Марія Гайдар : Система абсолютно некерована, бюджети розпилюються. Це дуже погано

У кабінеті нової заступниці глави Одеської обладміністрації Марії Гайдару, яку тут називають частіше просто Машею, на стінах незвично порожньо.

Марія як - ніби ще не зрозуміла, чиї фотографії повинні на них з'явитися і чи повинні взагалі.

–Та я повішу–відбувається жартами Гайдар.–Тільки не знаю, кого. Михайла і президента Порошенка, напевно…Потрібно кого - те ще повісити, щоб розбавити їх компанію. Може, кого - те з історичних персонажів.

–Вже точно не князя Володимира, так?–говорю я. (Величезний пам'ятник йому планують встановити в центрі Москви найближчим часом).

–Князя Володимира точно немає–сміється Гайдар.

Нещодавно Марія Гайдар разом з журналістом і новим радником Саакашвілі Володимиром Федориным отримала з рук Порошенка український паспорт замість російського.

"Коли ми зустрічалися з Федориным на врученні, він розповів, що його дочка попросила: папа, коли ти отримуватимеш громадянство, можеш про це не писати"?,–розповідає Маша і сміється.

Незабаром після того, як Саакашвілі оголосив про те, що молода російська опозиційна активістка стане українським чиновником, на каналі "Росія - 24" з'явився сюжет про "зрадників Батьківщини", що переїхали в Україну.

На українському телеканалі "1+1" приблизно тоді ж вийшов сюжет про те, як Гайдар на офіційній зустрічі в Одесі не змогла відповісти журналістці на питання про те, з ким воює Україна.

Так, несподівано Гайдар, не встигнувши ще провести жодної реформи, виявилася затиснута критиками з обох боків.

Але, здається, подібні питання не сильно її турбують. На питання вона відповідає флегматично, місцями розпливчато, що властиво професійним політикам. При цьому відчувається, що працювати в команді Саакашвілі їй подобається.

На столі у Гайдар серед різних робітників паперів лежить важкий том "Українська мова для початківців" і зошит, в якому вона поступливим почерком виконує будівлі.

–На жаль, часу на це не багато, але я бачу, що з читанням проблем особливих немає, з розумінням теж–говорить Гайдар.–З розмовою найбільша проблема. Тому що ні з ким розмовляти на українському. Як тільки я намагаюся з ким - те говорити, усі переходять на російський.Хоча у нас є Юля Марушевская (заступник глави Одеською ОГА з питань культури–УП), вона прекрасно говорить на українському…

–А з вами вона говорить на росіянинові?

–Зі мною на росіянинові, так. Може, і говорила б на українському, але ми з нею дуже рідко бачимося.

У інтерв'ю "Українській правді" Гайдар розповідає про те, що хоче за прикладом поліції провести реформу в медичній сфері, пояснює, чому сказала, що українці і росіяни–братські народи, і про те, що поставила на свій одеський проект буквально все.

– У Росії ви займалися соціальними питаннями, робили медичну реформу в Кіровській області, а Михайло Саакашвілі вас як - те анонсував як людину, яка боротиметься з російською пропагандою.Так все ж, чим ви займатиметеся?

–Михайло Саакашвілі працює тут як губернатор Одеської області, але у тому числі він відкрив які - те інформаційні канали–з Києвом, з Європою, з Росією, і через ці канали транслює яку - те інформацію.

Внаслідок того, що він привертає дуже багато уваги, він про яких - те речах говорить, люди дивляться і замислюються. Про це, до речі, говорив і президент. Є в Україні люди, які можуть комунікувати з російською аудиторією і розповідати Росії, що тут відбувається, це теж важливо.

Але це не головне моє завдання, яке я перед собою ставлю. Хоча, звичайно ж, багато речей, які тут відбуваються, людям–навіть мені–незрозумілі. Коли я прийшла (на пост заступника глави Одеською ОГА–УП), я дізналася, що деякі речі просто не розуміла. Щоб розуміти їх, потрібно бути тут.

