Вороги ззовні Україні не потрібні! Коли у нас є власні "доброзичливці"

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1545 }}Коментарів:{{ comments || 1 }}    Рейтинг:(929)         

Позавчора, 3 березня, верховна Рада України прийняло постанову про звільнення міністра закордонних справ України Володимира Огрызко. Воно було прийняте після розгляду питання про рішення Гаагського суду по острову Зміїний.

Звітуючи в парламенті питанню острова Зміїний, міністр закордонних справ Володимир Огрызко відмітив, що суд обрав класичний приклад проведення серединної лінії при розподілі площ континентального шельфу. За його словами, рішенням суду "Раз і назавжди припинені розмови про приналежність острова Зміїний".

- Румунська концепція захисту в міжнародному суді значною мірою базувалася на спробах обгрунтувати так звану історичну несправедливість по передачі острова Зміїний Україні Радянським Союзом. Визнавши Зміїний островом, міжнародний суд, тим самим, повністю проігнорував історичні претензії Румунії на острів Зміїний. Підтверджено, що це острів і він був переданий Радянським Союзом законно, - сказав Огрызко, підкресливши, що "можна констатувати, що сьогодні на західній межі у нас немає жодного неврегульованого питання з нашими сусідами".

У свою чергу, спікер Верховної Рады України заявив з цього питання, що "нам потрібно прийняти рішення міжнародного суду як даність і сказати, що ця чесна неупереджена постанова(рішення суду) - воно на користь Румунії, але є обов'язковим до виконання".

"Нам слід сказати, чому якщо ми і Румунія формулювали свою позицію, то чому рішення прийняте лише з урахуванням думки однієї сторони? Или ми неправильно формулювали позицію, або завищили вимоги і не вели серйозну дискусію", - додав Литвин.

Це усе сталося учора. А ось останнім часом в українському середовищі майже звичними стали фрази на кшталт "зрада національних інтересів". Маються на увазі і підписані газові угоди з Росією, і спроба узяти мільярдні кредити у тієї ж Росії, ще небагатьом раніше - звинувачення в участі в озброєному конфлікті на Кавказі і незаконному продажі зброї.

Ці теми охоче освітлювалися в ЗМІ, бурхливо обговорювалися на різноманітних політичних струм - шоу. Проте, без особливої уваги залишалася ситуація навколо Міжнародного суду в Гаазі відносно юридичного статусу острова Зміїний.Усі "забили в дзвони" тільки тоді, коли рішення вже було прийняте і, фактично, змінити нічого було не можна.

До рішення суду проблема навколо морського шельфу так і залишалася невирішеною, оскільки Румунія умисно затягувала час. Бухарест різко виступив проти спроб України відновити судноплавство в дельті річки Дунай.

Український канал в гирлі Прірва був створений ще у кінці 50 - х років і функціонував до 1994 року, маючи пропускну потужність до 4 тисяч судів в рік. Проте, з - за інженерних недоробок, канал постійно замулювало, що змушувало вісті безперервні роботи по його очищенню, - говориться в одній із статей на "Українській правді".


З розпадом СРСР і війною в Югославії, об'єми перевезень різко скоротилися і усі роботи по очищенню каналу були зупинені. Це привело до остаточного замулювання гирла Прірва.В результаті українські перевізники практично були витіснені з цього регіону, а головні вантажопотоки почали здійснюватися через румунський Сулинский канал, що перетворило Румунію на судноплавного монополіста в дельті Дунаю.

Тому перед Україною постала невідкладна потреба відновлення власного суднового ходу в гирло Швидке. Втім, румунська сторона виступила з різкими протестами проти будівництва каналу, стверджуючи, що це приведе до підняття рівня води і завдасть шкоди екології Дунайського басейну. І, в той же час, заявила про намір звернутися до Міжнародного суду в Гаазі, одночасно розгорнувши в дельті Дунаю будівництво греблі, що відводить біля третини водопотоку на румунську територію.

Реакція Румунії повністю зрозуміла і обумовлена тим, що введення в експлуатацію каналу Дунай - Чорне море в гирло Швидке створювало альтернативу румунським каналам для річкових перевезень і складало значну конкуренцію, адже вартість проходження по території українського транспортного шляху нижче румунською на 40%.

