Корвети щастя або яке - що про соціологію

Ну і тиждень був, я вам скажу! Такого навантаження на розплавлені першим весняним теплом мізки громадяни країни не відчували давно. Про жахливу екологічну катастрофу в Японії говорити не будемо, тут треба сподіватися тільки на волю Божу. Причому, не лише японцям.

А ось наші, домашні, так би мовити, події гідні того, щоб про них трішки поговорити. Ну, ось рік роботи уряду. Майже увесь п'ятничний вечір в одному популярному струм - шоу виступав прем'єр - міністр Азаров. Розповідав, розповідав. Чого - те там хвалив, кого - те там звинувачував. Говорив, що реформи йдуть, інфляція маленька, зарплати і пенсії виросли. Навіть несвідомий народ, і той, мовляв, знову у банки поніс заощадження на депозити класти.А після нудної доповіді Миколи Яновича, ведучий поміняв тему передачі, і тут. І тут сталося те, після чого ніхто до цього дня не намагається навіть згадати, про що глаголив головний міністр країни. У прямому ефірі побилися дві людини від мистецтва - художник і письменник. Схопилися так добре, з криками і зневагою. На тлі обговорення творчості Тараса Шевченка. Як це було несподівано і мило, доповім я вам! Рейтинг нудного шоу різко злетів вгору. Який тепер сенс запрошувати в ефіри нудних політиків, які і так нічого нового не говорять? Ніякого. Зате тепер для підняття рейтингу можна запросити пару - трійку неадекватних, дивно одягнених і витіювато таких, що виражаються художників - письменників - музикантів і іншого "бомонду", які зможуть, наприклад, смачно плюнути один в одного публічно, або дати один іншому по мордасам, кінець кінцем обматерить опонента... Я вас запевняю, запрошуватимуть з великим задоволенням.Щоб було весело і із смаком.

Или ось. Знову українців почали лякати дефолтом. Скільки можна? Невже не зрозуміло, що внутрішній дефолт для кожного українця особисто вже настав? Неможливість купити у необхідній кількості прості продукти харчування, на тлі майже щоденного підвищення цін - це не дефолт? Гречку чіпати не будемо - це святе, практично манна небесна! Забута вже можливість простої людини хоч би зрідка оновлювати свій гардероб - це не дефолт? Неможливість людей погашати кредити у банках, з різних причин, - це не дефолт? А тарифи на комунальні послуги? До чого лякати тим, що насправді в повсякденному житті давно вже існує, не зовсім ясно. До речі, лякають не представники влади, ці якраз навпаки, стверджують, що дефолт Україні не загрожує. А люди його відчувають. Кожен божий день. Ось така ось ситуація.

Знову велися довгі і грунтовні дискусії, що стосуються пенсійної реформи і боротьби з корупцією. Чесно кажучи, я не хочу писати про боротьбу з корупцією. Це не перспективно. Поки. А ось привести деякі цікаві дані, що стосуються тих, хто своїми діями, або, швидше, бездіяльністю сприяють зростанню і корупції і багато чого іншого. Итак.

Згідно інформації, опублікованої в парламентській газеті "Голос України" 12 березня, апарат Верховної Рады витратив на забезпечення своєї діяльності в 2010 році 852,07 млн гривен при передбачених в державному бюджеті на 2010 рік 872,687 млн гривен.

У тому числі витрати на законодавчу діяльність Рады склали 473,8 млн гривен. На організаційне, інформаційно - аналітичне і матеріально - технічне забезпечення діяльності Рады витрачене 177,6 млн гривен.

Витрати на організацію і здійснення офіційних прийомів склали 2,2 млн гривен, візити депутатів Рады закордон обійшлися в 8,4 млн гривен.

Крім того, обслуговування діяльності Рады в 2010 році коштувало 111,5 млн гривен, у тому числі автобаза - 42,5 млн гривен, інститут законодавства - 8,9 млн гривен, управління адміністративними будівлями - 52,8 млн гривен, їдальня - 3,6 млн гривен, управління житловими будівлями - 3,6 млн гривен.

Фінансова підтримка санаторний - курортного комплексу управління справами Рады склала 53,7 млн гривен, у тому числі санаторного комплексу "Дюльбер" - 24,8 млн гривен, санаторій "Нижня Ореанда"(обоє - Ялта, Крим) - 28,9 млн гривен.

