МНУ. Ні слова про корупцію - життя продовжується?

“Життя продовжується!”. Саме цією “життєствердною” фразою завершується офіційне звернення викладачів Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського з приводу “наклепницьких” матеріалів, опублікованих останнім часом у місцевих засобах массової інформації. Не розумію, до чого ця фраза у тексті офіційного звернення, яке колектив прийняв рішення розіслати у різні інстанції — від редакцій видань до Кабінету Міністрів і Верховної Ради. Дивує і сам стиль документу (адже це документ?), основний месидж якого зводиться до одного — не вірте у все те погане, що про нас написано. Жодного спростування, жодних аргументів проти... У Міністерстві освіти після ознайомлення з таким зверненням обов'язково зрозуміють, про що йдеться, і, без сумніву, прислухаються до хвилі обурення викладачів, колишніх випускників і всіх інших.

Викладацький колектив МНУ впевнений — проти університету ведеться інформаційна війна. Залишається лише констатувати, що навчальний заклад цю війну програв, бо, по-перше, не тих ворогів знайшли, а, по-друге, обрали ті засоби боротьби, які ніколи і нікому не приносили успіху. Яскравим прикладом того є конференція професорсько-викладацького складу, що відбулася 6 лютого в актовій залі університету, на якій, власне, і було прийняте вищевказане звернення.

З самого ж початку всі, хто прийшов до зали, погодилися брати участь в неповноправній конференції (при присутніх 85 делегатах замість 100, як того потребує статут). На збори прийшли шановані викладачі з науковими ступенями — кандидати наук, професори, завідувачі кафедр, декани факультетів. Як виявилося, вони зібралися для того, щоб нагадати одне одному власну значущість і висловити своє обурення “клєвєтою” в ЗМІ комунальному телеканалу. Журналістів інтернет-видань, котрі, як виявилося, і є найбільшою проблемою національного університету, так би мовити, коренем зла, там ніхто не чекав. Хоча саме їм врешті і були присвячені всі палкі промови тих, хто виступав. А бажаючих висловити своє невдоволення роботою журналістів було чимало.

Не жалкую, що сходила. Нам з колегами поставили “філологічний діагноз”, ледь не дійшло до психіатричної експертизи матеріалів... Я була шокована тим, ЩО можна почути з вуст високоосвічених представників науки. Говорили про що завгодно, а от по темі — менше всього. На жаль, чіткої позиції керівництва університету з приводу “наклепу” у ЗМІ я так і не почула. Хоча, власне, за цим я й прийшла.

З усіх способів виходу з ситуації, що склалася, в МНУ обрали найабсурдніший варіант. Добре, що хоч для себе визначилися, хто усю цю “кашу” заварив, і прийшли до висновку, що самі ж пригріли змію на грудях — активіста Комітету “Громадського контролю” Дениса Жело. Як цього, за словами викладачів, псевдо-громадського діяча будуть виводити на чисту воду, я так і не зрозуміла.

Найхарактерніше те, що все відбувалося на очах у керманича цього вишу, депутата міської ради від Партії регіонів Валерія Будака, який, поєднуючи свою наукову діяльність з політичною, чудово знає, що таке ЗМІ і як правильно спілкуватися з журналістами. Він за весь період, що його університет, як висловлювався багато хто, “поливали брудом”, жодного разу не висловив своєї позиції, навіть на тих самих зборах. Пан Будак скинув весь “тягар” спілкування з пресою на своїх підлеглих і мовчки спостерігав, як вони одне одного вихваляють. Не захотів він спілкуватися з представниками преси і пізніше, перенісши призначену зустріч на невизначений термін.

Більше того, за останні три місяці я жодного разу не бачила хоча б якоїсь, бодай на два речення, позиції університету стосовно будь-чого. Це може свідчити або про відсутність пресс-служби вишу як такої, або ж про її абсолютну бездіяльність. Звісно, у такій ситуації провину за “зрив навчальних програм” і вступної кампанії легше всього перекласти на тих же журналістів.

Дивно чути звинувачення у непрофесійності від представників університету, який, на жаль, виявився неспроможним здійснити професійну підготовку власних журналістських кадрів. Хоча і досі в структурі університету значиться факультет філології та журналістики, там вже роки три, як журналістикою навіть “не пахне”. І справа більшою мірою не у викладачах (хоча це і не знімає з них відповідальності), а у тому ж таки ректорі, який не подбав про те, аби цей факультет був повноцінним і підтверджував свою назву.

Не знаю, чи збагнув хтось з тих, хто був позавчора у тій залі, наскільки абсурдним було це зібрання за найкращими радянськими традиціями (щиро сподіваюся, що такі все-таки є). Черги молодих викладачів до мікрофону, збір підписів під зверненням... Проте найяскравішим моментом стало намагання проректора з наукового-педагогічної роботи після трьохгодинного переливання “з пустого в порожнє” змусити працівників університету дочекатися, коли принесуть роздруківки звернення, і підписатися під ним! Справжня демократія!

Стільки сил і часу, витрачених на боротьбу незрозуміло з чим!.. Ну що ж, хочеться побажати керівництву закладу перемог у подальшому. Бо, як писав колись Шевченко: ”Борітеся — поборете”.

P.S. Дехто у залі під час засідання кидав репліки, що видання “Преступности.НЕТ” треба притягнули до відповідальності і навіть “позбавити ліцензії”. Ну що ж, усіх бажаючих запрошую в суд.

Бо й насправді остаточну крапку в усьому мають поставити правоохоронні органи. Тим більше, що, як відомо, у відношенні викладачів МНУ відкрито кримінальне в провадження.

А тим часом, дійсно — життя ж продовжується!