Оцінку кожному дасть виборець

Зараз вже можна підводити попередні підсумки роботи Миколаївської міської ради. На долю депутатів нинішнього скликання припали важкі випробування. За цей час ми втратили двох керівників міста, що передчасно пішли з життя : спочатку Миколаївського міського голову Володимира Чайку, а услід за ним–секретаря міської ради, що виконує обов'язки міського голови Володимира Коренюгина.

На жаль, навіть ці значні для нас втрати меркнуть на тлі того, що довелося разом з усією країною пережити Миколаєву за п'ять років, що пройшли з моменту попередніх виборів депутатів міськради.Усі ми пам'ятаємо епоху жорсткого політичного протистояння, криваву бійню на Майдані, анексію українського Криму, початок гібридної війни на сході України, яка дуже скоро вилилася в повномасштабну російську інтервенцію на Донбасі, блокаду українських товарів з боку Росії, яка, до речі, якщо хто пам'ятає, почалася не сьогодні, і навіть не учора. Усе це супроводжувалося різким скороченням виробництва, падінням вітчизняної економіки і доходів громадян, ускладненням соціально - економічною і суспільно - політичної обстановки в країні.

Для нас розрив з Росією (справедливості ради підкреслимо: самою ж Росією і спровокований - нашої провини в тому немає) був особливо важким. Адже, як відомо, суднобудівельна галузь Миколаєва, яка упродовж століть стерна городян, була самим найтіснішим чином зав'язана на кооперацію з російськими підприємствами.Також росіяни традиційно купували виробництва НПКГ, що газоперекачують агрегати «Зоря» - «Машпроект» , продукцію наших підприємств агропромислового комплексу і масу інших товарів. Тепер цей сегмент економіки «зіщулився». Відповідно, впали і доходи бюджету.

Проте, незважаючи на складнощі, що загострилися, з бюджетним фінансуванням, громаді Миколаєва в цілому вдавалося вирішувати поточні питання життєзабезпечення міста і будувати плани на майбутнє. На чолі міста стояла згуртована команда депутатів міської ради. Більшість з них намагалася зробити усе можливе, щоб життя простих николаевцев було безпечніше і комфортніше.

Звичайно, депутат депутатові–розбрат. Деякі з наших міських обранців навіть не спромагалися відвідувати сесії міської ради, не кажучи вже про те, щоб працювати в комісіях і на округах.Незрозуміло, навіщо вони взагалі йшли на вибори і перемагали, якщо не збиралися реально працювати на благо міста і городян. На щастя, основна частина депутатського корпусу сумлінно підходила до виконання своїх обов'язків.

Ще одна характерна особливість нинішнього депутатського корпусу полягає в тому, що наполовину він полягає за депутатів - мажоритарників і наполовину–зі списковиків. Цей наслідок виборів по змішаній пропорційний - мажоритарній системі, відповідно до якої 45 депутатів міської ради обирали за партійними списками, а ще 45 чоловік–на одномандатних (чи, як то кажуть, - мажоритарних) виборчих округах.

Депутат - списковик свого «персонального» виборчого округу не має. По суті, його округ–усе наше півмільйонне місто Миколаїв. Зрозуміло, це мало стимулювало депутата, що пройшов за партійними списками, для того, вирішувати проблеми конкретних виборців.Для нього головним було всіляко підтримувати партійний бренд, завдяки якому він і потрапив в міську раду.

Але і тут відбувалися певні казуси. Приміром, після того, як розпалася Партія регіонів, депутати, що пройшли в міськраду від цієї політичної сили, виявилися перед вибором: йти в іншу партію або ж не зв'язувати себе зобов'язаннями ні з однією з політичних сил. А ось депутат - мажоритарник, незалежно від того, яку партію він представляв на своєму окрузі, по - колишньому повинен був продовжувати вирішувати проблеми своїх виборців : для нього партія грала другорядну роль, а головними залишалися ті конкретні жителі виборчого округу, інтереси яких він зобов'язаний відстоювати.

До речі, в міськраді в силу об'єктивних причин розпалася не лише фракція Партії регіонів, але і фракція опозиційного на момент попередніх виборів В «Батьківщина» :усі депутати, обрані за списком від цієї політичної сили вишли з однойменної фракції, після чого вона природним чином припинила своє існування.

