Юрій Бірюков : В 90% випадків проблеми - в розхлябаності, а не в тому, що кого - те зливає

Півроку тому Юрій Бірюков звільнився з роботи і почав допомагати українській армії. За шість місяців його волонтерська мережа "Крила Фенікса" зробила допомога Збройним силам на загальну суму більше 50 мільйонів гривен.

Сьогодні Бірюков, чий Фейсбук читає більше 50 тисяч користувачів–більше ніж волонтер. По суті, він– проектний менеджер волонтерської допомоги армії. Нещодавно президент Порошенко призначив його своїм радником.

Вирішивши частину проблем з постачанням підопічних бригад, "Крила Фенікса" запускають проект по купівлі військових автомобілів. Перші вже на прикметі–10 військових автомобілів КрАЗ "Спартан" і двох автомобілів КрАЗ "Шрек".

Більше того, в АТО вже літає літак Ан - 26 "Везунчик" Phoenix, який був повністю відремонтований на засоби волонтерів з "Крил".

Так спільними зусиллями Бірюков, команда волонтерів і благодійників, забезпечують потреби армії.

Бірюков і раніше не соромився критикувати Міністерство оборони, а тепер–і поготів. Але жорсткий він тільки з ворогами. Зі своїми–бійцями і їх ріднею–він уважний і дбайливий.

До початку інтерв'ю Юрій Бірюков ще кого - те консультує з приводу квартири для дружини загиблого бійця Трофима. Як виявляється фонд "Крила Фенікса" купив житло його вдові. І це не вперше, коли фонд вирішує квартирне питання сімей загиблих героїв.

Про такі випадки, як правило, "Крила Фенікса" не пишуть–вони публікують не більше 30% з того, що роблять."Якщо писати більше, то тоді потрібно писати цілодобово–про те, скільки тонн, кілометрів, танків"–жартує Юрій.

ЯКЩО Я ПОЧНУ ПИСАТИ У ФЕЙСБУКЕ ТАК ЖЕ, ЯК СЕМЕНЧЕНКО–ТЕ НАМ І ЯДЕРНУ ЗБРОЮ ДАДУТЬ

–Наскільки реальний стан справ в АТО відрізняється від того, що ми знаємо?

–Я новини не читаю, я б з глузду з'їхав. Те, що я бачу в стрічці ФБ, в принципі відповідає дійсності.

Приховати інформацію про те, що відбувається в АТО, украй складно. Ну як її приховати, якщо варто було Семенченко уклепатися за власною ініціативою в Иловайский котел, так про це пищить увесь інтернет?

У солдатів є смартфони, інтернет, телефони. Варто чому - те статися, як у нас мами вічно куди - те вибігають що - або перекривати.

–Публічність народжує підозри про те, що не усі, хто бачиться нам героями, по факту героями є.

–Героєм на рівному місці не стать. Батальйон же по факту існує, він же виконує завдання. У мене просто до самих ці батальйонам специфічне відношення, ревниве.

Я вважаю, що це марення, коли батальйонам, що знаходяться в підпорядкуванні МВС, повинні давати танки. При цьому бригаді ВДВ, яка представляє справжнісінькі Збройні сили, танки не дають. Ну, якщо я почну писати у фейсбуке так само, як Семенченко–те нам і ядерну зброю дадуть. Повірте, це нескладний процес–організувати вихід матерів під адміністрацію президента.

–Иловайскому котлу повредила публічність?

–Иловайский котел–це рядова військова проблема: частина солдатів потрапили в оточення. Сотні загиблих–це результат ідіотського піару і ось цих "домовленостей" про коридори виходу.Треба було відразу у фейсбуке писати точні координати, щоб не утрудняти артилеристів РФ.

Будь-який підручник військової справи свідчить: потрапив в оточення–виходь тихо, малими групами. Ті, хто тихо малими групами виходив–вишли. А ми звичайно, на увесь білий світ розтрубили, що в 10: 00 колона починає рух.

–Як ви думаєте, за такі прорахунки потрібно саджати зараз, або чекати закінчення війни? Взагалі, яка вірогідність того, що винних притягнуть до відповідальності?

–Я думаю, що взагалі нікого не посадять.У нас що, чіпають священних корів нинішнього політикуму за розстріл на Інститутській? Или тільки стара влада винна в тому, що під час лютневих подій більше сотні чоловік загинула? Де ці хвалені сотні Самооборони, яких увесь січень і лютий тренували, що ж їх не навчили, що під обстрілом потрібно розосереджуватися?

–Ви це питання поставите Петру Порошенку при наступній зустрічі?

