Артем Ильюк : Окрім прізвищ в керівництві країни нічого не помінялося

Сьогодні для багатьох очевидно, що народний депутат України Артем Ильюк і очолювана ним обласна організація партії «Відродження» вже щосили включилися в передвиборну боротьбу за місця «під сонцем» у місцевих радах на Миколаєві. Самого нардепа багато аналітиків розглядають, як одного з реальних учасників гонки мера в місті Миколаєві. Вже зараз можна сміливо припускати, що ці політичні гравці внесуть свої корективи в остаточний розподіл депутатських мандатів за результатами виборів, які намічені на 25 жовтня.

Ідея, озвучена Артемом Ильюком, про проведення своеобразного «праймериз» серед простих николаевцев в дворах, вже обговорюється багатьма більше тижня, але інтерв'ю з ним у «Злочинності.НІ» вдалося записати дуже спонтанно–без підготовки, як з боку інтерв'юера, так і інтерв'юованого.

У шумному закладі громадського харчування, де, в основному, проводять час тільки постійні клієнти, наше спілкування постійно уривалося питаннями відвідувачів, що проходять до своїх столиків : «Це ви–там на білбордах…?» На що нардеп скромно опускав очі, як би чекаючи каверзи в подібних знаках уваги, але каверз так і не послідувало.

Попри те, що розмова вийшла досить відвертою, парламентар уникав особливо різких оцінок і ретельно намагався підбирати слова, але в деяких моментах, те, що накипіло все ж виплеснулося назовні.

Враховуючи те, що зараз у Верховній Раде тривають «неоголошені канікули» , розпочали ми нашу розмову з Артема Ильюком з того, чим він займається сьогодні.

- Офіційно це не канікули, але по факту, ми розуміємо, що верховна Рада відпочиває.

Я ж використав це «вікно» для роботи на окрузі. Для мене це постійна робота–вихідних немає, оскільки люди постійно поводяться зі своїми проблемами. Працює моя громадська приймальня…Проблем зараз у людей дуже багато.

Враховуючи сьогоднішню економічну ситуацію в країні, основні прохання з якими звертаються люди, торкаються матеріальної допомоги. У багатьох громадян сьогодні навіть немає засобів для існування. Сьогодні впав курс гривни, на все підвищилися ціни і це, природно, відбилося на людях.Дуже багато приходить пенсіонерів, оскільки вони відповідальні і платять за усі комунальні послуги, у них іноді бракує грошей навіть на їжу...

- Добре, а яким чином ви їм допомагаєте. Усім адже не допоможеш?

- У нас існує певний фонд, який я формую щомісячно. Усім природно допомогти я не можу, але є найбільш кричущі випадки, коли залишатися осторонь просто неможливо. Розумієте, адже коли питання стоїть про життя або смерть людини, то тут необхідно знаходити і гроші, і усе інше.

Також, велика допомога нашою командою виявляється у напрямі молоді і спорту. Ведеться багато роботи, про яку не прийнято розповідати, але вона важлива для нашого майбутнього покоління.

- Ви сказали про фінансові проблеми людей. Ось і прем'єр - міністр Арсеній Яценюк заявив про намір держави підвищити пенсії і прожитковий мінімум.Чи є на сьогодні у держави фінансовий ресурс для цього?

- В моєму розумінні, з боку Яценюка це ні що інше як популізм напередодні виборів. Адже ще 2 місяці тому ми чули від депутатів з коаліції з трибуни Верховної Рады, що у нас немає грошей, і країна знаходиться на межі дефолту, а зарплати і пенсії необхідно заморозити, оскільки наші іноземні партнери не дадуть нам черговий кредит.

В той же час, якщо дивитися реально на ситуацію, кредити із зовні нам потрібні, але на догоду їм не можна гробити свій народ. Має бути системний підхід до управління економікою країни. А що ми сьогодні бачимо? Немає правил гри, немає стратегії і немає якого - те певного плану.

