За підсумками зустрічей з керівництвом заводів благополучної Європи

Ряд чинників, які дозволяють гордитися нашими людьми, і акцентують питання, над якими варто подумати державі.

Чинник перший.

Заводи, на яких я побував, відносяться до різних галузей промисловості, але на обох підприємствах працює велика кількість наших співвітчизників, і вони не просто рядові працівники, а багато хто з них є ключовими фахівцями, і керівництво підприємств їх дуже цінує і довіряє дуже відповідальні ділянки робіт. Причому, це відноситься як до робочих спеціальностей, так і до інженерного складу.

Чинник другий.

Співвласником суднобудівельного заводу виявився теж наш співвітчизник.Так - так, наш земляк інвестує і розвиває європейське суднобудування.

Ось він, класичний випадок когнітивного дисонансу. Ми чого тільки не робимо, щоб знайти і притягнути іноземного інвестора в нашу багатостраждальну суднобудівельну галузь. А в цей же час, всього в тисячі кілометрів на захід, наші громадяни викупляють суднобудівельну верф, що переживає, як і наші, не кращі часи, і дають їй друге життя, модернізують виробництво і отримують нові контракти.

Звичайно ж, я поцікавився, які проблеми супроводять розвиток виробництва в старенькій Європі?

Відповідь мене злегка здивувала. Виявляється, основна проблема для керівництва компанії - це отримати у місцевої влади дозвіл притягати робітників з України! І це єдине і основне завдання, яке вирішує увесь топ - менеджмент компанії.Інших проблем у них немає! Що таке усілякі перевіряючі органи типу податкової інспекції, прокуратури, ОБЭП, МНС, або ще чого - вони взагалі не знають. Періодичні перевірки проходять тільки на предмет використання нелегальних робітників. А ще іноді рыбинспекция заглядає. Перевіряє, щоб у заводських стапелів мережами річку не перекривали...

Ось такі вони, "два джерела і дві складові частини" розвитку сучасної промисловості...