Два дні в раю

Повинен признатися, коли Юрій Юрин - член оргкомітету обласного конкурсу журналістської майстерності «Бути Добру!» ще на початку року запросив брати участь в цьому заході, то мені не дуже поверилось в можливість його реалізації. У - перших, тому, що сім'я миколаївських журналістів, як мені відомо, складається з людей з самими різними політичними симпатіями і переконаннями. Зібрати їх воєдино не так - те просто. У - другі, дуже багато різні конкурсів, фестивалів оглядів і інших гучних заходів останнім часом припинило своє існування з - за складною політичною, фінансово - економічній ситуації в області і в країні. Влада чому - те часто вважають такі почини другорядними.

Але, подумавши, все - таки погодився, дізнавшись, що підведення підсумків творчого змагання збираються провести на Кинбурнской косі. У цих місцях востаннє мені пощастило побувати близько тридцяти років тому. Було цікаво побачити, що ж змінилося в цьому заповідному куточку нашого краю за час, що пролетів. Що нового воно внесло в наше життя. У текучці буднів ми як - те не завжди помічаємо таке.

Тепер же прикмети нового впадали у вічі відразу. Раніше катер, що перевозив нас з Очакова, приставав біля іржавої підлозі затопленої баржі. Цього разу він причалив до добре обладнаній пристані. Замість колишніх убогих хат, випадково розкиданих уздовж берега, в яких місцеві жителі здавали кімнатки і сараї для приїжджих любителів унікальної природи, нас розселили в доглянутих дерев'яних будиночках. Не лише з усіма міськими зручностями у вигляді туалету, телевізора, але навіть і з гарячою водою в душі.Що навіть в місті буває не завжди.

- До обіду відпочивайте спокійно, - проінформував нас Анатолій Григорович Дюмин, ініціатор і спонсор заходу, почесний громадянин міста Миколаєва, депутат міської ради, - А після юшки і бичків, - посміхнувся він–почнемо підведення підсумків конкурсу….

Жюрі конкурсу, яке очолював найдосвідченіший журналіст обласної газети «Південна правда» Валерій Степанов, попрацювало сумлінно. Усі переможці по номінаціях, а їх виявилося немало були відмічені призами, дипломами, грамотами і навіть преміями.

Але головна розкіш проведеного заходу–можливість спілкування. Виявилось, що миколаївських журналістів, які б ЗМІ вони не представляли, які б теми не зачіпали, об'єднує багато спільного. І передусім, вони люблять і хворіють за благополуччя рідного краю. Це проявлялося по - різному.І в тому, з якою увагою усі слухали розповідь Анатолія Дюмина про історичні події, що відбувалися на косі за часів Суворова і в роки війни з фашистами. І в тому, що зроблено ним і іншими спонсорами для відновлення місцевих історичних пам'ятників храмів. З особливою гіркотою було вислухано його нарікання про те, що з - за короткозорості сільської ради йому вже декілька років не вдається пробити рішення про виділення шматочка землі для будови на косі художньо - літературного музею. Адже унікальна природа цього куточка української землі вже давно привертає увагу учених, художників і літераторів не лише нашій області. Тут більше 500 видів рослин, більшість з яких є лікувальними, 60 видів тварин занесені в Червону книгу України, більше 300 видів різних птахів мешкає в гущавині реліктових лісів. Нарешті, тут найбільше в Європі поле диких орхідей.І усі ці чудеса природи зосереджені на порівняно невеликій ділянці землі.

Не випадково сюди щоосені з'їжджаються на пленэр відомі майстри живопису. А написані ними роботи потім експонуються на обласних, республіканських і зарубіжних виставках. І мало хто знає, що місцем народження цих шедеврів була Кинбурнская коса.

Или така характерна деталь. Заступник начальника національного парку «Кинбурнская коса» Василь Богданович Чаус, проводячи в другий день екскурсію з журналістами, що приїхали, прочитав уривок із зворушливого вірша миколаївського поета Еміля Январева. Він написав його під враженнями від перебування на косі. У нім є точні рядки про кочегурах, про хату баби Домни, в якій йому довелося жити з дружиною і дитиною. Пройшли роки, немає вже Январева, бог знає, що стало з бабою Домною і її хатою.А назавжди в літературі залишаться рядки талановитого поета, що оспівують цей край.

Розуміння журналістами необхідності збереження дивовижної історії і неповторної природи краю для наших дітей і онуків підштовхнуло присутніх до такому цивільному акту. Попросили Анатолія Дюмина підвести тачку з цеглою і зробити символічну закладку будівлі на тому місці, де планується будівництво музею. Нехай ця цегла, зняті кадри і фотографії стануть докором чиновницькій завзятості, зокрема в особі голови Покровского сільської ради Агафонова Г.М. які не хочуть заглянути в день завтрашній, не думають про розвиток культури краю. Щоб їх як - те підштовхнути до такого, журналісти, що зібралися, написали лист на ім'я губернатора з проханням сприяти якнайшвидшому рішенню цієї проблеми і одноголосно підписали його.

У програмі конкурсу була передбачена і екскурсія по історичних місцях Кинбурна, і шашлик на березі моря, змагання по шахах і по грі у більярд увечері а головне, можливість бесід і вільного спілкування з колегами. Теми піднімалися самі різні і гострі. Про сучасну миколаївську журналістику і літературу, про події на Донбасі і про те, як вони освітлюються в наших і зарубіжних ЗМІ. Адже багато хто з присутніх знав про них не лише по публікаціях, але і самі брали участь в АТО. Якщо полеміка розгоралася дуже бурхливо - декілька мудрих фраз або реплік Дюмина, як правило направляли розмову в ділове русло.

Конкурс не випадково проходив під девізом «Бути добру!». Адже ще великий поет Микола Некрасов закликав сіяти розумне, добре, вічне. Тому, що посіяне насіння добра завжди дає хороші урожаї. Які б підступи не витворяла погода.Не лише кліматична, але і політична.

Два дні перебування на косі в тісному контакті і спілкуванні з учасниками конкурсу відклалися в пам'яті як два райські дні. Тепер, осмислюючи проведений захід, думається таке. Якби кожен з нас постарався, подібно до його улаштовувачів, зробити для своїх знайомих хоч один райський день, то усі ми, упевнений, давно жили б інакше.

Ілля Стариков, почесний доктор Національної академії педагогічних наук
професор ННУ ім. В.А. Сухомлинского