–Це питання швидше до Парубию. Це ж він у нас керував самообороною Майдану.

Безвідносно до Майдану: на мій погляд, створення добровольчих батальйонів–це стратегічна помилка спочатку. Вона була зроблена з - за паніки. Тому що у Збройних силах України були відсутні нормально укомплектовані бригади.

У батальйони територіальної оборони набирали ненавчених резервістів, які виявилися по факту без командування і без штабної культури–а це найголовніше. Ось прийшов командир добровольчого батальйону, він класний пенсіонер - відставник. А штаб його з ним спрацювався? Його накази розуміють?

Штабна культура у будь-якій армійській бригаді формується роками.

У НАС ВЗАГАЛІ В АТО СТРУКТУРА КОМАНДУВАННЯ–УНІКАЛЬНИЙ, ТЯЖКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

–Залишимо доки добровольчі батальйони. Кого треба судити за Иловайский котел?

–За Иловайский котел судити треба Муженко, в першу чергу.

–Вам зараз безпечно такі слова говорити?

–Мені завжди було небезпечно говорити, але я ненавиджу тупих генералів. Їх тупість призводить до загибелі хлопчаків.

–У нас є інструменти для притягнення до відповідальності?

–Інструментів немає. Я думаю, зроблять кого - те козлом відпущення. Пам'ятайте історію сракетным обстрілом під Зеленопольем? Зробили козлом відпущення мого комбрига 79 - й бригади, який там взагалі ніяким боком не брав участь.

Так, там загинуло багато народу, тому треба було зробити кого - те крайнім. Я два місяці домагався, щоб його повернули на командування бригадою. Його повернули. І в першому ж бою він отримує поранення. Зараз лежить тут в Києві в госпіталі: рука, бік, легеня.

–Давайте повернемося знову до добровольчих батальйонів. Є ефективні батальйони. Вони проходять підготовку, той же "Дніпро" або "Азов".

–Ви прямий по хворому. Контр - приклад–3 батальйон 79 - й бригади "Фенікс". Туди беруть усіх, і що не служили.Але командування батальйону–це офіцери 79 - й бригади, які знають шляхи комунікації один з одним усередині бригади. Ось та сама штабна культура, про яку я говорю. Там зрозуміло, хто заст. по техніці, хто заст. по тилу, куди дзвонити по зв'язку, як спілкуватися один з одним, на якій мові, і який мат яку команду означає.

Це дрібниці, але вони в умовах оперативного ухвалення рішень, можуть стати ключовими.

Тому в добровольчому батальйоні "Фенікс", де командують офіцери 79 - й бригади, керованість батальйонам і виживаність буде краща.

Проблема добровольчих батальйонів–у - перших, вони в основному підкоряються іншому міністерству. Наприклад, батальйон, який підкоряється Міністерству оборони–це 24 - й батальйон територіальної оборони "Айдар". Усі інші відомі батальйони–це усе Міністерство внутрішніх справ.

–Якби добровольчі батальйони підкорялися Міністерству оборони, вони були б ефективніші?

–У нас взагалі в АТО структура командування–унікальний, тяжкий експеримент.

У нас є командування армійськими підрозділами, які взагалі нічого не можуть прийняти. Є командування сектором, яке теж ні про що не думає, тому що є командування АТО, яке існує паралельно з Генеральним штабом.

І у разі чого, вони валять все один на одного.

–Волонтери розповідають такі випадки, що їм дзвонять з передової бригади, що потрапили в засідку, і просять допомоги. І ось починають дзвонити в штаб або в сусідні бригади і організовують допомогу. Це взагалі можливо?

–Я багато разів чув такі історії.Але підтвердження в штабі АТО про те, що там чого - те не знали, я не зустрічав жодного разу. Коли 79 - я бригада потрапила в оточення, мені теж мами і папи дзвонили, що хлопчаки не можуть додзвонитися до штабу АТО.

Даруйте, а якого хріну вони взагалі туди дзвонять? Є рації. Є військовий зв'язок–вона погано працює, але вона існує, і скільки разів я зі свого боку не виходив на штаб АТО, вони усі знали.

Громадяни чому - те рахують, що треба, щоб кожен генерал особисто кожному солдатові отзвонился на мобільний телефон! Ось ця ось "соціалізація нашої армії"–це усе заборонити треба. Тому що потім лупцюють артилерією по мобільних телефонах.

Особливо мені подобається істерика: "Така - те бригада, у них втекло командування, вони не знають, що робити". Це якраз торкається в основному добровольчих батальйонів.

