Страйк, фарс або, як в Миколаєві страйкували опозиціонери

Клич звичайно ж не новий, адже керівник цієї партії постійно твердить про якісь страйки припиненні роботи підприємства з початку горезвісних «майданів» , але результат чомусь завжди нульовий.

Не стала виключенням і минулий страйк. В першу чергу в Миколаївській області. І причина криється в невиконанні закликів центрального партійного керівництва з боку місцевих босів опозиції.

Так, грунтуючись на матеріалах одного з відомих регіональних інтернет-видань, 13.02.2013 року 2 підприємства, що належать главі Миколаївської обласної організації політичної партії «УДАР» Давиду Макарьяну в обласному центрі–фитнес-клуб «Grand» і автосалон «Пежо» , просто навіть і не планували страйкувати. Їх співробітники не вийшли на страйк, що підтверджують відповідні фотографії.

Аналогічна ситуація склалася і в р. Первомайске, де ніхто із співробітників головного борця з «злочинним режимом» власника ТОВ «Агрофірма Корнацких» Аркадія Корнацкого не підтримав ініціативу Віталія Кличка. Співробітники підприємства займалися своїми повсякденними обов'язками: відгодівлею свиней і коней, ремонтом сільгосптехніки.

А в Южноукраинске підприємство ТОВ «Південноукраїнський міський ринок» , яким керує Олексій Майборода і за сумісництвом голова міського осередку «УДАР» , також не було помічено 13 лютого в проведенні страйку.Зрозуміло що штат ринку відносно і не так великий площадя здаються в оренду підприємцям, але навіть ніякого руху у бік формального виконання заклику і вказівки про страйк теж зроблено не було.

У такій ситуації напрошується тільки одне питання: навіщо розбурхувати людей, вигукувати гучні заклики, спонукати до якихось деструктивних дій, якщо твої підприємства і бізнес-структури продовжують працювати в штатному режимі і приносити прибуток.

Явний приклад тих, що вже приїлися усім подвійних стандартів–з одного боку хочу як опозиціонер, кандидат в Президенти Віталій Кличко і його команда забезпечити проведення страйку, а з іншої - жодним чином не хочу щоб постраждав мій гаманець і доходи в нього продовжували потрапляти безперебійно. Адже своя сорочка завжди ближче до тіла, як в Києві, так і на просторах Миколаєва.