Нинішні вибори, які пройдуть в жовтні, істотно відрізнятимуться від попередніх. Мало того, що кількість депутатів в міській раді повинна скоротитися майже в два рази, тепер кожен з них повинен буде йти на вибори за списком тієї або іншої політичної сили, одночасно висуваючись і по конкретному мажоритарному виборчому округу. І пройдуть в міськраду депутати не по номеру в списку, як було раніше–у кого вище місце в списку, у того і більше шансів потрапити в раду–а залежно від кількості голосів, набраних в мажоритарних округах. Іншими словами, і за кандидата повинні проголосувати якомога більше виборців на мажоритарному окрузі, і його партія повинна набрати якомога більше голосів. Прохідний бар'єр на виборах складе 5%.Та партія, яка його не здолає, в міськраді представлена не буде.

Виходить, щоб потрапити в міськраду, треба і самому користуватися популярністю у виборців того або іншого округу, і на додаток заручитися підтримкою «розкрученою» партії.

Якщо оцінювати шанси на успіх в майбутній виборчій кампанії, виходить, що у виграшному положенні опиняються нинішні депутати - мажоритарники, упродовж усіх п'яти років що сумлінно працювали на своїх виборчих округах і не просто добре відомі жителям цих округів, а відомі зі знаком «плюс». У соціології це називають позитивний рейтинг або рівень популярності.

Звичайно, не у усіх цей рейтинг позитивний, і багато в чому це залежить від результатів роботи депутата з його виборцями. Ось скажіть, чим вам відомий депутати міськради Анатолій Блащук або Ігор Качный.Обоє–удачливі підприємці, але бути удачливим підприємцем ще не означає бути добросовісним, ефективним депутатом. Що стосується И.Качного, його навіть на сесіях міськради рідко коли побачиш. Саме з - за таких як він сесії проходять з дуже низькою явкою, частенько затягуються, тому що життєво важливі для міста питання не можуть набрати необхідної кількості голосів, або навпроти–зриваються, з - за того що в залі немає мінімально необхідного депутатського кворуму.

Для прикладу візьмемо ще двох депутатів–Олексія Целищева і Тамару Дубинец. Один–директор школи, інша–головлікар поліклініки. На сесії вони, слава богу, ходять. Але ось за межами сесійного залу їх депутатська (не керівна, в підлеглому кожному з них бюджетній установі, а саме депутатська) видно слабо.

Чи збираються усі ці люди йти на вибори, і якщо збираються, то що вони скажуть своїм виборцям? Звичайно, можна припустити, що вони почнуть «підгортати» батьків своїх школярів або тих же хворих, приписаних до поліклініки. Але чи буде це правильно і справедливо? Якщо люди роками системно і послідовно не займалися депутатською роботою так, як це треба, то чого від них можна чекати в міській раді майбутнього скликання?

Але не все так погано. Насправді з нинішніх депутатів - мажоритарників можна скласти цілий список тих, хто добре попрацював на своїх округах. І ми, для прикладу, візьмемо кілька чоловік, яких зазвичай відмічають експерти, що добре орієнтуються в роботі депутатського корпусу.

Один з таких депутатів–Людмила Булах, працююча на ГП «Науково - виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект».Людмила Тимофіївна популярна і серед робітників - «заревцев» , і серед жителів свого виборчого округу, що добре знають депутата. Як результат–Людмила Булах обиралася депутатом міськради вже кілька разів.

До речі, живе вона не в якому - нибудь «царському селі» , а у віддаленому мікрорайоні на вул. Казарского, який, після того, як припинили працювати цегляний завод і інші підприємства, розташовані по сусідству, став перетворюватися на депресивну міську околицю.

Проблем, які доводилося вирішувати депутатові, дуже багато–від транспортних (все - таки віддалений мікрорайон!) до організації дозвілля місцевих жителів, передусім дітей і молоді. А це і дитячі майданчики, і робота місцевої бібліотечної філії, і багато що - багато що інше.

Не менше, чим Людмила Булах, на своєму виборчому окрузі в Ленінському районі відомий і інший депутат міської ради–Микола Еропунов.Микола Леонтьевич–не лише людина, що має великий управлінський і життєвий досвід, він ще і просто дуже відповідальна людина, що не розкидається словами і уміє допомагати людям, притягаючи для цього засобу з різних джерел.