У армії така постановка питання в принципі відсутня.Втік командир–є зам командира, втік зам командира–є старший офіцер. Убили старшого офіцера, є наступний офіцер. Це автоматично відбувається. Там ніхто не панікує.

–У добровольчих батальйонах теж є командири, ротні і інша ієрархія…

–Технічно так, але вони не уміють цим користуватися. Тому що половина з них не розуміє, що таке Статут. Як би ми не сміялися над тим, що нас в армії примушували учити напам'ять Статут, ходити строєм–це усе треба. Ось скільки я командирів запитував, вони усі говорять, що ходити строєм в ногу–це один з елементів бойового злагодження. Вони повинні уміти відчувати плече товариша і знать, хто у них взвод, хто у них ротний.

–Проте, стройова підготовка мало рятує, коли йдеться про некомпетентні рішення на рівні командування.

–Я як - те спілкувався з німецьким виданням. Дівчина мене запитує: "Що потрібно зробити з командуванням"?. Я говорю: "Розстріляти". Вона говорить: "Це не демократично". Я говорю: "Розстріляти через одного".

За півроку спілкування з генералітетом, я щиро зауважал одного генерала. Він бойовий генерал і ніколи не піде в штаб. Позивний Сутінок. Це дуже серйозний генерал. Він воює на передовій. Найунікальніший офіцер, таких одиниці.

–Тобто, вони - непрофесіонали? Или в тому, що серед них є багато зрадників?

–Та вони лейтенантами вчилися разом з поточними генералами російської армії. Вони усе життя, скільки служили, дружили. Вони ж–один випуск. Їх в цьому складно звинувачувати. Так склалося. Згадаємо сумну історію Березовського, який був командуючим флотом рівно доба.

Те, що у нас практично усі генерали отримали генеральські погони за хабар–це не таємниця. Сума хабаря–50-100 тисяч доларів. А панові Березовському, як мені розповідав один з діючих офіцерів военно - морських сил, гроші "на зірки" позичили друзі з Росії. З точки зору розвідки, це вербування.

НЕ З'ЯВИЛИСЯ Б ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ У БЕРЕЗНІ, БУЛО Б ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ Про ЗБІЛЬШЕННЯ ШТАТУ АРМІЇ

–І все - таки, незважаючи на усі ускладнюючі обставини, армія воює. На ваш погляд, за рахунок чого вона тримається?

–Чому - те усі вирішили, що російська армія класна, там усі поголовно озброєні новітньою зброєю, і що у них його багато. Але насправді–вони класно дохнутимуть, вони боязкі, вони вмить деморалізуються. І це наш перший чинник.

Другий–у нас в армії патріоти.

Третій–у нас в країні сформувалася армія волонтерів. Ось це три ключові стовпи.

–Ви наполегливо не включаєте добровольчі батальйони...

–Не з'явилися б добровольчі батальйони у березні, було б прийнято рішення про збільшення штату армії. У 79 - й бригаді в секторі Д не було жодного добровольця, це були або контрактники або резервісти. 79 - я бригада зубами трималася за ті висоти–і жодного дезертира.

–Так, але якщо ви пам'ятаєте, то армія до появи добровольчих батальйонів не була такою патріотично налагодженою. Якщо порівняти українську армію чотири місяці тому і зараз, є прогрес?

–Вони навчилися воювати. Раніше як існувала армія? Вони раз на рік їздили на двотижневі навчання. От і все.Зараз вони почали розуміти суть розвідки, глибинної розвідки, вони навчилися обкопуватися.

Правда, через кров... Поки не розгромлять яку - те бригаду, не накриють артилерійським вогнем, вони не обкопуються. Ось мою 79 - ку лупцювали на тих висотах, які вони тримали–так тепер, куди їх не перекидають, перше, що вони роблять–починаються порпатися.

Стратегією займається генеральний штаб, а тактикою–бригади, батальйони. Так от, на цьому рівні можна або мінімізувати втрати, або покласти усіх.

79 - я бригада під час чергового рейду наштовхнулася на таку засідку, що інша бригада б вилягла. А у них–жодного загиблого, тільки 4 поранених, хоча там була жорстока бійня, вивели з ладу 4 наших БТР.

МИ ТРИ ТИЖНІ ЧЕКАЄМО ОДИН ПІДПИС В МО. ПИТАННЯ НАВІТЬ В ГРОШАХ–ТАМ ПРОСТО ТАКІ ШВИДКОСТІ

–Питання з майбутнього.Можете собі уявити, що війна закінчилася, в якому стані наша армія, наше суспільство?