– Що стосується того випадку, коли вас запитали, з ким воює Україна, ви чекали, що все так обернеться?

–Цього чекала. У цьому не було нічого…Просто сама журналістка по формату своєму, по кругу ставила одні і ті ж питання і я не знала, як завершити і як їй ввічливо сказати, щоб вона відстала.

Я спілкувалася з людьми, які приїхали з районів, вони мені розповідали про проблеми. Але, наприклад, про братський народ…Мої родичі дійсно вважають, що Україна–це братський народ. Вони нічого поганого Україні не зробили, але вони не розуміють–і я теж не розуміла–наскільки люди тут до цього відносяться негативно, що це сприймається як що - те образливе, як частину тоталітарного пригнічення. Я цього не знала і нічого поганого не мала зважаючи на. І мої родичі теж.

– Просто вам треба було, мабуть, пройти міні - курс адаптації.

–Так, в іншому я відповідала абсолютно спокійно в Росії на питання про Крим і ситуацію в Україні.

У якій - те момент в моїй квартирі був обшук, і я теж відповідала на це питання, хоча в російській внутрішній політичній системі це супер дратівлива червона ганчірка, це питання–тестовий. А питання про братський народ я не зрозуміла просто, а усіх це образило. У усіх прошу вибачення і тепер розумію, чому і звідки така реакція.

– Немає розчарування з - за того, що доводиться підбирати слова?

–Мені доводиться підбирати слова, але в принципі я говорю правду.

Мені здається, що у мене досить цілісна позиція, і я намагаюся донести її тими словами, які можуть бути сприйняті і зрозумілі, щоб нікого ні в якому разі не скривдити, тому що це не є моєю метою.

Я прийшла сюди, щоб працювати, допомагати і у тому числі цим, як мені здається, виразила свою позицію і по відношенню до цього конфлікту і до України, і по відношенню до Путіна і до того, що відбувається в Росії.

Принаймні, в Росії все саме так і сприйняли. Я розумію, що люди можуть сприймати негативно, насторожено, що - те я можу не так зробити. Але я не є українським політиком.

Все ж–я людина з Росії і прийшла працювати в цю команду під певні завдання. Я не прожила тут усе життя і не займалася тут політикою, і якщо я говорю які - те слова, то точно не маю ні зважаючи на що погане і намагаюся бути щиріше і наскільки це можливо доносити свою позицію.

– Ви займаєтеся соціальними питаннями. Чи правильно я розумію, що основний акцент у вас буде зроблений на медичній системі?

–Так, медична система, соціальний захист, робота із зверненнями громадян.

Ось ми будуємо громадянську приймальню з центром, де робитимуть адміністративні послуги швидко, буде громадянська приймальня, куди люди зможуть звертатися, щоб їх звернення і скарги розглядалися ефективно, де людям надаватимуть безкоштовну юридичну допомогу і так далі.

Охорона здоров'я, соцзахист, громадянська приймальня, сироти і безпритульники, переселенці і інваліди. Це таке велике і складне завдання.

– А в чому, власне, полягає завдання? Зрозуміло, що переселенців багато, сиріт багато. Як ви вирішувати їх проблеми будете?

–По переселенцях.У нас, наприклад, є переселенці, які майже півтора роки живуть в санаторіях, причому їх туди заселили під чесне слово.

Потім були постанови Кабміну про те, що потрібно це припинити.

Нічого не припинилося, люди живуть в санаторіях, накопичують борги, починають відключати електроенергію. Люди так жили і в довгостроковій перспективі це ніхто не вирішував.

Зараз ми виділили об'єкти, ці об'єкти ремонтуються, щоб люди переїхали і жили там постійно. Знову ж таки–ми дивимося на людей, залежно від різних ситуацій кожної сім'ї : де - те колясочники, де - те сліпі, де - те діти із захворюваннями.

