Непотрібна ратифікація Самбульської конвеції

прочтения: 2272
22.06.2022 16:42

Вчора деякі народні депутати раділи так, наче Україна вже виграла вітчизняну війну проти окупанта – РФ. Виявляється, вони лише ратифікували так звану Стамбульську Конвенцію. Попередньо українському народові збрехали про необхідність узаконення нових гендерних статей та вільного, ледь не щоденного, переходу людської істоти з однієї статі в іншу, як обов’язкову передумову прийняття України до ЄС та НАТО. Хоча в обох уніях достатньо незалежних держав, які не ратифікували цю конвенцію. Позаяк боротись з домашнім насильством, порушенням прав жінок, дітей можна й без згаданої конвенції.

Найкраще політико-правове роз’яснення щодо Стамбульської Конвенції дав Віктор Вовк - український науковець, народний депутат України VIII скликання, колишній заступник голови Комітету ВРУ у закордонних справах, член Парламентських Асамблей Ради Європи та ОБСЄ, член Конституційної Комісії (2015/2019). Надаю його висновки.

1. Українцям варто не піддаватися брехливим маніпуляціям щодо начебто необхідності ратифікації Стамбульської Конвенції. Адже усе необхідне імплементаційне законодавство для реальної боротьби з домашнім насильством було ухвалене ВРУ ще кілька років тому.

2. Народні депутати Верховної Ради України минулого скликання, попри увесь шалений тиск ззовні, заблокували повну ратифікацію Стамбульської Конвенції через те, що вона нишком запровадила би в законодавство України множину «гендерних ідентичностей̆».

3. Ми погоджувалися на ратифікацію Конвенції лише із застереженнями, які б виключали її положення (у двох різних статтях) щодо множини «гендерних ідентичностей», аби не допустити її прихованої̈ легалізації̈ в українське законодавство через ратифікацію міжнародної конвенції.

4. Але лобістів множинних гендерних «ідентичностей» така ратифікація не влаштовувала і тоді питання ратифікації було знято.

5. Верховна Рада України, як компроміс, прийняла у 2017/18 роках усе необхідне імплементаційне законодавство в частині захисту від домашнього насильства без ратифікації самої конвенції, аби не легалізувати множинні гендерні «ідентичності» в України.

6. Правова база для реальної боротьби проти домашнього насильства в Україні є однією з найкращих у світі.

7. В чому насправді полягає проблема? Це новий тиск на владу щодо запровадження гендерних «ідентичностей» у шахрайський спосіб через «задні двері» Конвенції.

8. До речі, членство в Раді Європи не накладає на жодну країну обов’язку ратифіковувати усі конвенції, що існують в її рамках, або обов’язково ратифікувати їх в повній мірі.

Це суверенне право кожної держави визначатися з цих питань.

Значна частина країн-членів Ради Європи так і робить. Зокрема, вони не ратифікують Стамбульську Конвенцію або роблять застереження, блокуючи неприйнятні положення.

Не можна спочатку християнські свята оголошувати державними (в Україні ці дні визнаються вихідними), а потім узаконювати нові гендерні ідентичності, що по суті брутально суперечать християнській моралі. Християнський світогляд є традиційним для українців.