–Я думаю, це роки так через три. Якщо все йтиме, оскільки зараз, то армія буде виснажена, але класно екіпірована. Країна ж на рівні людей буде виснажена до знемоги. У людей гроші на волонтерську допомогу вже закінчуються. Тоді як на рахунках Міноборони лежать мільярди.

–І що з цим робити?

–Розстріляти, хоч би через одного. Зрозуміло, що не можу розстрілювати, у нас взагалі заборонена страта. Питання з рахунком Міноборони–це не до Порошенка, а до Арсенія Яценюка. Він теж днями обурювався ось цим фактом, що гроші Кабмін знайшов, а Міноборони–не витрачає.

Нашій бригаді покладені 6 одиниць самохідної артилерії : я можу розповісти, як я їх вибивав. МО нам пропонувало забрати 6 розукомплектованих в мотлох машин.Розукомплектованих–це коли машини використовуються як донори. І ця техніка з тих самих баз, на яких, як прийнято вважати, повно всякого добра. Так от, там повно мотлоху.

Моя розвідка доносить, що на базі Укроборонпрома коштують 6 підготовлених до експорту одиниць потрібної нам техніки. Я дзвоню в Укроборонпром, мені говорять: давайте гарантійний лист від Міноборони, що воно сплатить–і забирайте. Ось цей лист ми вже третій тиждень підписати не можемо. І тут питання навіть в грошах–там просто такі швидкості.

А ця жива техніка коштує, її терміново треба виганяти на полігон і учити бійців нею користуватися. А замість цього ми три тижні чекаємо один підпис.

–Теза про те, що на складах є зброя, не відповідає дійсності?

–На складах зброї немає. Укроборонпром–це база підготовки до експорту.Ми знайшли 6 одиниць–це один дивізіон для однієї бригади. А потрібно б 600.

–І як так вести війну? Чим затикати ці діри?

–Волонтерами.

–Хіба волонтери у нас вже зброю роблять?

–Чого ми тільки не робимо!. Це кінцево, жарт. Але вже відремонтували 10 танків. Ось у нас під боком 79 - й бригади коштують більше 20 - ти кримських танків, ми б їх полагодили. Але знову ж таки, бракує чия - те підписи.

–Як воювати при такій обмеженій кількості техніки?

–Уся техніка, яка є на території України, дісталася нам з часів СРСР. За цей час українська оборонна промисловість не робила практично нічого для внутрішнього ринку.

Про стан справ в нашій армії Російська Федерація знає краще нас.У них є усі серійні номери, усі характеристики, є уся інформація. І не тому, що тут купа шпигунів–а тому, що уся документація спочатку була в Москві.

Я ось виклав фотографії цих кулеметів ДШК 50 - х років і мінометів 43 - роки. Це що, таємниця? Це штатне озброєння десантного батальйону строге по інструкції.

–Як багато у нас підприємств военно - промислового комплексу, які могли б швидко забезпечити армію технікою?

–Це міф, що у нас така класна оборонна промисловість. Цикл виробництва одного танка "Оплот", якщо мені не змінює пам'ять–14,5 місяців. Це від початку до кінця. 23 роки оборонну промисловість знищували.

Корені все в тупості наших політиків.

Деякий колишній міністр оборони затіяв в армії великомасштабну реформу. Благий почин–реформа–була цікава спочатку.Далі накладалося купа чинників, які перетворюють цю реформу на фарс. До кінця реформа не доведена. Процес він толком не контролював.

Одним з ключових моментів реформи було скорочення штату. Ми усі раділи, що замість роздутої армії у нас буде компактна. У результаті були скорочені бригади, полиці, підрозділи–а кількість генералів, в порівнянні з радянськими часом і по сьогодні, збільшилася мало не вдесятеро.

Коли Ігоря Тенюха на початку березня місяця викликали у Верховну Раду, там його матами крили за те, що Крим здаємо і не можемо захистити. А у нас боєздатних на той момент було всього 6 тисяч чоловік. Він правду сказав, а його тоді жовчю заплювали.

–А зараз?

–Близько 50 тисяч чоловік. Якщо можна вважати боєздатним батальйон територіальної оборони, сформований чотири тижні тому.

Я БАЧИВ "ЗАСІКИ БАТЬКІВЩИНИ"–ТАМ МЕТАЛОБРУХТ

–Навіщо потрібний батальйон "Фенікс"?

–Мене просило командування 79 - й бригади, тому що людей бракує. Бригади йдуть на роботу в АТО, і немає ніякого резерву для ротації. Зараз такі батальйони створюються в усіх десантних бригадах.

Добровольців почали комплектувати, тому що у них мотивація краща–ніхто це не заперечує, ніхто не сперечається.