Отримати гроші від кредиторів–це півбіди. А як ними скористатися і куди направити? Одно справа–під вибори їх можна роздати у вигляді соцвыплат і отримати собі політичні бали.Інше–вкласти в реальні економічні сектори, щоб це принесло справжні плюси, нехай не цього року, а в наступному. Тобто, це дасть можливість заробити гроші до бюджету, які потім можна вже буде витратити і на соціальні потреби. Щоб так робити, людям необхідно пояснювати що відбувається, які кроки робляться і до якого результату це приведе.

- Ви згадали вибори і викрили прем'єр - міністра в популізмі, але ж Яценюк не веде свою політсилу на вибори…

- Прем'єр - міністр–це представник влади, а уся влада сьогодні, у тому числі і політики, які входять в коаліцію або затверджені провладною коаліцією, побоюється реваншу, скажімо так, екс - «регіоналів». Ось і вимушені працювати в унісон, навіть якщо і не йдуть на вибори.

- Тобто, влада боїться, у тому числі, і вашого реваншу?

- Сьогодні ярлики легко навісити будь-кому.Я вам приведу одно вираження хороше– «вірний ідеї, а не організації…». Зрозумійте, партії–це бренд, а ось люди, команди–це інше. Цього немає сьогодні ні в Миколаєві, ні в Україні. Сьогодні немає повноцінних команд, які змогли б будувати майбутнє і вести до розвитку нашу країну.

- чи Бачите ви спробу побудови такої команди, якщо не на всеукраїнському рівні, то хоч би в Миколаєві? Чи є взагалі сьогодні передумови до появи подібної команди?

- Знаєте, якщо узяти Миколаїв, то у нас з'явилося досить багато нових осіб в різних партіях. У тому числі, вже всім відомий Андрій Вадатурский, на якого я як людина, а не як політик, покладаю певні надії.

І не важливо, в якій він політичній силі, тому що якщо його ідеї і робота спрямовані на розвиток міста Миколаєва, то мені було б приємно, щоб ці люди знаходилися у якої - або з гілок влади і вносили свій внесок в розвиток міста.

Але те, що я бачу, то, як розвиваються події сьогодні, можна з упевненістю сказати, що тих команд, які здатні показати результат, на жаль, поки ні. Я маю на увазі, повноцінних команд.

Сьогодні визначені «договорняки» і клуби за інтересами, які об'єднуються, виходячи з ситуативних моментів, без думки про завтрашній день, і саме це тягне місто Миколаїв вниз.

Ми можемо дружно і красиво сидіти на нарадах у губернатора і показувати, що ось, існує певний кістяк, але насправді, коли усі виходять за двері–починають перетягувати канат на себе. Те, що в Миколаєві немає еліт–це проблема.

- Про що ви? У нас адже півміста вважають себе елітою.

- Вважати себе елітою–це одно…Я ж говорю про інше–про кулю людей, які б, незважаючи на свої політичні погляди, могли б сісти і домовитися про правила гри в Миколаєві, а потім докладали усі зусилля на те, щоб ці правила дотримувалися. Це б дало можливість відродити економіку міста. Такого пулу на сьогодні немає.

Ось, приміром, Андрія Вадатурского подавали як людину з іншими підходами, з європейською освітою, який має інший погляд на розвиток міста, яке внесе нові віяння…І я б це вітав. Але те, що я бачу зараз, я не знаю, чи то система його з'їла, чи то ще що - те... Може, спочатку від нього багато чого чекали? Може, я в нім помилявся? Час покаже…

Сьогодні треба, щоб пришли по - сьогоденню нові особи, які не були ще в цій системі.Адже можна скільки завгодно приймати законів про декомунізацію, але доки країною управляє «комсомольська школа» , нічого не поміняється. Потрібна нова формація. Нехай ми–перехідне покоління, але ми повинні підготувати грунт, щоб зайшли люди цієї найновішої формації.

- Що заважає новим особам в Миколаєві, у тому числі і вам, об'єднатися, в одну потужну команду і йти вперед? Здавалося б, один вік, схожі прагнення, принаймні, публічно декларовані.

