Тріумф смерті чи простір для життя?

Якось був у міні подорожній друг: Морітц Аммельбург звати. Познайомився з ним в Токіо і затоваришували мі на грунті знання німецької мови, бо Морітц був німецьким науковцем, що мандрував Японією. Мене завжди захоплювала німецька, проте я не міг чітко означити чому саме, подобалась тоді і все тут. Морітц, у свою чергу, наштовхнув міні на думання чому саме вона мені подобається. Власне, подобається своєю чіткістю формулювань і означень.

Якось ходили мі з Морітцом вулицями Кіото. Чудова погода, жовтень місяць, ще тепло, але вже не спекотно.На вулицях з паперовими ліхтариками можна було зустріти як традиційних для Кіото гейко в кімоно і білою фарбою на обличчях, так і танцюючих брейк - данс місцевих реперів. Одна біда європейцю в такій країні: без знання японської—ніяк. Звісно, більшість зрозуміє і допоможе(неодмінно допоможе!), якщо потрібно знайти якусь вулицю чи станцію метро, ресторан чи храм—дорогу покажуть. А від з приводу поговорити, це вже важче. Тут потрібна проміля в крові. Без промілі ну ніяк. Як глухий в країні німих чи навпаки. Від про це я і віщав Морітцу в п’ятничний вечір в Кіото, про промілі і порядки їх вживання. При цьому застерігав від перебору, оскільки це і порозуміння не додає і на здоровий’я позитивно не вплине. І тут Морітц каже, що мій підхід до вживання алкогольних напоїв називається“kontrollierter Kontrollverlust”, а отже контрольована втрата контролю.Від за що я люблю німецьку—за ємність визначень, що не залишають шансів на неточність трактувань!

Тепер ще одне німецьке слівце з давньою і важкою історією: Lebensraum. Lebensraum складене з двох іменників слово, що означає життєвий простір, можна ще перекласти як“простір життя”чи“простір для життя”. Від цей простір і шукав найвідоміший німець австрійського походження 20 - го століття спершу на заході, а потім і на сході Європи. Психічно не здоровий вождь германських аріїв хотів розселити підданих своєї імперії на територіях значно краще придатних для життя, ніж рідна Германія. Мешканці перенаселених Німеччини і Австрії мали б поступово облаштувати і заселити землі України, Білорусі, Польщі, Росії худе. Заселити і обжити. Йому, Гітлеру, і переконаним в його ідеях німцям вважалося, що саме тут лебенсраум, саме тут є простір і саме тут є життя. Вісь, в принципі ті, за що сморід хотіли нас вбити.

А тепер спитайте собі: а за що нас хочуть вбити кацапи? Чого не вистачає цим, вибачте, людям? Життєвий простір на сході у них є і без того(територія Сибіру в 20 разів більша за площу Німеччини!)—засвоюйте, не соромтесь! Те чому сморід сюди прийшли? Захищати російськомовних? Теж ні, згадайте хоча б Кримськ. Права людини їх хвилюють? Ха, не смішіть! Дітям Беслану про ці права розкажіть... ні, нічого конструктивного смороду не хочуть, не треба їм нічого тут розбудовувати. А тепер пригадайте щасливу кримську бабцю, що виборола собі право померти в Росії, пригадали? Малопримітний сюжет з якого всі весело посміялись, проте є тут сакральний зміст, є... Просто Гітлеру потрібен був простір для життя, гань і не нашого, а його смішній копії і його зомбі - посіпакам потрібен простір для смерті.Сморід всі хочуть померти! Чим ще можна пояснити безпробудне п’янство, одвічний бешкет, хамство і одвічну надмірну манію, що ніби всі їх Рассєюшку образити якось хочуть. Сморід мріють за неї померти, це найвища суть їх буття, це і є некромантія. Сміливо? Провокація? Мабуть.

А тепер згадайте, що за обвішай годину конфлікту українська армія не відзняла жодного сюжету про мертві кацапські тільця, якими так рясно вдобрена наша земля, натомість мало який кацап уникне нагоди зробити селфі з пошматованим“кропом”. Вісь так. Todesraum. Або, спрощено, Raum des Todes.

Автор - Ярослав Коломійченко.