Почастішали випадки дезертирства резервістів. Приклад 72 - й бригади, де 400 чоловік рвонули на територію РФ. Що це, якщо не дезертирство? Вони поряд з 79 - й стояли і довбали їх абсолютно однаково. І боєприпасів не було що у тих, що і у інших. Тільки 79 - я там на смерть стояла, а з 72 - ой–там півтора батальйони з боєм пробиралися до моїх, а інші кинулися у втечу.Мої в рукопашну ходили, коли дійсно боєприпаси закінчувалися, і брали зброю і стріляли трофейним знаряддям. А ці злякалися, що їх уб'ють.

–Як так виходить, що ваші–бійці, а інші–дезертири?

–Тому що у мене бійці–це ВДВ, це культура, це традиції, певний моральний стан, певний рівень командирів. Там десантників як таких третина, а усі інші–покликані резервісти, але вони знаходяться в правильному середовищі.

А 72 - я була деморалізована своїм комбригом. З одного боку я, звичайно, звинувачую їх у боягузтві і зраді, але з іншого боку я розумію.

Коли 72 - ю довбали, комбрига по відритому радіоканалу просили, щоб він викликав авіацію, він у відкритому радіоефірі сказав: "Хлопчаки, заради вас авіацію дорого піднімати". І це йшло по відкритому транку–і чули і мої. Ось таке мені розповідали.

У армії не повинні вважати "заради кого", або що це дорого.

Так, дорого, літачків на усю країну залишилися лічені одиниці. Відкриваємо Вікіпедію і дивимося. У нас штурмовиків СУ - 25 було у момент розвалу СРСР аж 22 одиниці. У кінці 2013 року 14 одиниць пройшли модифікацію. Разом ми розуміємо: було 22, підлатали 14, не у строю–8. З 14 штурмовиків збили 9. Разом, на усю країну ми маємо п'ять одиниць.

–Ви провели фактично аудит. Це ваш фронт роботи?

–Вже який тиждень це основне пріоритетне завдання. Я бачив "засіки Батьківщини"–там металобрухт. Зараз основне завдання–полагодити бронетехніку.

–Ваш статус радника вам допомагає в цьому питанні?

–Цей статус мені дав понти і головний біль. Тепер увесь FB вважає, що я зобов'язаний усім допомагати, я ж тепер у влади.А я - те бачив президента всього три рази. Останній раз в Миколаєві.

Так, я готую йому певну програму по завданнях, які він поставив. Є серйозні задумки–і по оптимізації волонтерського броунского руху і по великому контролю за витратами Міноборони.

З - ЗА ІСТЕРИК І НЕРОЗУМІННЯ МАЄМО ТЕ, ЩО У НАС В АРМІЮ НІХТО НЕ ХОЧЕ ЙТИ

–З одного боку, армія навчилася воювати, з іншою, з'являється техніка по трохи - трохи–але ресурс людський теж має свої межі.

–Так будь-яка війна–це війна на виснаження.

–Тоді як ми можемо протриматися ще три роки, за вашими прогнозами?

–У нас варіантів немає. Це у Росії є варіанти. Швидше, ми переможемо, тому що Путін здохне.Більше того, ми ще і посмертним героєм його зробимо за те, що допоміг нам армію побудувати. Але тільки посмертним(сміється).

–Які кроки треба зробити, щоб прискорити нашу перемогу?

–Йти воювати. Але чи багато хто цього хоче? При усій своїй "распиаренности", я ледве набрав батальйон. Спасибі нашим доблесним "вышиватникам" за істерики про те, що у нас генерали усіх зливають і крики "не ідиті в армію, йдіть в добровольчі батальйони".

У нас добровольчі батальйони підкоряються тому ж штабу АТО. 79 - я бригада виходила з котла в секторі Д за планом, розробленому штабом АТО. Ну та, обстрілювали, ну та, постраждала техніка. Але якби злили маршрут виходу бригади–а там виходили більше 4 - х тисяч чоловік–нам вже довелося б капітулювати.

Иловайский котел в порівнянні з сектором Д–це прикра помилка.

У результаті ми з - за істерик і нерозуміння маємо те, що у нас в армію ніхто не хоче йти. Конкретних фактів ніхто не говорить. Говорять, приблизно: "Ми пішли туди, і потрапили в засідку і так далі". Ніхто не говорить, що вони пішли туди з включеними мобільними телефонами, що у них у бригаді сто з гаком радіостанцій, привезених волонтерами іпрацюючих у відкритому ефірі.