- Частенько, всьому заважають банальні, ні чим непідкріплені емоції. Нічого не виходить з - за якого - те неповноцінного «я і тільки я». Також заважає нездатність жертвувати чим - те своїм заради чого - те загального, заради руху по певному напряму.

Якщо говорити про мене, то я люблю працювати в команді. І не лише люблю, але і умію це робити.Але завжди стикаєшся з емоціями людей…

Можу навести приклад зі світу тварин. Ось, приміром, зграя шимпанзе. Там є лідер, який диктує свої умови. Є підростаюче покоління, яке намагається зайняти місце лідера, і вони між собою змагаються. Але якщо з'являється інша зграя–зовнішня загроза, то вони об'єднуються, відстоюють свої позиції і тільки після цього розбираються усередині своєї зграї.

Сьогоднішня ситуація і в країні і в місті показує, що ми навіть не шимпанзе.

У нас більшість політиків не уміють і не хочуть, я не знаю чому, об'єднуватися. Може «роз'єднання» сьогодні–це данина який - те моді? Я не знаю.

Але є і інші. Я, приміром, радий, що зустрів Олега Мудрака. Ми раніше з ним були як кішка з собакою і де - те, можливо, навіть перешли бісові.Але в наш будинок прийшла біда і ми стали поруч і вирішили робити одно справу–допомагати нашим хлопцям, які на фронті захищають країну.

Ми потім розбиратимемося, якщо це знадобитися, але зараз ми стоїмо поряд заради спокою в нашому місті. Я вважав, що це повинно було б стати прикладом для інших, але, на жаль…

- Протягом теми про команду. Кілька років тому в Миколаєві була «молода і перспективна команда регіоналів» до якої зараховували, у тому числі, і вас. Сьогодні ми бачимо, що цієї команди вже давно немає. У одні свої політичні проекти, інші пішли з публічної політики.У вас залишилося спілкування з цими людьми?

- Ви кого - те конкретно маєте на увазі?

- Я маю на увазі Дятла, Жука, Васюкова…чи не замислювалися ви о «відродженні» тієї команди?

- Я скажу так–ми усі живемо в одному місті, спілкуємося…З Ігорем Дятлом у нас десятирічна історія стосунків. У нас спілкуються дружини, діти ходять в одну школу і дружать, але це не відноситися до справи.

Зараз у нас шляхи розійшлися, і кожен ситуацію бачить по своєму–у політичній сфері у тому числі. Я прибічник того, щоб зберігати людське обличчя. Тобто–робота окремо, спілкування окремо.

Зараз ми бачимося дуже рідко, але враховуючи нашу історію стосунків, повага до цих людей у мене залишилася. Ми адже були не просто члени Партії регіонів. У нас було своє бачення ситуації.Де - те у нас у усіх були рожеві окуляри, і ми думали, що зможемо узяти і просто змінити систему. Але «комсомольська школа» , як я її називаю, збиралася на дачі, випивала по 100 грам і наші хороші почини закінчувалися або невтілюваним в життя фонтаном (Серце міста, - авт.), або перешкодою, яка зростала на нашому шляху. У нас було багато протистоянь з «старою гвардією» , де ми намагалися відстоювати свою точку зору. Але система, якщо ти не зміг зміцнити свої позиції, рано чи пізно добиває тебе і разом з тобою усю команду.

Чи досить у нас у усіх, з тієї команди, сил визнати свої помилки і піти вперед всім разом? Напевно, немає. Це звичайне життя–у кого - те розійшлися погляди, хто - те зайнявся своїм проектом…

Так що, напевно, в завершенні теми, я доки не бачу передумов, щоб в місті з'явилася команда, про яку я говорив раніше.Сьогоднішні наші місцеві політики, або ті, хто себе такими вважає, намагаються грати виключно на своєму полі–не виходити із зони комфорту і отримувати дивіденди.

