Ривок в нікуди

Не кожен зможе за одну ніч придумати так витончений план дій з економії бюджетних коштів, а Яценюк зміг. Видно занадто вже розбагатіли незаможні в нашій країні: учителі отримують заробітну плату за 18 годин тижневого навантаження, у чорнобильців високі пільги, школярі чому - те безкоштовно отримують підручники, а на пенсію, так взагалі, вирушають дуже рано, при цьому, абсолютно здорові, нескінченно молоді, такі, що не напрацювалися люди.

Платить потрібно, а платити нічим…

Тарифи на енергоносії виросли, а заробітні плати, пенсії, стипендії залишилися на колишньому рівні. Мільйони українців прокидаються з однією думкою: як прожити день.Якби хоч один з міністрів прожив на тисячу гривен в місяць, живлячись курячими суповими наборами, то, може бути зрозумів, яке це–заплатити за комунальні послуги, придбати їду, купити медикаменти. Пенсіонери, безробітні не можуть собі дозволити нормальне живлення. Чим винні діти у багатодітних сім'ях, в тих, де їх виховує одна мати, де сім'я отримує мізерні зарплати, яких навряд чи вистачає, щоб прогодуватися? Вони не отримають в новорічну ніч подарунки від Діда Мороза, вони не зможуть прикрасити ялинку (занадто дороге задоволення), вони не поїдуть в подорож на канікулах…У антикризовій програмі уряду інтереси млообеспеченных людей абсолютно не враховані. Таке враження, що ця програма передбачає доведення до крайньої риси бідності. Ми не зможемо дозволити собі лікування, придбання медикаментів, діти не здобуватимуть навіть середню освіту.Владі треба саме таке суспільство, без особливого інтелекту, без вченості, - тоді і управляти легше.

Надія Ващенко, мати шістьох дітей прокоментувала програму: «Дії уряду спрямовані на знищення нашого народу. Окрім, як геноцидом, це назвати не можна. Ми виконуємо усі функції перед державою і намагаємося жити за Конституцією, поважаючи Закони. А держава в особі Кабінету Міністрів прагне прибрати із законодавства усі пільги, все наші права. Зате собі вони залишають повний пакет пільг і привиллегий. Чим такі дії можуть закінчитися, страшно подумати…»

Передбачуване зростання тарифів на енергоносії, позбавлення пільг, безплатного освіти і лікування, повішение пенсійного віку не врятує економіку країни, але згубить ледве дихаючий добробут переважної більшості населення країни (якщо це можна назвати добробутом).

Шлях з прірви.

А вихід з критичної ситуації досить простий. На місці Президента країни, я б поступила таким чином: запросивши на чашку чаю (чи кава) мільярдерів в особі Ахметова, Коломойського, Пінчука, Тігіпка і інших небідних осіб, пан Порошенко міг би м'яко і чемно попросити їх поділитися з бюджетом країни, при цьому, не забувши згадати, що сам готовий розщедритися на пару десятків мільйонів. Упевнена, що не відмовили б найбагатші люди країни. Адже розбагатіли вони за рахунок зубожіння народу, приватизації національного майна.

Микола Рубченко, ветеран праці, пенсіонер запропонував: «За узгодженням з урядами країн ЄС і США, міжнародними банківськими інститутами і правоохоронними органами можна і треба забезпечити повернення в Україну капіталів, виведених за рубіж членами уряду Януковича, - Азарова. Це і буде шлях поповнення бюджету країни. І це буде істинна турбота про громадян, а не уявна. Просто представникам влади потрібно «включати мізки» і працювати не над впровадженням тіньових схем для власного збагачення, а над зростанням добробуту кожної української сім'ї».

Коли аналізуєш дії уряду, влади, неможливо зрозуміти, як, начебто освічені люди, можуть собі дозволити додумуватися до пропонованих в антикризовій програмі заходів. Ми двадцять три роки топчемося на одному місці, живемо все гірше і гірше. До влади приходять усе більш цинічні люди, що прагнуть до збагачення.У діях уряду не простежуються елементи гуманності і турботи про незаможні верстви населення. З боку здається: чим народу важче, тим їм радісніше. Хіба може будь-який представник влади в країні із загниваючою економікою і убогим народом залишати в якості пільг для себе коханих шикарне обслуговування у Верховній Раде, особисті автомобілі, особистий обслуговуючий персонал, палати в «Феофании» , прописувати рядком у бюджеті польоти за рубіж, оздоровчі на відпустку???