У 90% випадків причини таких проблем–у розхлябаності, а зовсім не в тому, що кого - те зливають.

Чому під Зеленопольем загинуло стільки народу? Я щохвилини цю трагедію знаю, там моя 79 - я міцно постраждала.

Перше–це були ідіотські накази з штабу АТО. Друге–вони не обкопалися, техніку поряд поставили, намети не обкопали, бліндажів не накопали.Вони збиралися тільки переночувати–а тут "Град" випав і одна з ракет потрапила в нашу вантажівку з боєкомплектом.

У секторі Д 79 - ю бригаду 6 годин безупинно довбали "Градом"–і при цьому жодного пораненого. Тому що обкопалися. Чому ж нашого комбрига крайнім зробили?

Я спостерігав за цим Иловайским котлом, нічого не розумів. Ну, довбають "Гради"–порпатися потрібно!

- Тобто ви вважаєте причина багатьох трагедій АТО–відсутність дисципліни?

- Ну, ось, наведу ще один приклад. Пам'ятайте розстріл 51 - й бригади під Волновахой? Прийшла колона: жодного зміцнення, ямку викопали по коліно для того, щоб консервацію туди скласти. Ну і звичайно–це тир. Ще і бухали. Я був на цьому місці, там все було в пляшках з - під горілки.

У цьому немає ніякої таємниці.

Прийшло колишнє керівництво прокуратури Волновахи разом з місцевими кримінальними авторитетами, почали розповідати пісні про те, що тут люди з автоматами, а там наші діти за грибами їздять, тому давайте домовимося, ви ріжки з автоматів повиймайте, а БТРам клеми познімайте. До двох годин ночі бухали, в 2: 30 поїхали "парламентери", о 4 годині приїхала розстрільна команда. Ті, хто спав і в п'янці не брав участь–вижили.

Я розповідаю те, що відбувається там. Просочування інформації йде, але вона не така масштабна, як про це пишуть в соцсетях.

–Ця паралельна реальність. Наскільки ми її розуміємо?

–Не розумієте. Можливо, це і добре. Ця уся історія настільки дика, що вона у мене у самого в голові погано складається.

Ось я говорю вам–"Донецьк", і у вас в голові відразу картинка складається. А тепер представте:там зараз руїни суцільні. Це я знаю, тому що я там поруч знаходжуся. Луганський аеропорт–ця будівля? А там зараз тільки арматура. Це складно уявити, що у нас таке в країні відбувається.

Или, наприклад, ДНРовцы викинули тіло десантника на високовольтні дроти, щоб показати, які вони круті. У нас в голові не укладається, що це робили наші українські жителі.

Наприклад, мої хлопці упіймали в Донецьку сім ДНРовцев. Так от, шість з них донецькі і один–росіянин. У нас суспільство розшарувалося на нормальних людей і на яких - те мавп: вони нічого не хочуть, вони хочуть стріляти і вбивати.

–До якого результату ми прийдемо?

–До тих, хто узяв в руки зброю - ніякій жалості. Я не приймаю цього терміну, що нам "треба почути голос Донбасу".

З ким діалог звістки?! Вони по 2 тисячі гривен отримували, будучи навідниками гаубиць Тонни - 30.Коли мої хлопці їх узяли–у одного в тетрадочке координати, їх узяли на гарячому.

МОЖНА СМІЛИВО РОЗДОВБАТИ ЦІ ДЕПАРТАМЕНТИ МО, І РОБИТИ ВСЕ З НУЛЯ

–Ви сказали, що готуєте програму по оптимізації "броунівського" волонтерського руху. Хіба волонтери неефективні?

–Ми працюємо досить неефективно, і я у тому числі. Ми, волонтери, беремо своєю масовістю.

Ми, наприклад, відмовилися викладати звіти–це займає масу часу. І це розуміє багато хто.

Ось, наприклад, Таня Рычкова. Вона не викладає ніяких звітів. Але ніхто не сумнівається в її ефективності. А є волонтери, які викладають чеки, але грошей збирає усе менше. Я теж спочатку викладав чеки, але людям не звіти потрібні, їм результат потрібний.

Зараз мене цікавить логістика доставки вантажів.Тому що збирається не те, що треба, і доставляється не туди, куди треба. Причому не стільки волонтерами, скільки Міноборони.

Наведу приклад. 25 - я бригада десантників два тижні тому на складі в Гвардійському отримала форму на усю бригаду. При цьому бригада знаходиться в Дебальцево. У чому логіка доставки? Тому зараз Тане Рычковой доводитися збирати кошти на форму, щоб доставити в Дебальцево.