Так, я розумію, що ті речі, які я робив, можливо, і привели до того, що я де - те політично втратив. Але я розумію, що сьогодні іншого виходу немає, треба йти на кроки, які мені дадуть величезний мінус в плані політичної кар'єри, але принесуть величезні плюси в майбутньому цілому поколінню молодих хлопців, які сьогодні на нас дивляться.

- Тобто, я правильно розумію, ви готові пожертвувати своїм політичним майбутнім, якщо будете упевнені, що в результаті цього Миколаїв вийде на інший рівень розвитку?

- Я скажу по - іншому. Я готовий відкинути свої політичні амбіції і навіть кинути політикові….Готовий займатися тим, чим займався раніше–бізнесом, якщо з'явитися людина, у якої я побачу очі, що горять, і бажання, нехай навіть не уміння, а просто справжнє чисте бажання творити на благо міста. Тому що навчитися можна всьому. Але сьогодні я, на жаль, таких людей не бачу.

Політика, а точніше та система, яка укорінилася, з'їдає молодих. Вона примушує грати за своїми правилами і саме тому наші задумки зібрати пул людей в Миколаєві, які були б незаангажовані, і не важливо, з якою вони партії. Ці люди повинні відстоювати інтереси міста, незалежно від того, кого призначили начальником УВС, податковою, прокуратури... Незалежно, яка влада прийшла…Ми хазяї цього міста і ми повинні тут встановлювати правила. А ми–це починаючи від простого слюсаря і закінчуючи чиновником, який хоче що, - те робити.

Але сьогоднішня система не дозволяє цього робити.Усіх загнали під партії, тому необхідно знаходити які - те нові шляхи. На щастя, є хороші друзі, які можуть підказати здорові ідеї і, я сподіваюся, що партія «Відродження» , зробивши сьогодні нестандартний крок, започаткує нову епоху в місті, яка розпочнеться зі зміни системи, що застоялася, в міській раді.

- Ми плавно підійшли до теми виборів. Який із законів «Про вибори» демократичніший–старий або новий?

- Відразу хочу відмітити, що я не голосував за новий закон про вибори. А взагалі, якщо чесно, то і в тому, і в цьому законі є свої плюси і свої мінуси. Якщо за старим законом, приміром, людина, яка перемагала на окрузі, однозначно ставала депутатом, то по новому можна отримати більшість на окрузі і не стати депутатом, оскільки твоя партія не пройшла встановлений бар'єр або ти в загальному списку партії виявився не на прохідному місці.

Я вважаю, що це в новому законі мінус, оскільки якщо люди на конкретному окрузі зробили довіру конкретній людині, то саме він і повинен представляти їх інтереси в раді. І взагалі залишилася безліч корупційних складових, які впливатимуть на вибори.

- Я правильно розумію–вам ближче мажоритарка?

- Мажоритарка або відкриті списки. Але ж нинішній закон ніякого відношення до відкритих списків не має. Нинішній закон прописаний під певні технології, які розробляються і використовуватимуться владою.

Одна з технологій, приміром, яку запустили з Адміністрації Президента–це партія «Наш край». Все ж розуміють, що це суто технологічна партія. Є частина екс - регіоналів, яких не беруть у БПП, і навіть в Оппоблок не беруть, і ось саме для них в АП і був розроблений цей проект.

- Тобто, говорячи про усе це, ви натякаєте на те, що, незважаючи на революцію гідності, так нічого і не змінилося? Як на минулих виборах також працювала технологія, прописана для влади столичними технологами, так і зараз працюватиме технологія, яка дозволить завести потрібну кількість потрібних людей в місцеві ради. А що ж люди? Де ж їх вибір?

- А у людей, за великим рахунком, нічого і не запитують. Їм підсовують вибір, який визначили за них. Безумовно, що нічого, окрім прізвищ в керівництві країни, не помінялося, а іноді, стало ще і гірше.

Ті події, які сталися в Україні, вимагали від політиків хоч би маленьких, але змін, щоб показати, що це усе не даремно. Але у кого - те вже усе уляглось - устаканилось і влада сьогодні займається тим, що намагається усидіти на своїх кріслах як можна довше.Корупційні схеми як працювали, так і працюють, попри те, що на сході гинуть наші хлопці, а людям жити ставати все важче.