Якщо їх житло (у зоні АТО–УП) буде загублено, вони зможуть отримати право на приватизацію. Є велика кількість проблем, що виходять за рамки проживання–працевлаштування, медицина, юридичні питання.

– Є яке - те рішення по цьому комплексу?

–Так, це те, що були виділені вперше засоби на ремонт об'єктів, щоб передавати під постійне проживання.

– А з працевлаштуванням як? Переселенці ж дійсно не працюють.

–Не працюють. Ні, до речі, є ті, хто хочуть, але не можуть. Є інваліди, я зустрічалася з ними, колясочники, які дуже хочуть працювати, але не можуть.

Ми хочемо відправити людей, які займаються програмою працевлаштування, щоб вони подумали, яким чином можна допомогти, куди влаштувати. Є програма по самозайнятості, де можна отримати гроші на свій бізнес. Ми хочемо вести роботу з тими, хто хоче, хто готовий.

Ми дивилися об'єкти, які можна відремонтувати за два місяці, і вже найближчим часом почнемо пропонувати людям ці об'єкти для постійного проживання.

Завтра ми вийдемо в усі санаторії з групою з 15 чоловік, де будуть працівники охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, юристи, психологи і люди, які пропонують роботу. Подивимося, які проблеми у людей, де що можна вирішити вже зараз.

Дуже важливо звістці прямий діалог і намагатися його налагоджувати, тому що людям здається, що ними не цікавляться. У мене кожного тижня проходить штаб і по 2-3 рази в тиждень робочі групи, де збираються чиновники, які займаються усім цим, плюс я сама цією проблемою довго займалася і їздила в санаторії.

Але у людей чому - те настрої, що це нікому не цікаво. Це не так. Дуже цікаво, але проблема не проста і не має прямого рішення, і ми якраз не хочемо як команда її відсовувати.

– У Кіровській області ви робили реформу охорони здоров'я.Чи будете ви переносити цей досвід на Одеський регіон?

–Мені здається, що в Україні склалася своя система охорони здоров'я... Точніше, її немає, тому вона може бути будь-якою. У російській системі я працювала на рівні регіону, там багато повноважень і можливостей, але ми працювали у рамках тієї концепції, яка була вибрана в Росії.

– Тобто, це було легко?

–Це не було легко, це було дуже навіть складно, але існувала була модель.

З чого повинна взагалі походити реформа охорони здоров'я? Є купа технічних рішень, а є речі ціннісні і ресурсні.

Якщо ви поговорите про те, що думають про охорону здоров'я і роль держави в нім з американцем, ізраїльтянином або з німцем, ви почуєте різний набір уявлень про те, як це повинно бути.

Багато в чому це відбиває ціннісний вибір і ціннісні переваги про те, що таке справедливість, в чому люди готові піти на компроміс–у якості або в часі, яку люди готові прийняти модель управління держави.

Я прибічник універсального страхування, і вважаю, що кожна людина повинна мати доступну медичну страховку від держави через податки. У нього точна буде нормальна первинна ланка–лікарі загальної практики, сімейні лікарі, терапевти, з якими він може контактувати.

– На рівні Одеської області можна це змінити?

–Можна - можна. Складно, але можна.

– Тобто зробити свою регіональну медичну систему?

–Можна окремий напрям зробити.

Але мені б хотілося, щоб ми усі - таки згодом домовилися з яким - те партнером про те, що одеський регіон буде пілотним, і які - те речі ми зможемо зробити більше, і подивитися що - те на практиці.

Проблема зараз в тому, що у системи немає ніякої керованості. З одного боку, є бюджети по постачаннях. Якщо ви прийдете у будь-яку лікарню, то, швидше за все, не побачите ніякого набору безкоштовних послуг. Значить, тут треба налагодити керованість. А далі завдання органів влади–створити правильні механізми. Зараз фактично гроші йдуть, але держава нічого не закуповує.

– Є проблема в самому міністерстві охорони здоров'я, де постійно міняється керівництво з - за нескінченних проблем із закупівлями і корупцією в цій сфері. Я не можу собі уявити, як це можна змінити на регіональному рівні.

