«Келих літа» під новорічну ялинку

прочтения: 1764
17.12.2021 13:37

Наближаються новорічні та різдвяні свята. Традиційно розпочинає їх день Святого Миколая. Саме в ніч з 19 на 20 грудня 1958 року на Січеславщині народилася людина, в характері якої сплелися здавалося б несумісні якості.

Під час навчання в школі, яку Сашко закінчив із золотою медаллю, всі педагоги були переконані, що він стане видатним математиком чи фізиком. А він потайки малював свої пейзажі і натюрморти, грав на акордеоні, гітарі і трубі, але в душі мріяв про небо. Таке ж голубе та глибоке, як і його бездонні волошкові очі. Однак всі були вражені, коли дізналися, що Олександр з першого разу вступив до Одеського університету, та ще й на юридичний факультет, який успішно закінчив теж із відзнакою.

Майже чотири десятки років інтенсивної роботи на поприщі юриспруденції та сімейні клопоти не залишали вдосталь часу на улюблені справи. Цілеспрямований правознавець за своїм характером був максималістом, а тому всі свої зусилля зосередив на практичному удосконаленні отриманих у виші знань і навичок. Тільки після закінчення професійної кар’єри військовий прокурор і суддя у відставці повернувся до одного із захоплень своєї юності – поезії.

За шість років активної творчої роботи вийшли друком десять поетичних збірок: «Осінній дебют» (2016), «Мачулівські усмішки» (2016), «Срібні струни душі» (2017), «Пісня соколина» (2017), «По лезу бритви» (2018), «Повітря, що спресоване в вірші» (2019), «Високосний вік» (2021), а також «Чарівна веселка» (2018), «Криничний журавель» (2020) і «Морські канікули» (2020) – для дітей. Ще п’ять літературних збірок побачили світ у цифровому форматі. Це «Поема кохання», «Мініатюри із натури», «Пора пастельних кольорів» (вибрані твори), «Дивні речі для малечі», «Яся і Бассі». Про зміст перелічених книг багато говорять уже їх назви. Це і твори патріотичного спрямування про минуле і сьогодення України, і палітра рідного краю, витончена любовна лірика і веселі та влучні усмішки, а також фірмові кришталеві катрени, що ніби постріли вражають різні мішені.

На вірші поета різними композиторами написано кілька десятків пісень різного плану, в т.ч для дітей та юнацтва, частина яких добре відома широкому загалу. Сьогодні ми пропонуємо вам передноворічну добірку поезій письменника, дипломанта Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» 2020 в номінації «Патріотична лірика», переможця Міжнародного конкурсу журналістської майстерності «Бути добру!» в номінації «Поет року» 2021, голови ГО «Українське товариство «Просвіта» Миколаївщини», нашого земляка Олександра Мачули.

Келих літа

На дні лишилась дрібка літа
у вічній сулії часу.
Іде воно у мандри світом,
хліба зібравши у косу.
Поволі серпень догорає,
сюрчать вечірні цвіркуни.
Усе, що видавалось раєм,
засне невдовзі до весни.
Наповню келихи я літом,
щоб смакувати восени.
В букет зберу суцвіття літер,
порину у янтарні сни…

Місто Святого Миколая

Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
історія нам достеменно бає –
заклали наші предки Дикий сад.
Тут славної минувшини сувої
сплелися в неповторний пантеон;
до Ольвії, часів Гомера й Трої –
у наш причорноморський Іліон.

Античне городище древніх русів,
це місто зброярів, ремісників…
Засноване задовго до улусів,
жило і квітло протягом віків.
Ще не було Німфея, Херсонеса
(лиш води рік зливалися в посад),
Пантикапея, Тіри… З волі Зевса
зазеленів над Бугом Дикий сад.

Так, Миколаїв – неповторне місто,
для кожного із нас воно своє.
Комусь ласкаве, рідне і барвисте,
таким воно уже й для мене є.
Наш Миколаїв – місто корабелів,
це древній порт всіх світових морів,
колиска вчених, рай для менестрелів,
турбін, авіаносців, якорів…

Люблю мій Миколаїв знову й знову,
нічних гірлянд замріяні вогні,
Інгул, що вигинається в підкову
навкруг Аляуд у житті-борні.
Люблю наш Миколаїв, місто-казку
на берегах великої ріки,
а ще молю йому про божу ласку –
живи і квітни знову й на віки!

Південний степ

Південний степ – ромашки бенефіс,
волошки трунок, чебрецю, полину,
а з материнки запахом покіс
чумацьким шляхом в саму душу лине.

Вечірній степ – казковий дивограй,
наповнений ущерть п’янким повітрям.
Шатро зіркове укриває рай
під охоронця молодого вістрям.

Південний степ – букет ефіру трав
і кольорів, і запахів, і стилю,
і острівки поміж зела́ отав
із ковили, у травні посивілі.

І жайвори́на пісня угорі,
і цвіркунів з цикадами концерти,
а солов’їне соло в дивогрі
із гаю розставляє всі акценти.

Південний степ – дарунок із небес,
що незрівнянний у своїм розвої,
довершеності чудо із чудес,
надихатися, Боже, дай тобою!

