Реформи для людей? Или коли настане "покращення"

Для чого проводять реформи? Правильно. Щоб змінити життя на краще. Причому, хочу акцентувати увагу на одному моменті, який наші реформатори, чому - те, увесь час випускають з уваги. До кращого повинне змінитися життя не у тих, хто проводить реформи, а у тих, для кого ці реформи проводяться. А саме–у усіх жителів країни. Так - так, у усіх. Кожен громадянин України повинен відчути зміни на краще, кожен повинен стати багатіше! Мета реформи–боротьба з бідністю! Чим багатіше громадяни, тим сильніше країна! Скажете, що це очевидні речі? Згоден. Тільки поки що у нас все з точністю до навпаки. За двадцять п'ять років хто тільки і як тільки нас не реформував.Дореформировались до того, що саме слово «реформа» сприймається вже як передвісник чергових змін до гіршого. Ви тільки вдумайтеся–сенс цього терміну змінився в нашій свідомості прямо на протилежний!

Чому так? Погані реформи? Так усі по одних підручниках вчилися (якщо вчилися), та і не є ми передовиками - першопроходцями, усі до нас давно придумали, і нам розповіли, як треба робити. Але не тут - те було! Наш народ нескінченно талановитий, і будь-які теорії і ідеї ми можемо в процесі реалізації змінити до невпізнання, і отримати не той результат, який нам розумні консультанти пророкували, а той, який ми самі собі придумаємо. Запитайте, а навіщо ми так робимо? А тому що там, у них, у європейців, американців, японців і інших, реформи роблять для людей, для усіх людей.А у нас - спочатку з'являються люди, які самі собі придумують реформи, які вони самі ж реалізовуватимуть, які їм же (і тільки їм) змінять життя на краще. Так вже вийшло, що не сформований у нас ще клас людей, чия ментальність дозволила б їм, маючи владу, займатися не власним збагаченням, а збагаченням країни, тобто–збагаченням усього народу. Окремі представники–попадаються. Але їх так мало, що доки ніякій вирішальній ролі на політичному Олімпі вони грати не можуть. І таку ситуацію потрібно визнати як даність, і не тішити себе даремно надіями, що ось завтра все зміниться. Не зміниться. Для формування такого класу людей потрібний час. І виховуються такі люди тільки в обстановці свободи. В першу чергу–економічної свободи. Адже і політична свобода, і соціальна справедливість невід'ємні від економічної свободи.І нам потрібно навчитися інтереси держави в цілому розглядати як суму інтересів кожного громадянина. А поки що у нас держава і громадянин знаходяться по різні сторони барикади. І доки це так, загальний ворог–убогість - перемагає поодинці і громадян, і державу.

На цьому теоретичні міркування можна залишити і звернутися трохи до конкретики. Враховуючи те, як рухнула наша економіка за два роки, стає очевидно, що повільною поступальною ходою досягати втрачені позиції рівня 2013 року не кожному вистачить життя (1-2 відсотки зростання в рік, при обвалі більше 30 відсотків). Якщо ж ми хочемо жити, а не виживати, потрібні радикальніші заходи. А саме–максимальна лібералізація економіки. Тільки вона здатна дати поштовх і приріст до 7-10 відсотків в рік.Класичним зразком ліберальної моделі економіки є американська модель, з ринковим механізмом саморегулювання з максимальною свободою суб'єктів ринку і низькою питомою вагою державних витрат (близько 30% ВВП).

Під час криз, скрізь і у всі часи, при падінні економіки росте доля тіньової економіки (для тих, хто не в курсі, в США в тіні близько 8% ВВП, Німеччина дотягує до 15%). Причому тіньова економіка допомагає утриматися на плаву основною за рахунок швидшого і ефективнішого обороту засобів.

Я аж ніяк не агітую за відхід економіки в тінь, вона і так туди активно йде, щоб вижити. Навпаки, я - за максимальну лібералізацію економіки, яка якраз і дозволить доки ще діючим підприємствам залишитися на світлу, а що пішов в тінь–звідти вийти.

Чим більше підприємств працює–тим багатіше наші громадяни.І основне завдання держави–створити такі умови, щоб кількість працюючих підприємств не скорочувалася, а збільшувалося! (що ж до них не доходить - те ніяк, ніби ж нічого складного…)

P.S. І наостанок один приклад для тих, хто не в курсі, наскільки «легко» у нас відкрити бізнес і займатися ім.

Є у мене друг. Колишній прокурор (не намагайтеся вгадати прізвище, він з іншого міста). І ось, вийшовши на пенсію по вислузі, при великих погонах, будучи ще в цілком працездатному активному віці, вирішив він зайнятися бізнесом, а саме купив діюче, але занепале кафе, вирішив зробити там ремонт, ушляхетнити прилеглу територію і дати цьому закладу друге життя. Окрім того, що прийнявся він за справу з душею, вирішив він ще і робити все сам і згідно з (звичка, вироблена роками) законом. Людина він приємний і товариський, тому скрізь його зустрічали привітно і по - дружньо.Через півроку терплячих ходінь по інстанціях, він здався. Ні, не зовсім здався, бізнесом займатися буде. Але вже не сподівається і не намагається дотриматися усіх вимог, інструкцій, норм, розпоряджень і інших умов, наказаних нашим законодавством...