Крім того, Рада витратила 11,7 млн гривен на освітлення діяльності депутатів через засоби телебачення і радіомовлення, а також 10 млн гривен на фінансову підтримку видання газети "Голос України" і 3 млн гривен - журналу "Віче".

Це офіційні дані. І в той же час, депутати не в змозі проголосувати за один з незліченних антикорупційних законопроектів. Просто не хочуть, я думаю.

Але, не все було таким гнітючим минулого тижня. Яке що і порадувало. Як повідомив міністр оборони Михайло Ежель на прес - конференції, Збройні сили України чекають отримати чотири нові кораблі класу "корвет" до 2021г. За його словами, загальне фінансування програми складе 2 млрд дол. Головний корабель планується побудувати в 2016г. Замовлення отримає Чорноморський суднобудівельний завод.

Уряд України розпорядженням від 9 березня 2011г.N176 - р схвалило концепцію державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу "корвет" проекту 58250. Міноборони доручене впродовж 4 - х місяців підготувати проект цієї програми. Концепція припускає будівництво 10 - ти "корветів" проекту 58250 для створення трьох повноцінних з'єднань однорідних сил. З - за обмеженості ресурсів держбюджету до 2021г. вдасться побудувати тільки чотири кораблі.

Але, і те добре. Почало відродженню суднобудівельної галузі належить, мабуть. Правда ось, не зовсім зрозуміло, хто будуватиме ці кораблі, я маю на увазі робітників. Може запросять назад працюючих на верфях Росії, Латвії і Польщі? А що, це вихід, тільки зарплату доведеться виплачувати що відповідає. Ось тільки чи зможуть?

І, наостанок цікаве спостереження, що стосується проведеного Київським міжнародним інститутом соціології(КМИС) соцдослідження на тему :"Наскільки щасливими почувають себе українці". Ще в 2007 році я писав свої спостереження за результатами такого ж дослідження. Так от, тоді наводилися наступні дані: "понад 77% населення України належать до категорії бідних і дуже бідних, свідчать результати дослідження. Згідно з цими даними, українці - найнещасніша нація в СНД і Європі. Велика частина населення постійно скаржиться на життя, і лише 35% вона приносить радість. При цьому чоловіки, як не дивно, частіше називають себе щасливими на відміну від жінок. До того ж, українці частіше за усіх скаржаться на украй низький рівень доходів і незадовільне здоров'я - 48 % вважають себе нещасним з - за постійних хвороб і поганого самопочуття. Що стосується матеріального благополуччя, то 23,3% респондентів відмітили, що вони "ледве зводять кінці з кінцями", 38,1% стверджують, що грошей їм вистачає тільки на їжу.В цілому хапає на життя, але не хапає на цінні речі(меблі, холодильник) - 33,5% респондентів. І тільки 5,1% населення країни ніяких матеріальних труднощів не зазнають".

Тепер приведемо дані поточного, 2011 року. Згідно з опитуванням, 34% респондентів вважають себе однозначно щасливими, 29,2% - швидше щасливими, чим нещасними, 9% - швидше нещасними, чим щасливими і 7,9% - однозначно нещасними. Визначальним чинником позитивного сприйняття українцями рівня свого щастя є рівень доходу.

Так, серед тих, хто може дозволити собі придбати все, що хочуть, рівень щасливих людей складає 100%, серед тих, кому грошей бракує навіть на їжу, - 40%.

В той же час найбільш важливими чинниками для щасливого життя опитані назвали сімейні цінності - 39,4%, здоров'я - 32,4%, матеріальне благополуччя - 21,9%, дітей і онуків - 19%, особові цінності і самореалізацію - 15,9%, роботу - 9,8%, духовні потреби - 10%, любов і дружба - 6%.

А тепер - порівняємо. У 2007 році кількість людей, що вважають себе щасливими, складало 35%, а в 2011 році - 34%. Виходить, що за більш ніж чотири роки кількість щасливців в Україні скоротилася всього на один відсоток. Чи то люди дають неправдиві відомості при опитуваннях, чи то соціологи чого - те там не те публікують. А може, це я що - те придумую із зростанням цін, падінням рівня зарплат, пенсій і загальним зубожінням населення? Цілком може бути. Особливо, якщо врахувати зростання доходів за минулий рік в три рази найбагатішої людини в Україні Р.Ахметова.Адже у нас рахують середню зарплату як середню температуру по лікарні. Може і з рівнем щастя так само?