У миколаївській бібліотеці пройшов спектакль одеського театру, який "дивилися" із зав'язаними очима

Николаевцам 2 грудня уперше презентували представлення одеського «Театру вух» - його глядачі не побачили, а почули.

Про це повідомляє інтернет - журнал «NikLife».

Глядачам запропонували абстрагуватися від того, що усього, що оточує і тільки слухати голос автора і супроводжуючу прекрасну музику. Гості показали літературно - музичне представлення «Рефлексії». Враховуючи новизну проекту, у николаевцев він викликав справжній ажіотаж. Перед початком виступу в холі бібліотеки було не протиснутися. У зв'язку з цим, організатори трохи скоротили свою програму і показали два виступи, щоб усі ті, що бажають змогли дізнатися, на що здатна їх слухова сенсорна система.Координатор проекту Ірина Фингерова залишилася задоволена миколаївським виступом, хоч і була стурбована, що не усі зможуть потрапити на нього.

- Люди досить голодні, в тому сенсі, що що дуже багато бажають і це добре. Їх цікавить літературний захід в погану погоду, увечері–це здорово, - говорить засновник «Театру вух».

Ірина розповіла про головні посилання таких спектаклів, про їх специфіку, і саму ідею створення.

- Автори можуть виступити в унікальних обставинах, де вони розуміють, що їх слухатимуть і нікуди від цього не подінуться, що більшою мірою примушує їх працювати над текстами. У - других, люди сприймають ці тексти, бо, як виглядає автор. Це основне посилання, - акцентує вона.

- Ідея створення витала в повітрі і в цьому була необхідність, оскільки звичайні літературні вечори або платформи–це така клоака, куди приходять тільки друзі тих, хто пише. Хотілося створити що - те цікаве людям і, щоб можна було акцентувати увагу саме на текстах. Тобто, це передусім літературний театр, хоча зараз ми розвиваємося і як аудіотеатр теж. Ми зазвичай в одеському музеї західного мистецтва виступаємо з повноцінними спектаклями, але нам доки складно їх возити. Тому їздимо ми з літературно - музичними перфомансами на зразок того, що було сьогодні.

У залі знайшлися ті, хто підглядав за діями на сцені, але більшість все ж насолоджувалися магією музики і слова, яка в кожному з них міняла сприйняття до життя. Тут увага акцентується на текстах, а не на одязі і міміці артиста.Глибокі твори змогли викликати у присутніх різного віку посмішки, змусили замислитися і торкнутися нового світу поезії і прози, а звуки віолончелі, гітари і глюкофона тільки допомогли в цьому.