Я сьогодні багато спілкуюся з представниками бізнесу і те, що вони розповідають, мені не дуже хочеться озвучувати...

- деякий Час назад ви озвучили ідею під умовною назвою «депутат з двору». Як сприймати цю ініціативу–більше, як технологію або як виклик системі, щоб її оновити?

- З мого боку як керівника партійної організації і з боку моєї команди–це один з неординарних кроків, на який не кожен політик, якщо він прагматик, піде. Зрозумійте, я і моя команда–ми трішки ще романтики і віримо в те, що влада належить простим людям. Ось ми і хочемо спробувати дати владу в їх руки по - сьогоденню, а не на словах.

Давайте згадаємо, як відбуваються вибори.Партії пропонують, а точніше сказати, нав'язують кандидатів, не запитуючи у людей. Ми ж хочемо поламати цю систему і йдемо від зворотного, кажучи людям: «Ви подивитеся навколо себе і запропонуєте гідну людину з вашого двору–сусіда, знайомого, того, кому ви довіряєте». У багатьох дворах є ентузіасти, які відстоюють інтереси дворів і навіть мікрорайонів. Розмовляючи з такими людьми, ми чуємо, що вони не хочуть у владу, не хочуть бути депутатами. Так от, завдання–щоб городяни змусили таких порядних і ініціативних людей йти в депутати. А наше завдання, як партії, висунути їх–дати їм шанс потрапити у владу, щоб почати руйнування тієї застарілої системи, яка є сьогодні. Я сподіваюся, що саме такі люди і внесуть що - те нове в систему влади в місті Миколаєві.

- А не чи боїтеся ви, що той закон, який сьогодні не те, що не зрозумілий простим людям, але і багатьом досвідченим політикам, може внести свої корективи у ваші плани і привести миколаївську організацію «Відродження» не у владу, а до повного політичного фіаско?

- Безумовно, цей крок з нашого боку дуже ризикований і я це усвідомлюю, але ми це робимо усвідомлено. Сьогодні прийшов час що - те міняти. Можна скільки завгодно заявляти гасла «жити по - новому» , але якщо нічого не міняти, то країна довго не протягне. Ось ми і хочемо дати той поштовх, хоч би в місті Миколаєві, і показати, що прості самодостатні люди можуть зробити набагато більше, ніж ті, хто сидить в міському радому з 10 років підряд і відстоює суто свої меркантильні інтереси.

- Добре.Припустимо, що ось таким ось чином вам вдасться завести більшість в міську раду, наскільки професійним воно буде? Наскільки професійніше будуть «депутати з дворів» , чим ті, які вже 10 років засідають в міськраді?

- А ось за це я взагалі не переживаю. У Миколаївській міській раді я керував фракцією, в яку входили 63 депутати. Я не говоритиму про конкретно ту фракцію, а скажу в цілому про депутатський корпус: 90% депутатів не цікавляться питаннями, які виносяться на сесії міської ради, 80% навіть не знають перед сесією, які питання будуть винесені, 70% навіть ніколи про це не замислюються, 30% взагалі, не з'являються на сесіях міськради. Це я вам умовно описав депутатський корпус.

- Так, ви таку «чудову» характеристику дали своїм колишнім колегам за міською порадою.Чи не боїтеся, що вони образяться на вас?

- Безумовно, можуть ображатися. Я з багатьма спілкуюся, багатьох поздоровляю з Днем народження, ми говоримо про риболовлю, дітей…Як і з мером. Я добре відношуся до нього як до людини. Мені подобаються його жарти - примовки. Мені, іноді, подобатися, як він співає…Але я не підтримую його як людину, яка працює мером. Я це говорю прямо, говорю йому в обличчя…

Так що нехай ображаються. Я сказав правду. А ви що думаєте, у Верховній Раде по - іншому? У Верховній Раде є невелика група людей, які по, - сьогоденню приймають рішення або впливають на їх прийняття, а інші–це в основному депутати «натисни за–натисни проти». Особливо, у великих провладних фракціях.