Його округ–теж далеко не мед, тут багато старих двох - триповерхових будинків спорудження перших післявоєнних років. Само собою, ці будинки вимагають постійного дбайливого відходу, але передусім–ремонтів: комунікації древні, покрівлі течуть, балки багатьох дахів і межэтажных перекриттів давно погнили.

Хто - те інший махнув би на усі ці проблеми рукою і самоусунувся від їх рішення. А ось Еропунов методично і копітко намагається виправити ситуацію, надати людям посильну допомогу. Звичайно, впоратися вдається далеко не зі всім, але, проте, позитив в наявності:там–дах залатали, там–огорожу поправили, там–конфліктних і невгомонних сперечальників - сусідів один з одним помирили.

Слід окремо відмітити, що багато в чому успіх його роботи пов'язаний з правильним підбором депутатських помічників. Адже не даремно в народі говорять: один в полі не воїн. Навіть якщо це такий досвідчений і шанований депутат як Микола Леонтьевич.

Депутат міськради Олександр Горбачов відрізняється великою особистою скромністю. Але на своєму виборчому окрузі він зовсім не скромничає: з'являється тут регулярно разом зі своїми помічниками. І на самому виборчому окрузі в мікрорайоні Намивши, і в цілому в Заводському районі Олександра Сергійовича знають дуже добре. Його також по праву можна включити в число найбільш результативних депутатів міської ради, що непогано попрацювали на своїх округах. Добрих і корисних справ, які були зроблені з його допомогою, можна назвати немало. Ми згадаємо тільки одно: А.Горбачов разом зі своїми колегами добився реконструкції дошкільного учбового закладу (тобто дитячого саду) №143 «Чайка» на вул. Червоних Маевщиков, який не функціонував довгі роки. Нинішня розрахункова наповнюваність цього дитсаду–200 дітей. Він припав дуже до речі, адже жителі Намивання зазнавали великі проблеми з пристроєм в сади своїх маленьких чад.

Дуже добре в Ленінському районі (втім, хіба тільки в Ленінському? по усьому Миколаєву!) знають депутата міського радого з мажоритарного виборчого округу №36, Почесного громадянина м. Миколаєва, відомого підприємця Анатолія Дюмина. Цей округ розташований на Водопої, розтягнувся уздовж вулиці Космонавтів і закінчується в районі вул. Кірова. Тут, немов в краплі води, відбиті багато проблем, які переживає сьогодні наше місто.

Водопій–мала батьківщина Анатолія Григоровича, в цьому мікрорайоні він народився, живе практично усе своє життя і знає усі його проблеми, немов свої п'ять пальців. Хоча округ змінював свої межі, укрупнювався, місцеві жителі раз по раз голосували за Анатолія Дюмина. Напевно, неспроста…Сьогодні він завершує свою третю каденцію в якості депутата Миколаївської міської ради і не виключено, що піде і на четвертий термін.

У активі Анатолія Дюмина–вирішення питань з ремонтами дахів, під'їздів, ліфтів, комплексним благоустроєм дворів, відновленням асфальтового покриття, як жвавих міських автодоріг, так і внутрішньоквартальних проїздів, тротуарів.Він надавав допомогу виборцям багато в чому–починаючи від оплати хірургічних операцій, ремонтів квартир і закінчуючи юридичним супроводом судових тяжб, коли залізниця трохи не відібрала у жителів невеликої станції Мешково їх житлові будинки.

Відмітимо, що робота Анатолія Дюмина ефективна ще і тому, що власний бізнес дозволяє йому направляти на вирішення питань виборців також і частина особистих коштів. Звичайно, він міг би витратити їх на себе, свою сім'ю, свій трудовий колектив, але переконаний в тому, що з городянами треба ділитися нажитим, тим більше, в складне сьогодення.

На прикладі А.Дюмина можна судити, наскільки складна і багатогранна робота депутата на мажоритарному окрузі. Детальніше ми розповімо про це в наступних публікаціях.

А доки сміємо виразити упевненість, що николаевцы напевно належним чином оцінять кожного депутата, його відкритість, цілеспрямованість, ефективність роботи. Тим паче, що до виборів залишилося вже зовсім небагато...