Нам потрібна ефективніша система, щоб ми не дублювали один одного, ефективніше витрачали засоби.

–Може, Міноборони пора стать локомотивом змін? Як усю цю систему реформувати?

–Це те, що я постійно говорю Петру Олексійовичу. А він говорить: "Коли все закінчиться, ми запустимо реформу армії".

Його генерали зомбують, говорять, що зараз МО не можна реформувати, тому що це загрожує втратою контролю управління.Говорять, ніхто не реформує армію у момент ведення бойових дій. А я зі свого боку гну політику, що гірше матеріально - технічне забезпечення бути не може.

Можна сміливо роздовбати ці департаменти, і робити все з нуля. Так, буде 2-3 дні, коли не буде ніяка доставка функціонувати–волонтери підхоплять, їм не уперше. Ми тягали боєприпаси, ми тягали різне всяке. Ми можемо це зробити.

–Як бути ефективним волонтером?

Основна неефективність у нас пов'язана з тим, що ми, наприклад, не розуміємо, що в 79 - ю бригаду поставлятиме Міністерство оборони. Якби я знав про їх плани, то які - те речі я б не купував за волонтерські гроші. Є які - те позиції, які міністерство ніколи не купить, ті ж телевізори–ось на це і варто витрачати громадські засоби.

У нас була безглузда ситуація із спальниками:ми привезли 400 спальників, і ще Міноборони 700. У нас 1.100 спальників лежали в таборі, а потім був обстріл і частина згоріла.

–Ви як - те писали, що щоб доставити гуманітарну допомогу на передову, вам доводиться брати і зброю, і гранати про всяк випадок.

–Ну та, іноді доводиться прориватися з боями. Для протоколу–цивільній особі зброя не покладена, якщо немає дозволу.

На відміну від інших волонтерів, мені просто повезло. Командир 79 - й бригади полковник Шандар правильно оцінив обстановку: він зрозумів, що треба притягати волонтерів. І виділив свого майора Дмитра Марченка, який очолив координацію волонтерів, він тягається зі мною. І я з ним проводжу більше часу, ніж з сім'єю.

ТИСК НА ВЛАДУ ВІЧНО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ На ЯКИЙ - ТЕ ФАРС, ПРИЧОМУ ТУТ ЖЕ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ ПІТЬМА ПРОВОКАТОРІВ

–На яку суму ви щомісячно забезпечуєте армію?

– На десятки мільйонів. Якщо чесно, можу тільки прикинути. Може, вже мільйонів 50 витратили. Ми збираємо такі суми за рахунок звичайних людей. Близько половини суми пересилають з - за межі. Для нашої людини середній внесок–200 гривен, для зарубіжного жертводавця–200 доларів.

–А скільки людей в команді?

–Я зустрічаю людей, які потрапляють в яку, - те колотнечу і говорять, що вони з "Крил Фенікса". Доводиться їх витягувати, а потім з'ясовувати, що вони так, частина нашої великої мережі. Але стабільно працюючих і таких, що беруть участь 30 чоловік.

–Це оплачувані співробітники?

–У нас є люди, які працюють за зарплату. Я в цьому не бачу взагалі нічого негожого. Це фахівці, яких оплачує народ України. Вони класні специ. Вони ще і податки платять. Я щиро не бачу нічого поганого в тому, що заправляю машину за народні гроші. Я за два місяці проїхав більше 30 тисяч кілометрів.

Я засновник фонду Фенікса. А директор фонду–Олександра Тарасова. Ми з ними не сильно перетинаємося, у кожен свій фронт роботи.

–А у вас є зарплата?

–У мене забезпечена сім'я. Мій "Ягуар" за 100 тисяч доларів був відомий усій країні ще до АТО. Я за волонтерські гроші себе одягнув і не каюся: я купив собі два комплекти форми, таку саму б/у, як і у усіх хлопчаків.

–Що повинен робити ефективний тил?

–Уся допомога зрештою зводиться до грошей. Звичайно, потрібно ще і давити на владу. Але у нас цей тиск вічно перетворюється на який - те фарс, причому тут же з'являється пітьма провокаторів. Я бачив це усе своїми очима.

У перші дні глухого оточення 79 - й бригади мене умовили очолити мітинг на Київ. Їхали 4 автобуси мам і дружин, я їх технічний розкидав по усьому Києву–кого до генштабу, кого до АП, вони не створили критичну масу. Я розумів, що це не конструктив. Але тільки варто було їм з'явитися, як відразу "мами 79 - й" стали плодитися. І ті, хто приїхали, самі дивувалися, звідки ці люди.

