення прохідного бар'єру - з 3% до 5%. Це означає, що ті партії, які могли набрати 3, 4 і більше відсотків(погодьтеся, підтримка чимала) автоматично втрачають можливість бути представленими в парламенті.

У - других, партії позбавлені можливості об'єднуватися у блоки. Партіям доведеться йти на вибори розрізнено, тоді як об'єднання у блок партій, схожих по ідеології і цілям, могло б згуртувати як їх членів, так і їх виборців. Така розрізненість приводить і до бюрократичної тяганини(надто багато що балотуються - занадто довгий бюлетень), до плутанини і невизначеності серед виборців.

У - третіх, для участі у виборах партії повинні вносити в якості запоруки колосальну суму коштів - більше 2 000 000 гривен. Іншими словами, якщо у партії таких засобів не знайдеться, брати участь у виборах вона не зможе. Звідки брати такі засоби ідеологічним партіям? Не з партвнесків же!

Отже, депутати Верховної Рады свідомо залучають до участі у виборах тих, у кого є гроші. А, потрапляючи до парламенту, такі люди починають відстоювати свої власні інтереси і інтереси своїх корпорацій. Як до такої людини, що стала депутатом, люди потраплятимуть на прийом? Як він вникатиме в їх проблеми?

Тут буде доречно згадати досвід Радянського Союзу, коли були так звані "представницькі мандати". В депутати висувалися представники різних галузей, таким чином, кожна галузь мала своїх депутатів і могла на них покластися у вирішенні тих або інших питань.Депутатами були і виробничники, і учителі, і лікарі. Чи багато учителів і лікарів будуть представлено в головному законодавчому органі України при тій виборчій системі, яку диктує закон?

Що стосується прохідного бар'єру, один мій хороший знайомий висловив припущення про те, що в Україні на цьому етапі взагалі не потрібний прохідний бар'єр. При такій системі виборча комісія могла б не прив'язуватися до відсотка тих, що голосували за ту або іншу політичну силу, а підраховувати кількість голосів, необхідних для проходження в Раду одного представника з партійного списку. Простіше кажучи, скільки людей проголосувало за партію, стільки мандатів вона отримує.

Закон "Про вибори" неодноразово обговорювався серед громадськості.Але чому ж пропозиції, висловлені багатьма організаціями і групами громадян, не знайшли своє відображення в новому законі? Може, нинішні депутати просто бояться проходженню в Раду простих людей? Бояться того, що ці люди набудуть серед народу бОльшую популярності? Вони активно вирішуватимуть проблеми простих людей, оскільки самі стикалися з ними в повсякденному житті, а, відповідно, блокуватимуть ухвалення законів, що ущемляють інтереси населення України. А це означає, що бізнесменам, що розглядають Верховну Раду в якості машини для вирішення власних проблем, надалі хід в цю Раду буде закритий - їх замінять ті, кому люди дійсно зможуть довіритися...

Ясна річ, що бізнесменам, яких в Раде тепер буде переважна більшість, така "волаюча конкуренція" не потрібна.І надалі їм буде усе більш вигідно, щоб головний законодавчий орган держави перетворювався на "касу взаємодопомоги" собі коханим.