–Можна! Зібравши усі зусилля, політичну волю і активістів, які цим займалися, і усіх експертів, які хотіли, але не могли, тому що був опір, на рівні самих виконавців.

Коли опору не буде, можна буде дуже багато що зробити. У тій же Кіровській області було поліпшення за усіма показниками. Якщо подивитися стан лікарень або задоволеність людей медичною допомогою, які - те зовнішні оцінки, то показники скрізь виросли. Там материнська смертність зменшилася в 7 разів, дитячу смертність–на рівні Європи. Є речі, якими я горджуся. Коли я приходила туди, теж говорили, що неможливо нічого зробити на регіональному рівні, а тепер Кіровська область є модельною для РФ.

– Ви зараз досліджуєте грунт тут?

–Так, досліджую грунт, притягаю фахівців.У нас зараз реорганізація департаментів, ми чекаємо скорочення, і вже після цього почнемо активну роботу.

Укладатимемо меморандуми з "Пацієнтами України", будемо їх ідеї і проекти впроваджувати і реалізовувати. І до електронних торгів потрібно перейти–Prozorro, наприклад.

Я хотіла б за прикладом української поліції набрати нових і навчити сімейних лікарів. Вони б отримували зарплату 20 тисяч гривен (на лікаря і на помічника), їм дали б комп'ютерну програму і вони вели б запис ділянки на 1000-1200 чоловік.

Прийти і відразу змінити систему–це довго і складно. А можна набрати лікарів, щоб люди відчули цю різницю. Це елементарно–обладнати кабінет, навчити лікарів, вести прийом. Лікар загальної практики повинен покривати більше 80% питань і звернень. Це просто нормальний думаючий лікар, який знаходиться поруч і у якого можна отримати довідку або консультацію, здати аналізи.

Такого зараз немає, тому відбувається саме не ефективне, що може бути, з точки зору системи: люди не звертаються за медичною допомогою до того моменту, поки не викликають швидку або не потрапляють в стаціонар.

Взагалі у всьому світі стаціонар–це хірургія, і стаціонар без хірургії–це світовий нонсенс.

– Але ж на це, наскільки мені відомо, взагалі немає засобів?

–І так, і немає. З одного боку, засобів немає, але з іншою, бюджет охорони здоров'я Одеської області без міста–це мільярд гривен в рік. З цього мільярда фінансується багато всяких служб і лікарень. Це не так мало, якщо подивитися, особливо з урахуванням того, що люди не отримують нічого безкоштовно.

Зараз ми проводитимемо аудит усіх обласних програм, бюджету, стану установ, лікарів, скільки їх реальні і яка кваліфікація. Одночасно займемося тим, що можна поліпшити :потрібна прозорість, ліквідація корупційного чинника при закупівлях.

Це не зробить медицину доступною для усіх завтра ж, але засоби витрачатимуться ефективніше.

– Ви вже ознайомилися з місцевим контекстом в цій сфері?

–Так. Ну як, якщо скажу, що ознайомилася, це виглядатиме, неначе ось ти познайомився з людиною і у тебе є емоційні враження, але ти його все одно не знаєш.

– Все - таки, яке на вас зробило враження те, що ви побачили? Який бачите існуючу систему?

–Вона жахлива. Ніщо не гарантує людині якості і захисту від медичних проблем.

Є проблема з радянською системою фінансування всього по ставках, розмазання невеликих грошей по установах. Контролю якості в принципі немає.Патологоанатомічної служби, яка важлива для оцінки якості, і просто статистики лікарняної летальності, якій можна було б довіряти, немає. Немає реєстру пацієнтів. Все, що існує зараз, це мережа установ, які фінансуються за штатним розкладом, і гроші, що виділяються на держзакупівлі.

Система абсолютно некерована. Бюджети розпилюються під ті або інші завдання. Це категорично неправильно і дуже погано.