І такими провокаторами користуються росіяни.

Ось ситуація під Иловайском показова. Що дали крики на усю країну? Резервів - те не було.Це тупа банальна помилка самого командування, коли вони затіяли операцію, не забезпечивши операцію резервом. Нас годували сніданками, що резерви йдуть. Але ніхто не йшов, тому що нікому.

–Про що зараз повинні думати люди в тилі?

–Про те, що в країні війна. І ось ця фраза, що не можна розгойдувати човен не можна, вона справедлива тільки в якій - те міри. Розгойдувати човен потрібно тільки в певному напрямі. А зараз її кидають із сторони в сторони. Усі ці хаотичні рухи нас самих же послабляють.

Ось зараз настане зима, що нам треба розуміти?

Боягузи в достатній кількості для морального стану бійців іноді мають більший психологічний ефект, чим БТР. І сигарети в достатній кількості мають значно більший позитивний вплив, ніж гранатомети. Саме тому я цим ніколи не гидував.

Коли я привіз уперше хуру мила, прального порошку, вологих серветок–нісенітниця!–а хлопчаки мало не на руках не носили. Це важливіше, ніж БТР.

БТР погано - бідно міністерство дасть, а зубну пасту–ні.

–Як вирішилося питання з індивідуальними медичними аптечками?

–Міноборони, як завжди, хоче поцупити–я, як завжди, беру і воджу. Вони просто в два рази завищили вартість і збираються цю справу продавити. Ми збираємося стояти на смерть, тому що вартість тих компонентів, включаючи Celox, ми - те знаємо.

МЕНЕ НЕБЕЗПЕЧНО В МІНОБОРОНИ ПУСКАТИ. ЇХ РЕАЛЬНО ХОЧЕТЬСЯ УБИТИ

–Коли згадуєте війну, що перше спадає на думку?

–Трофим. Пам'ять така, все стирається... Ми з ним здружилися. Напередодні загибелі я його обіцяв до дружини звозити...

У травні я у мене була колекція гільз–а зараз приїхав додому, шматок снаряда з машини витягнув, викинув і поїхав далі. Це стало повсякденністю і повсякденністю.

Ще згадую перший бій під Червоним Лиманом, перший поранений...

–Перед початком інтерв'ю ми якраз стали випадковими свідками розмови про квартиру, яку ви купуєте для дружини загиблого бійця…

–Наш волонтер Діана Петреня, яка займається 79 - й бригадою, допомогла знайти і купити цю квартиру для дружини Трофима.

Це не перша квартира, яку ми купуємо вдовам. Крила Фенікса пишуть де - те про 30% того, що ми робимо. Якщо писати більше, то тоді потрібно писати цілодобово–про те, скільки тонн, кілометрів, танків.

Чому для мене історія Трофима так дорога? Я для себе спочатку вибрав менш емоційно травматичный шлях–гуманітарну допомогу ми завозили через командування частини. А цих бійців я візуально знав. Трофим був з разведроты, я йому персонально які - те дрібнички возив.

Це ми з ним витягували перший конвой. Напередодні загибелі домовилися, що я в неділю приїду за ним і відвезу в Запоріжжі...

–До речі, а в таких випадках статус радника президента допомагає?

–Я радник президента один з якого - те там числа десятків цих радників. Це означає, що я раз на місяць можу йому що - те доповісти. Ми що, знову будуємо вертикаль як при Януковичі? У нас Порошенко повинен все вирішувати? Я тоді на хрін з цієї країни поїду!

–Зараз волонтери входять в списки партій; вас, напевно, теж звуть.Які у вас плани? Підете до Міністерства оборони працювати?

–Мені не складає труднощів організувати партію Celox контрабандою із США, в обхід маси законів, поки я цивільна особа. Умовно: якщо я стану міністром охорони здоров'я–я не зможу такі питання вирішувати.

Я думаю, з часом ми допомагатимемо армії в ролі чиновників досить високого рівня.

А взагалі мене небезпечно в Міноборони пускати. Якщо не зробити кардинальну реформу, закінчиться все Техаською різаниною.

Їх реально хочеться убити. Мені, ось, подзвонили і сказали, що не дають технікові, тому що немає підпису на нічого не значущому папірцю.

–Так ви плануєте йти в державний апарат?

–Я не планую, але мене самі запихають. Я точно не піду у Верховну Раду, я людина виконавчої влади, не представляю себе тим, що сидять в кулуарах ВР.

Сенс роботи моєю впродовж цих 6 місяців була організація процесів, мені здається, що у мене це виходить.

Анастасія Рингис, Галина Тытыш Українська правда