Я сьогодні себе почуваю в маленькій групі куди комфортніше, ніж коли - те у великій провладній.У нас в групі усі мажоритарники - самовыдвиженцы–кожен зі своєю історією, зі своєю думкою. Ми об'єдналися і можемо приймати рішення, сперечаючись один з одним. А у великій фракції це неможливо–є партійна дисципліна і навіть якщо ти з чим - те не згоден, ти вимушений підкорятися. Я знаю, про що говорю, адже в минулому скликанні я був в такій фракції…

- Скажіть, а ось чи є ті моменти у вашому депутатстві, що б ви хотіли змінити? Чи є що - те, що якби ви знали, що так буде, то, приміром, не пішли б того дня в Раду?

- Я дотримуюся принципу, що не варто шкодувати про те, що вже сталося. Якщо людина здійснює які - або помилки, то він повинен уміти їх визнати і зробити висновки.

Ви ж розумієте, що я відповім, що багато що робив би по - іншому. І це не тому, що хочу кому - те сподобатися. Просто я аналізую свої вчинки і намагаюся робити висновки.

- Ви ж розумієте, що я маю зважаючи на, у тому числі, і так звані «закони 16 січня» , які, до речі, поступово приймаються зараз…

- Так, зараз, приміром, ухвалений закон про відеофіксацію на дорогах. Взимку 2014 року цей закон був одним з «диктаторських» , з - за якого «Автомайдан» пішов штурмом на Грушевського. А сьогодні його називають європейським…

Я думаю, що до багатьом з тих ( «диктаторських» , - авт.) законів ми повернемося і їх обговорюватимемо. Будь-яке питання, яке сьогодні обговорюється і приймається у Верховній Раде, можна охрестити диктаторським, зробивши певне медіарозкручування.

Найстрашніше, що система продовжує працювати точно також, як і тоді. Тоді просто навколо цих законів зробили галас і створили картинку. Так, голосували тоді руками, а сьогодні голосується так само в сліпу кнопками.Приміром, голосують за бюджет, який прем'єр, - міністр тримає в руках на трибуні і із здивуванням запитує–як, ви його не бачили? Те ж торкається і закону про вибори, до якого було внесено 1700 поправок і вони в залі не голосувалися…Більшість навіть не розуміла, за що голосує.

Це усе можна назвати «диктаторськими» законами, адже основні питання по 16 січня–це питання стосовно процедури прийняття, а не самої суті. Сьогодні механізми простягання і «формального» прийняття законів залишилися такими ж і ось це по - сьогоденню лякає.

Ще раз, можливо, повторюся, сьогодні точно також 90% депутатів не знають і не розуміють, за що голосують. Як поламати цю систему? Напевно, треба час для зміни поколінь.

- Трохи раніше ви говорили о «правилах гри». У нас багато хороших законів, які не дотримуються.Чи є у вас ідеї по впровадженню системних змін, щоб це змінилося?

- Якщо говорити про управлінську систему, то я багато про це думав. Щоб все зрозуміти, необхідно заглянути всередину. Сьогодні чиновник близько 60-70% свого робочого часу витрачає на «прикриття своєї дупи» і на спілкування з «правоохоронними органами». Іншими словами, є маса моментів, коли працює здавалося б одна державна система, але кожна структура намагається отримати для себе які - те дивиденты, при цьому їм наплювати на те, що відбувається в країні.

І природно, що чиновник, отримуючи мізерну зарплату, ще і думає над тим, як йому не сісти у в'язницю і утриматися в кріслі. Ось це найбільша проблема.

- Згоден, це дійсно проблема.Але ось сьогодні все чіткіше вимальовується ще одна проблема–цей тиск на чиновників з боку так званих «громадських діячів» , які як на роботу ходять на пікети і акції протесту…Яке ваше відношення до таких людей?