Економити є на чому. Пересісти Яценюку з командою на велосипеди, скоротити кількість депутатів до 50 чоловік, які, без відриву від виробництва, як у СРСР, проголосували б за народні, а не антинародні закони, і - на основні робочі місця. Хоч би хто - те запропонував прийняти закони, що усувають офшорні схеми ведення бізнесу, ввести спеціальний податок на доходи, що виводяться за рубіж, і капітали.

У нас багато розумних і порядних людей, які б працювали на державу, але їх не допускають до влади. Формувати уряд потрібно не за квотним і партійним принципом, а з урахуванням професіоналізму і досвіду.

По - різному оцінюють призначення іноземців на посади керівників міністерств, які ураз, по помаху чарівної палички стають громадянами країни. Хто - те вірить в їх безкорисливість, досвід по лікуванню економіки від корупції. А деяким образливо: невже серед корінного українського народу, що настраждався в період становлення держави, не знайшлося грамотних фахівців, що хворіють на душу за долю країни, своїх дітей, гідних стати міністрами.

Бути або не бути, жити або не жити?.

Наш народ–терплячий, уміючий долати непереборні труднощі. Але всьому є межа і кожному терпінню приходить кінець. То у одному мікрорайоні збирають підписи жителів, невдоволених діяльністю місцевої влади, то в іншому активісти перекривають трасу, щоб притягнути увагу до проблем. Усі розуміють, що так жити не можна. Ми–не бидло.

Ігор Малышенко, голова однієї з ветеранських організацій вважає, що «жодному уряду не вдалося в такий короткий термін виконати свої обіцянки: ми стали жити по - новому. Обіцяли, що житимемо по - новому, отримали. Але ж ніхто не обіцяв, що ми житимемо краще».

Буквально влітку пан Яценюк закликав нас до економії газу і радив переходити на електричні котли. Хто - те прислухався до «мудрим» радам. Тепер економить для країни і газ, і світло, ще і воду на додаток.У декількох мікрорайонах міста відключають електроенергію на 5-8 годин в день. У Великій Коренихе, наприклад, при цьому в п'яти двухэтажках немає тепла і води. Але це нікому не цікаво. Виборців тут мало, а проблем багато. Такі ж проблеми і у багатьох населених пунктах області. Елеонора Езопкина, заслужений працівник культури з селища Ольшанское Миколаївського району говорить: «Дитячий сад, лікарня залишаються без їжі, не можна зробити аналізи в лабораторії лікарні. Ощадбанк не видає пенсію. Під час щоденних відключень електроенергії в школі неможливо викладати інформатикові, фізикові, хімію. Діти недоотримають необхідний об'єм інформації, знань. Хоча, кому потрібні знання, якщо випускники, не маючи папи олігарха, не зможуть отримати вищу освіту.Таке враження, що уряд передбачив подальший розвиток товариства малограмотних людей, яких можна буде використати в якості рабів для їх дітей, що отримали європейську освіту. Цей уряд буде позначений в історії, як антинародне».

Усі пункти програми спрямовані не для народу, а проти нього. Немає турботи про здоров'я, освіту, робочі місця. Наш загартований люд може і до 65 років працювати (якщо доживе звичайно). Хотілося б уточнити, де саме працювати? Тридцятип'ятирічні громадяни, що мають по дві вищі освіти, не можуть знайти роботу і забезпечити сім'ю.

Затягнути зашморг на шиї нашого багатостраждального народу легше, ніж націоналізувати «прихватизированные» підприємства, повернути у власність держави природні ресурси (нафта, вугілля, газ, электроэнерию), побудувати або реконструювати зруйновані і розікрадені заводи і фабрики, створити робочі місця–для цього потрібно мати українську, високо патріотичну душу, мати гуманне виховання, бути милосердною, соціально налагодженою людиною. Перед тим, як призначити кого - або на керівну, а тим більше на міністерську посаду, потрібно чиновникові дати можливість пройти через детектор брехні і своєрідний детектор, що визначає його любов до власного народу. Антикризова програма не повинна базуватися на створенні тягот для людей, а на тому, щоб збільшуючи навантаження витрат олігархів, підняти життєвий рівень бідноти.

З повагою до народу, Тетяна Одинцова