Лебон, Макаренко і дистанційка

прочтения: 3339
13.06.2022 12:27

Прочитав чудову книжку. Чудову тому, що багато чого побачив в новому світлі, а це, погодьтесь, головний двигун у будь-якому поступі чи розвитку. Або прогресу. І оскільки йдеться про питання виховання й освіти, то це ж майбутнє нашого суспільства. Суспільства, яке сьогодні знаходиться у стані війни.

Лебон

Війни з Путіним, скажете ви. Може з фашизмом чи рашизмом. Так, але це ж наслідок, а почалась в 2014 чи й раніше з невміння наших олігархів розмовляти одне з одним і знаходити спільне рішення. Продовжилось невмінням Президентів розмовляти з народом, тим, що проживає в Донбасі. Чи невмінням партій домовлятись в парламенті. Чи невмінням просто громадян, які зустрічаються в тих чи інших ситуаціях і не можуть, не вміють знаходити спільну мову, що є запорукою спільної дії з вирішення спільних проблем. А от лаятись – це залюбки. Без розуміння, що ця лайка рано чи пізно призводить до війни.

І от про все це Лебон каже дуже переконливо. Хоч і на прикладі латинської раси. Ми як суспільство не вміємо розмовляти одне з одним конструктивно. Це наша вада чи риса нашої раси за Лебоном. І він вчить, як долати: навчанням вчителів. Вони ж творять нації, як вірити Бісмарку. Ну і так само Лебону.

Радянська школа

Песталоцці, Дьюї, Макаренко, загалом педагогіка, в тому числі радянська, пішли, звісно, набагато далі за Лебона. То рушаємо далі у своїх міркуваннях і ми.

Як жовтенято, піонер і комсомолець я чудово розумію витоки описаної вище ситуації. Вони в нашому тоталітарному вихованні. Чи у вихованні вихователів, які свого часу перемкнули марксизм на націоналізм і продовжили навчати так, як їх навчали свого часу. І от Лебон дещо мені тут прояснив. Показавши це невміння національною рисою, духом раси, як він каже. Але ж ми розуміємо, що хоч термінологія дещо змінилась, але суть цього твердження не можна заперечити. Ну, а те, що він адресує латинцям, хіба ж не пасує до певної міри й радянській расі, кажучи його словами? Є і рецепт від метра: хоч долати такі риси психології рас важко, але можна. Як діяти цілеспрямовано, свідомо і наполегливо.

І тут не можна нам не помітити абсолютно нових – чудових - умов для такої роботи. Ну дійсно, порівняйте в цьому сенсі початок ХХ сторіччя і сьогодення. Які ж в нас сьогодні можливості, а! І є в нас ще одна позитивна обставина. Адже багато чого з рекомендацій Лебон мало відгук у роботі найкращих педагогів-практиків. Радянська школа давала країні і вчених, і поетів, і героїв. І просто нормальних людей, що сумлінно працювали, ростили дітей, дбали про свою країну, вулицю, місто. Найкращі вчителі-практики давали результат. За Макаренком.

Дистанційка

Але як казати вже конкретно про дистанційку, мій конкретний досвід, то практичних результатів не видно. Ані в Вітовському варіанті, ані в Конотопському. Не вдається залучити вчителів і їхніх учнів до діалогу в Інтернеті. Це нормально, як каже Лебон, бо справа важка, тривала і треба виявити наполегливість. Оздоблену, як можна так сказати, розумінням специфіки освіти дорослих в ХХІ сторіччі. Дорослих? Так, вчителів і батьків, втім, так само і школярів, які можуть і мають взяти участь в проекті на рівних правах з дорослими. І діда з бабою долучити

Тепер про конкретику, вона для початку дуже проста і складається з двох кроків. На першому треба прочитати книжку, а на другому написати про це есей. Ну і поставити його на своєму блозі. А далі, вже факультативно, можна ще навчитись друкувати наосліп. Бо вміння розмовляти, про яке ми кажемо як про важливу, а може й критичну компетенцію членів сучасного суспільства - це сьогодні вміння писати в Інтернеті. А може розмовляти в ЮТюбі? Так, це теж, але для початку треба навчитись писати. Не на папері, а саме в Інтернеті. І навіть думати, будувати свої міркування чітко і лаконічно. Для того, щоб бути аргументованими і переконливими.

Колись нам казали на відповідних кафедрах, що соціалізм – це облік. Під час Перебудови дотепники підправили Леніна: капіталізм – це облік в квадраті. Тому наша проста навчальна технологія буде контрольовано відбуватись в 20 форумах. Як вчительських, так і територіальних чи тематичних.

Отака загальна преамбула у приблизному поки що вигляді. Не буду формулювати далі, піду краще запрошувати педагогів взяти участь в обговоренні. Мабуть, щось разом деталізуємо, розвинемо і конкретизуємо. Ніхто, мабуть, не здивується, що історики тут будуть на чільному місці?