- Якщо говорити про Миколаїв, то до кожного окремо відношення різне. Я багатьох з них знаю, з багатьма спілкувався і не усі їх методи я підтримую.

Я стикався і із замовленою роботою певних груп, які видавали себе за «громадських діячів». Але стикався і з хорошими напрямами в діяльності справжніх громадських діячів. Навіть підтримував деяких, якщо бачив, що це спрямовано на вирішення конкретної проблеми.

Але ось певній частині з них, я знаю точно, я ніколи їм не допоможу. Більше того, ніколи навіть не матиму справи, тому що не побачив я в їх діяльності щирості.

- Ви бачили, що відбувалося на останній сесії міськради? Як би ви поводилися в ситуації з «громадськими діячами» , будучи сьогодні при владі?

- Над цим я теж неодноразово замислювався. Я б зробив консультаційну раду, але за принципом не «хто що хоче» , а «хто що може». Провести тест і хто пройде цей тест, то нехай працює на благо міста. А іншим треба пояснити, що це не їх, і змусити не дестабілізувати ситуацію в місті порожніми, хай і помітними, акціями.

- Але ж сьогодні влада боїться вступати в конфлікти, тому, що простіше піти на які - те поступки. А апетит, як відомо, росте під час їжі і вони вже не можуть зупинитися.

- Так, ви де - те праві, але влада теж поводиться не зовсім чесно, адже саме ця влада і породила усіх цих «громадських діячів».

Коли їм (влада, - авт.) було вигідно штовхати «громадських діячів» у будь-яку гарячу ситуацію для вирішення своїх питань, вони цим прекрасно користувалися. Зараз же, коли люди приходять і просять що - те собі, їх намагаються не помічати або заговорити тему. Тут обопільна відповідальність не лише «громадських діячів» , але і нинішніх можновладців. Треба знаходити золоту середину, адже усі люди різні–зі своїми заморочками, але забезпечити порядок–це обов'язок влади. Яким чином? Треба думати. Я б не провів сесію в таких умовах. Треба провести–проведемо завтра–післязавтра. Ні, означає закритися в сесійному залі і вирішувати проблеми міста. Не можуть адже два - три людини шантажувати усе місто.

- Наостанок давайте торкнемося теми ваших амбіцій мерів. Деякий час назад в місті з'явилися борди, які змусили багатьох говорити про те, що ви йдете в мери.Можете сказати ви, дійсно, йдете в мери?

- На той момент, коли з'явилися борди, я і не замислювався про те, щоб йти в мери. Я хотів дати посилання тим, хто зібрався йти, що до всього необхідно підходити відповідально і що не варто заграватися в політику так, щоб потім було соромно.

На сьогодні, з одного боку, мені люди довірили представляти їх інтереси у Верховній Раде, а з іншого боку–те, що відбувається в місті, мене починає дуже сильно злити і дратувати. Приміром, стільки грошей, скільки було виділено в Миколаєві на дороги, такого ще не було. І так паскудно розтринькати цей потенціал треба уміти. Я б цей ресурс використав по - іншому. Я ні від однієї людини досі не почув план розвитку міста. Але не просто декларації які - те, а реальний план з термінами і так далі План має бути прописаний покроково і по напрямах.Повинно бути прописано, як саме розвиватиметься місто.

У нас же сьогодні, коли люди поводяться з проблемою, їм дають відписки, що про вашу проблему знаємо і вона буде вирішена, як тільки з'явитися така можливість. А повинно бути по - іншому–людині необхідно чітко давати відповідь, що «дах у вашому будинку або дорога у дворі буде зроблений до кінця цього року, або через три роки». Але по закінченню зазначеного терміну городянин повинен мати можливість запитати, що зроблено, і зажадати це зробити?

- А ось будучи мером сьогодні, що б ви зробили?

- Що б я зробив, маючи той фінансовий ресурс, який з'явився у міста? Я б направив засоби на модернізацію ЖКГ, утеплення будинків, установку теплосчетчиков. Тому що це б безпосередньо заощадило гроші для кожної сім'ї.У них би залишалися засоби після економії, і вони б витрачали ці гроші в місті Миколаєві, стимулюючи розвиток інших сфер.

