На українському кордоні митники розікрали німецьку допомогу для миколаївського дитбудинку

Гуманітарна допомога для миколаївського інтернату була затримана і розікрадена на українському кордоні. Про це «Злочинності.НІ» повідомила мешканка Німеччини, уродженка Миколаєва Лариса Хуснэр.

Так, 18 травня сімейна пара, що мешкає в Німеччині, отримавши по електронній пошті лист з «криком про допомогу» , впродовж півроку збирала гуманітарну допомогу по Німеччині для миколаївського Будинку дитини «Червоне сонечко» , розташованого на вулиці Бутомы.

Инго - німець, громадянин Німеччини, і Лариса, громадянка Україна, що живе в Німеччині, їхали з величезним вантажем благодійної допомоги з Гамбурга і були зупинені і пограбовані на українському кордоні.

- Після того, як ми отримали лист з проханням про допомогу, чоловік створив лист, з нашою адресою, з електронною поштою, і через який - те період часу нам починають дзвонити, що ми хочемо вам допомогти, внести свій внесок. Ми починаємо їхати–100 км, 70 км, одні коробку дадуть, другі коробці дадуть. Матраци ми привезли діткам, тому що вони пишуть, що немає дитячих матраців. Там йде великий перелік того, чого вони потребують–дуже потрібні памперси, дуже потрібні медикаменти, шкарпетки, боягузи, маечки, олівці нам подарувала упаковками людина в магазині, 170 надувних м'ячиків. У течію півроку ми їздили збирали, я все найкраще вибирала, - розповідає жінка.

Волонтери перепрали усі речі, упакували їх, встановили до машини причіп, проте в нього все не вмістилося, тому вони купили бокс на дах автомобіля

На польській межі їх зупинили і запитали, що вони везуть.Люди відповіли, що це–гуманітарна допомога для дитячого будинку. Переконавшись, що речі дійсно для дітей, поляки спокійно пропустили волонтерів. Проте, попереду був український кордон.

- Шо це таке? Речі. Куди? Я говорю, дитячому будинку, - розповідає Лариса про свою бесіду з інспектором митного пункту «Мостыская» Олегом Крившуком. - Я йому дістаю документи, у нас там ще були фотографії цього дитячого будинку з адресою. Він подивився і говорить: «А я вас не пущу в Україну». Ми відкрили, показали. Я говорю–це маленькі діти, безпорадні, яким ніхто не допоможе. Він сказав–їдьте в ангар і все діставайте. Ми поїхали в ангар–це жахливий бруд, щебінка, пил, це мазут, просто жах. Ці столи в ангарі–у мазуті, я йому говорю–дайте картон підстилати, це дитячі речі, вони усі попрані. Він говорить–беріть декларацію, все викладайте і все зважуйте.Я упродовж 3,5 годин переважувала з чоловіком кожен пакет, я йому написала два листи цього списку. Він(інспектор Олег Крившук - ПОНЕДІЛОК) сказав–коли все зважите, викладете на стіл, прийдете до мене. А в цей час прийшов хлопець, який усе це бачив і говорить–я можу вам допомогти, у мене є зв'язки в Києві. Він пішов до цього(працівникові митниці), повертається і говорить–потрібно платити. Я говорю–я готова, я даю 50 євро, тільки перестаньте наді мною знущатися. Він пішов, приходить і дивиться на мене. Я говорю–я даю 100. Він пішов знову і говорить–він не хоче ні про що розмовляти. Говорить–йдемо до начальника. Він бере мене, ми йдемо до начальника. Начальник з гидливістю, ми його просимо з нами поговорити, він обертається до нас спиною і від нас йде.

Лариса у відчаї заявила начальникові митниці, що готова заплатити митний збір, митний штраф, аби лише усі оформили і пропустили далі.

- Він(начальник - ПОНЕДІЛОК) мені говорить «Ви поїсте назад» , після чого розгортається і йде, - продовжила жінка.

Після цього волонтерів відвезли від межі, а там заявили: «Ми вас зараз розвантажуємо, 5 гривен за кожні 10 кілограм».

- Я починаю вивантажувати, вони усі хапають, кожен, мабуть, хоче запрацювати. Усі хапають, куди - те вантажать, я нічого не розумію. Він мені говорить–тут більше, тому що ми спочатку домовилися на 100 євро. Він говорить–150, я йому говорю–добре. Там все похапцем. Я йому даю 50 євро, а 100, говорю, дам тоді, коли ти мені все привезеш назад. Він говорить–тебе відвезуть до мене додому на Україну, і ми тобі все привеземо. Саджає до нас в машину ще трьох чоловік. Ми повинні були їм заплатити по 50 гривен кожному.І виходить, нам п'ять чоловік в машині, в причепі–памперси 10 упаковок, все те, що дрібне залишилося. Це, мовляв, наші особисті речі, на 5 чоловік 250 кілограм вийшло. У мене вже не було сил–1600 км від Гамбурга до України ми доїхали і у нас ще 800 км попереду і ще яких–це не Німеччина і не Польща. Він до мене підходить і говорить–ти мені не давав грошей ще. Я йому говорю–я давала.–Дивися моє портмоне–немає. Я йому даю ще 50 і говорю: «На! Тільки відстань від мене вже, навантаж мене і перевези в Україну». Ми переїхали Україну–це було 11 дня вже, а чекали його удома у нього до 6 вечора, поки він на польській стороні кожному відлічував по 50 гривен, і кожен під'їжджав до цього будинку і кидав кульок, під'їжджали і кидали. Я не розумію чому кульки ці були порвані. Коли ми навантажили все в машину, то машина у нас була вже напівпорожня, - говорить Лариса. - І я увесь час чоловікові говорила: «Инго, у нас багатьох вкрали. Я складала дітям, вони багато вкрали, вони багато не довезли». Я не можу зміркувати що, тому що там і дерев'яні іграшки, і пластмасові, і для новонароджених, два мішки пляшечок для годування. Я не можу все порахувати. Я знову все це перескладывала, упакувала. Я ридала, була розбита нанівець. Це була яка - те катастрофа.

В цілому над Ларисою з чоловіком знущалася майже доба - о 11 годині вечора вони під'їхали до межі і тільки о 18 годині вечора іншого дня їм повернули половину вантажу і дозволили їхати.

Вже в Миколаєві напівпорожній вантаж ще раз піддався крадійству–на це раз на платній автостоянці, де працівникам навіщо - те знадобився дитячий одяг і пакет з пляшечками для живлення.

Врешті-решт, адміністрація дитячого будинку привітно зустріла сімейну пару.Волонтери сфотографувалися з вихованцями інтернату і передадуть фотозвіт кожному німцеві, що пожертвував для українських дітей.

- Сімейна пара шокована поведінкою українських митників. На польській межі їх пропустили без проблем. Подружжя в подиві від того чому вони так легко можуть відправити допомогу дітям Африки і такі нечувані і нічим невиправдані складнощі виникають на Україні. Хамська поведінка, знущання, здирство. Розгул корупції–це риси роботи української митниці. Переживши приниження, навряд чи люди знову захочуть творити добро, - відмітила мешканка Миколаєва Лариса Жайворонок, що зв'язала «Злочинності.НІ» з волонтерами, над якими познущалася українська митниця.