Навіщо депутатам безкоштовно працювати в поліцейській комісії?

Одна з частин реформи поліції в Україні припускає створення постійних поліцейських комісій з набору кадрів. Тобто після того, як сьогодні, приміром, в Миколаївській області, вісім комісій переатестацій закінчать роботу «відсіють» левову частку старих міліціонерів, почне діяти постійна комісія, яка займатиметься співбесідами з тими, хто приходитиме на роботу у вже переатестовану поліцію.

За законом України «Про Національну поліцію» ця комісія складається з 5 чоловік.Одного призначає глава МВС (Арсен Аваков), другого–глава Національної поліції (Хатия Деканоидзе), третього–начальник місцевого управління поліції (Віталій Гончаров), і ще двох–обласна рада.

«Два передставники громадськості, обрані відповідною обласною радою з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет» , - говориться в Законі.

Ця комісія призначається на три роки. Постійна кадрова робота впродовж трьох років. Безкоштовно, на громадських засадах.

Кілька тижнів тому мене просили прийняти участь в роботі комісії переатестації, які зараз собеседуют усіх співробітників миколаївської міліції - поліції. Я відмовився. Не тому, що не хочу взяти участь в реформі, допомогти, так би мовити, державі в цій нелегкій справі.А тому що для цього зайняття державою створені такі умови, що мені, працюючій людині, на три тижні треба кинути свою роботу, і з ранку до пізнього вечора безкоштовно працювати над заслуховуванням слідчих, співробітників оперуповноважених і інших органів внутрішніх справ і брати участь в ухваленні рішень, що з ними робити. По суті, виконувати в якій - те міри функцію держави, яка вирішила перекласти свій «геморой» і відповідальність за нього на «безкоштовних громадських діячів». Я не можу собі такого дозволити.

І якби мене сьогодні запитали–чи хочу я бути членом постійної комісії з набору нових співробітників поліції, я б теж відповів–ні. З тих же причин. Так, безумовно, обов'язково знайдуться інші люди–громадські діячі, журналісти, адвокати, які погодяться на це, тому що матимуть у себе цей часовий ресурс і бажання «допомагати реформам».І, напевно, займатимуться цим виключно з добрих мотивів без жодного роду інших, меркантильних мотивацій.

Для чого, в моєму розумінні, держава вирішила узяти окрім трьох атестованих співробітників поліції ще двох представників громадськості в постійну поліцейську комісію? Очевидно, для того ж, для чого розшукувало цих представників громадськості для роботи в комісіях переатестацій сьогодні. А саме для того, щоб вони контролювали процес ухвалення рішення іншими членами комісії–поліцейськими, фахівцями в цій справі, так би мовити. Щоб вони не залишали на службі явно нездібних–ну, що не відрізняють, приміром, адміністративний кодекс від кримінального, щоб вони безпідставно не «виганяли» гідних, щоб враховували інформацію про конкретну людину, яка їм не відома, але відома громадськості.

Наприклад, приходить влаштовуватися в поліцію деякий громадянин Іван. Розумний, красивий хлопець, знає закони, добре відповідає на питання. І член комісії від глави МВС, і член комісії від глави Нацполиции, і член комісії від начальника місцевого управління поліції вже готові його прийняти на роботу (їх троє, а значить більшість, необхідна для ухвалення рішення). Але тут член комісії від громадськості, який, природно, розбирається в темі правоохоронних органів, відстежує їх діяльність, розуміє її і так далі, вказує, що громадянин Іван раніше, працюючи в міліції, був героєм якого - нибудь корупційного скандалу, який, як це часто буває, не знайшов свого результату в кримінальному виробництві, не «ліг» у особисту справу і був вдало усіма забутий. І, таким чином, цей член комісії «збиває» Ивана з шляху успішного працевлаштування наново в поліцію.

Таких випадків сьогодні вже маса в роботі комісій переатестацій, до складу яких входять багато «приїжджих гостей» з Києва і інших міст, і якраз такі місцеві представники громадськості підказують їм, де під личиною розумного і красивого сховався, як це прийнято говорити «перевертень в погонах».

Функція цих же двох членів постійної поліцейської комісії з набору кадрів також і в тому, що якщо, приміром, через півроку прийде на неї відомий син глави Ленінського районного суду Ніколаєва, екс - старший оперуповноважений Баштанского райвідділу поліції Павло Олефир, рапорт, що написав, перед нинішньою переатестацією, але потім, можливо, що раптом забажав продовжити роботу «новій поліції» , і трьох поліцейських членів комісії вирішать по яких - або причинам прийняти його на роботу, то тоді члени комісії від громадськості повинні будуть бити в усі дзвони, повідомляти про це все, кому можна, залучати до цієї уваги, і таким чином реагувати і запобігати можливості проходження старих заплямованих міліціонерів у нову отреформированную поліцію.

І такі люди є. Але.Призначають цих людей в постійну поліцейську комісію, як я вже говорив, згідно із законом, депутати Миколаївської обласної ради. Їх завдання–виявити таких людей в суспільстві, запропонувати їм займатися цією діяльністю і проголосувати за їх висунення в цю комісію, нагадаю, на три роки роботи.

Що ж роблять сьогодні депутати Миколаївської обласної ради? Пропонують висунути в цю комісію…себе! А саме депутата від партії «Опозиційний блок» Вадима Олабина екс - начальника відділу «До» Управління СБУ в Донецькій області за часів правління Віктора Януковича і депутата від партії «Блок Петра Порошенка» , екс - голову Першотравневої районної державної адміністрації Михайла Талпу. При тому, що їм був поданий список з 33 представників громадських організацій, журналістів і інших людей, серед яких двох здібних і готових для цієї справи людей там точно можна було знайти.

Незалежно від осіб цих двох депутатів виникає питання–навіщо? Навіщо їм це? Адже це люди, які і так узяли на себе велике громадське навантаження у вигляді депутатського мандату–відомо, що депутати місцевих рад, на відміну від депутатів Верховної Рады, не отримують заробітної плати. Вони сидять в комісіях, ведуть прийоми громадян, їздять на сесії обласної ради безкоштовно. І тут раптом хочуть «повісити» на себе ще гору безкоштовних турбот і відповідальності. Чи не дивно? Дивно.