- Але дороги ж були жахливі. Зараз вони хоч як - те приведені в порядок.

- Та дороги–це важливо і їх необхідно робити постійно. Але треба робити якісно–раз і назавжди. А що ми бачимо у нас? Де - те підлатали, а через три місяці, головне дотримувати до виборів, доріг знову не буде.

- І все - таки, ви пішли від відповіді. Йдете в мери?

- Я ще не прийняв для себе такого рішення.

- Який чинник буде для вас вирішальним при ухваленні рішення в цьому питанні?

- Головний чинник для мене–це люди. Я ходжу по дворах, але я не запитую у людей, йти мені в мери або ні. Просто не ставлю такого питання. Якщо люди самі скажуть, що я повинен–означає піду.

- Тобто ви чекаєте, поки городяни вас попросять?

- Я спілкуюся з людьми і якщо вони самі захочуть, то скажуть.

Хоча, чесно кажучи, усередині у мене вже є таке бажання–бажання сказати нинішнім керівникам міста : «Як ви мені вже набридли…».

- Ви вважаєте, ви були б хорошим мером?

- Що таке хороший мер?

- Я не знаю. Це ж ви тільки що давали не саму кращу оцінку нинішнім керівникам міста, означає у вас є орієнтири правильно–не правильно, хороший–поганий мер для міста. Ще раз запитаю: як ви вважаєте, ви були б хорошим мером для Миколаєва?

- Принаймні, я був би чесним, у тому числі і з самим собою. А якщо ти чесний по відношенню до себе, то ти будеш чесний і до усього оточення.Давайте візьмемо систему–усі говорять про корупцію, відкати, крадійство, але сьогодні адже нічого не помінялося.

- У вас є конкретні факти?

- Були б факти, я б звернувся в правоохоронні органи. Головна проблема в тому, що люди бояться звертатися в правоохоронні органи. І основна завдання сьогодні–побороти страх в людях, щоб вони побачили в правоохоронних органах підтримку і захист. Я спілкуюся з багатьма в місті, і коли людині говориш: «Ну давай «підемо у бій» , до кінця». Те він відповідає: «Я не хочу зв'язуватися, мені легше заплатити…». Як тут звернешся в правоохоронні органи.

- Кого ви вважаєте своїми союзниками, а кого політичними опонентами в місті Миколаєві?

- Для мене союзники все ті, хто говорить на зрозумілій мові.А зрозуміла мова це– «я не беру участь ні в яких схемах, переділах, дерибанах…І якщо цей принцип є присутнім, то означає це мій союзник.

А опоненти–це ті, і з тієї миті, як тільки починають пропонувати каламутні теми. Ось з ними мені не по дорозі.

- А давайте тоді змоделюємо ситуацію. Враховуючи, що ви не дали чіткої відповіді на питання про свою участь/неучасті в гонці мера, якби, приміром, в другий тур виборів мерів в Миколаєві вийшли Юрій Гранатуров і Ігор Дятлов, то за кого б ви, як николаевец, віддали свій голос?

- Це провокаційне питання. Дозвольте мені, в силу моральних переконань, на нього не відповідати.

- І питання наостанок - чи вірите ви, що після цих виборів ситуація в місті змінитися?

- Складне питання.Я упевнений, що якщо продовжувати робити те ж саме в міськраді, то чекати інших результатів і змін–марно. Але моє завдання і завдання моєї команди спробувати зробити так, щоб в міській раді з'явилося «світла пляма» з людей, які зададуть тон для змін. Сподіваюся, що в майбутній міській раді збереться кістяк з людей нової формації, які зможуть протистояти зашкарублій системі. І тоді ситуація в місті у будь-якому разі буде іншою. І я вірю, що вона стане тільки краще.

Розмовляв Андрій Семенов, спеціально для «Злочинності.НІ»