Ольвія

На березі Гіпанісу високім,

у теплому південному степу,

в повітрі балабан шугає, сокіл,

але не видно вже давно скопу…

Давним-давно полинуло у Лету

і місто-поліс, Ольвія стара,

а вихідців із древнього Мілету

повільно час із пам‘яті стира…

Але монети з ликами дельфіна,

теме́нос із агорою, зорять

і нам несуть легенди про Афіни,

про греків, скіфів, Скіла, їх царя…

І у Гомера доста ще сюжетів

про звички їх, культуру і уклад,

та Буребісті з племенами гетів

не зміг завадить навіть Мітрідат…

Колише вітер ковилу у полі,

яке топтали в глибині віків

баскі сарматські та еллінські коні,

відносячи у вічність сідоків.

Стрімкі завмерли у задумі схили,

схилили пасма чемно до води,

ховаючи всередині насилу

ольвійської минувшини сліди…

Кінбурн кличе

Проснувся Кінбурн з подихом весни

і порухом криштального повітря,

дубів та сосен погляд заяснів,

і сонце встало із південним вітром.

Коса втопає в щебеті птахів,

буяють цвітом дикі орхідеї.

Вони несуть із глибини віків

природні «саги» древньої Гілеї.

А пелікан, рожевий старожил,

злітає птеродактилем під зорі,

він погляд назавжди приворожив,

легенди тінь у лазуровім морі.

Іще скриплять реліктові ліси,

покриті хмелем, папороті віттям,

та їх не обійшли скрутні часи

на зламі третього тисячоліття.

Я хочу зупинить чарівну мить

і кличу небайдужих всіх на спротив –

скарбницю ми ще в силі захистить,

оспівану великим Геродотом!

Дідова хата

Побіля лісу, прямо під горою,

сумливо на околиці села

стоїть хатина, крита осокою

рівнесенько, стеблина до стебла.

Там під ногами глиняна долівка,

в кутку ікони, а навколо пліт –

стара батьків моїх закинута домівка,

лиш вікна-очі дивляться у світ…

Одвірки покосилися від часу,

віконниці схилились до землі,

давно уже не совається за́сув

і тріщини у стелі чималі…

Полинули у вирій мама й тато,

лишилася у кинутім селі

лампа́чева дідівська біла хата

в гаптованім соломою брилі…

Глиняна дідова хата,

рідна батьків сторона,

цвітом ромашки багата,

в світі така ти одна.

Господиня теплá

Скибочка Місяця з неба вітається.

Мається, кається, крається ніч…

Подумки дума за думу чіпляється,

тéплістю хату наповнює піч.

Пахне борщем, пиріжками і кашею,

булькає в горщику смачно куліш.

Тéпла хазяйка, як повною чашею,

радо стрічає, запрошує – їж!

Темряву пестять оранжеві сполохи,

лижуть каглу́, зазирають в коми́н.

Тихо… У за́пічку, в теплому подиху,

сушаться валянки – символ зими.

Тепло і гоже… Черінь запишалася,

туляться збоку товсті казани.

Я на лежанці до ранку лишаюся,

піч-господиня навіює сни.

Вітряки

Млини...

Млини ідуть по полю

і мелють вітер на шматки,

а разом з ним щербату долю,

немов посохлі пелюстки...

Вони ідуть на захід сонця

чи навпаки – йому на схід?

Руйнівники чи оборонці

лишають в душах часу слід?

Млини…

Млини шматує вітер,

здуває з ніг і крила рве…

Уже той вітер пам‘ять витер

і совість витер – все живе.

Ми розбрелися чорним полем

мов безпорадні вітряки

і серце повнить чорним болем –

байдужість нам далась взнаки…

Млини…

Млини бредуть у вічність…

Метаморфози

Який короткий нині світ,

як мало місця розгулятись.

Минуло тільки сотню літ,

а груди давлять часу ґрати…

Як низько впали небеса,

яке повітря непрозоре,

іржею сиплеться роса

і повнить ненависті море…

Який обмежений народ,

а може то звичайне стадо

чи від природи нагород

століттями чекають чада?

Які прокурені зірки,

просякли тупістю і зиском,

бо чистоту туман липкий

єхидно поглинає блиском…

Блоги
Юрий Юрин

Глава Всеукраинского общественного движения "Челноки", издатель журнала "Горожанин"


Бахталэ! Всем нашим единомышленникам, кто еще способен мыслить – Бахталэ!
«Келих літа» під новорічну ялинку
Кинбурн, любовь моя!
Мер Очакова Сергей Бычков – руки прочь от Вадима Чудайкина
7-й Общегородской родительский форум «Cовесть»: «Детское пьянство и наркоманию ликвидируем вместе!»
Время собирать камни. И что-нибудь хорошее построить
Глава 2. Отрывок из книги издателя журнала «Горожанин» Юрия Юрина (дополнено и исправлено)
Але, гараж! Александр Федорович!! Куда девался троллейбус № 6? (часть вторая)
Лариса Дергунова – образец медицинского руководителя г. Николаева
Лукову приготовиться…
Седьмое (!?)открытое письмо губернатору Николаевской области Киму В. А. (исправлено и дополнено)
Спасибо Вам Александр Федорович, Но!!!
Меценат Анатолий Дюмин приглашает на Кинбурн. «Быть Добру».
7-й Общегородской РОДИТЕЛЬСКИЙ ФОРУМ «Cовесть» “Детское пьянство и наркоманию ликвидируем вместе!”
Второй международный конкурс журналистского мастерства «Быть Добру!» -2021г. Николаевщины.