Ще я хочу розібратися з ліками. Ті ліки, які виділяються від міністерства, потрапляють на склади, а куди далі, незрозуміло, тому що ніхто цих ліків не бачив. Проблема системи в тому, що вона зовсім не керована. У неї йдуть які - те гроші, а що виходить назад…

– У Одеському регіоні переживають з приводу того, що уся команда – не тутешня.Ви налагоджуєте контакт з місцевими фахівцями?

–Завдання у нас–прийти і запустити механізми. А потім залишаться, природно, одесити. Забираються бар'єри, старі структури, які не ефективні і спускаються нові. Зараз проводитимуться конкурси в керівництво усіх департаментів. Усі можуть брати участь, у тому числі одесити. Потім я б хотіла підкріпити це конкурсом на усі установи. Так було в Кіровській області: ми провели реформи, через 2,5 року я пішла і усі продовжили люди, які залишилися жити там назавжди.

– А тут, в Україні, ви надовго?

–Подивимося. Думаю, що надовго. Зараз завдання запустити які - те правильні механізми.Але все одно це пов'язано з навчанням лікарів, це багаторічне налаштування системи, створення корпоративної етики, самоврядування в лікарських колективах, щоб вони були зацікавлені в результаті і діяли відповідно до системи.

Зараз старі люди підуть, звільняться місця. А звідки люди прийдуть? З Москви я людей не привозитимуть, у мене цілі такої немає. У Києві я нікого не знаю.

Я чекаю готових і бажаючих працювати одеситів, мрію про те, щоб вони з'явилися, тому що просто фізично бракує людей, які були б однодумцями, і з якими можна було починати реалізовувати те, про що ми з вами говоримо.

– А у вас є план, чим займетеся після того, як зробите тут реформи?

–Ні, не думаю про це. Коли я йшла в Кіровську область, у мене був план поїхати вчитися в Америку. Я так і зробила. А зараз у мене немає плану.

Народити дитину! Коли я відчую…Такий план теж є. Якщо чесно, це дуже складна ситуація з високим рівнем невизначеності, особливо в перспективі 3-5 років. Взагалі не розумію, що буде з нашим регіоном. Може, буде війна яка - те глобальна. Складно що - те планувати. Я дуже серйозно відношуся до роботи тут, це проект мого життя, я хочу бути тут і принести тут користь. Я бачу це як точку продуктивного прикладення моїх зусиль. Ось звідси я б зараз нікуди не хотіла від'їжджати. Мені здається, це найважливіше місце, де я можу знаходитися.

– Здалека здається, що Саакашвілі запросив вас, щоб дотриматися балансу.

–Мені здається, це поверхнева оцінка. Мене запросили, тому що я можу функціонально узяти на себе певний об'єм завдань і ефективно їх вирішувати.Крім того, я абсолютно зрозуміла людина, моя робота була публічною, і зрозуміло, які у мене наміри, компетенція і погляди.

– А ви сумнівалися?

–Звичайно, я сумнівалася. Це було дуже складне рішення. Особливо з рідними було важко. Вони боялися, що більше мене не побачать.

Моїй бабусі 90 років і вона вважає, що більше не побачить мене ніколи. Якщо так замислитися, то психологічно це непростий момент.

– Ви припускаєте, що вас на територію Росії більше не пустять?

–Боюся, що якщо заїду на територію Росії, то мене звідти просто не випустять.

Принаймні, найближчим часом такий ризик є. А я хочу бути тут і працювати. І потім, я була російським політиком, це мої корені, я завжди працювала чесно і намагалася приносити користь, робити все, щоб змінити ситуацію.

Тепер я розумію, що важливо бути тут, допомагати тут, це усвідомлений вибір, різка зміна життєвого шляху. Рвуться зв'язки, які не є для мене формальними, вони досить глибокі. Так що це було по - сьогоденню важке рішення. Хоча немає сумнівів, що це те саме місце і та сама команда, в якій мені хотілося працювати.

Розмовляла Катерина Сергацкова Українська правда