До того ж, проходження судів по каналу в гирло Швидке є цілодобовим, двостороннім і регульованим, тоді як рух через румунські канали - одностороннє і здійснюється лише у світлий час доби.

Аналізуючи те, що усе, що відбувається останнім часом, у тому числі і судовий процес по острову Зміїний, мимоволі виникають думки про те, що найближчим часом держава Україна може чекати чергової поразки на міжнародній арені. У тому числі - і по будівництву ГСХ Дунай - Чорне море.

В той час, як головний замовник робіт по будівництву цього каналу ГП "Дельта - лоцман" робить все, щоб добудувати цей канал, політичне керівництво країни зайняте міжусобними війнами за владу. Потопаючи в морі бруду, українські владні круги активно поливають нею один одного, не реагуючи на випади "дружньої" Румунії, яка намагається залишитися монополістом в цьому регіоні в транспортній сфері. Українській владі просто ніколи приділити досить уваги відстоюванню економічних інтересів держави.

Деякі українські ЗМІ вже сьогодні заявляють про те, що з - за будівництва греблі в гирлі Швидке, Україну чекають чергові претензії і санкції з боку Європейської спільноти по виконанню міжнародних норм.

Як можна про це говорити, якщо усі роботи по будівництву греблі, які проводяться вже упродовж 4 років, здійснюються згідно з проектом, розробленим спеціальним інститутом і погодженим в усіх інстанціях?

Подібні публікації дають румунській стороні додаткові козирі в цій суперечці.

Що ж виходить? Якщо румунська сторона і в цій суперечці візьме верх - просто буде звільнений черговий міністр закордонних справ, а національні інтереси залишаться незахищеними. Ми знову винитимемо у всьому "закордонних ворогів", які, використовуючи брудні методи, доб'ються необхідного результату?

А може бути все набагато простіше? Можливо, не варто нарікати на "закордон", адже вже очевидно, що серед нас є люди, які усіма своїми діями, переслідуючи особисті цілі, допомагають Румунам.

Те президент асоціації "Євроберег - Україна", професор Юрій Шуйский заявляє про яких - те уявних порушеннях, а потім повністю спростовує цю інформацію.

Те депутат Верховної Рады, заступник голови комітету Верховної Рады з питань національної безпеки Сергій Гриневецкий, у своєму депутатському запиті до президента Віктора Ющенка пише про яких - те порушеннях законодавства при реалізації проекту ГСХ. І в той же час, той же С. Гриневецкий заявляє про необхідність визначити мету, місце і шляхи рішення за цим проектом - з урахуванням національних інтересів і міжнародної кон'юнктури.

Між тим, український канал "Дунай - Чорне море", як великий транспортний інфраструктурний проект має велике значення не лише в масштабах нашої країни, але і в глобальному товарообміні між Європою і Азією.

Колишній директор держпідприємства "Дельта - Лоцман" Віктор Бездольний говорить про те, що "Україна не може самостійно завершити проект по ГСХ". Він заявляє, що без підтримки з боку придунайських країн ЄС він матиме проблеми з фінансуванням, технічним забезпеченням будівництва і подальшим його завантаженням.

Останнім часом В. Бездольний і його "компаньйони" заявляють про необхідність створення міжнародного консорціуму по будівництву і експлуатації ГСХ "Дунай - Чорне море" із залученням партнерів - зарубіжних країн. Ймовірно, саме тому і з'являються всілякі негативні коментарі, пов'язані з реалізацією цього проекту.

А зараз схоже на те, що підприємство "Дельта - лоцман" залишилося наодинці з проблемами по будівництву ГСХ. А ті люди, які сьогодні займаються низькими і безсоромними спробами підбурювання, і поширюють подібні коментарі.Виразно видима їх мета - за всяку ціну зупинити реальні і інтенсивні роботи, які сьогодні ведуться на каналі. Вони не скупилися ні на кошти, ні на божевільні "ідеї". Кляузи, чутки, спотворення фактів і банальний підкуп - все йде в хід. Саме так виглядає сьогодні ситуація по будівництву ГСХ в догоду сусідів України, але не самої України.

Залишаються головні питання: чому так "вдало" співпала логіка і результати вчинків В. Бездольного і його соратників з інтересами суміжної держави? Випадковість? Намір? Зрада?

Коли цей матеріал готувався до публікації, стало відомо, що Румунія висилає зі своєї країни українського військового аташе і його помічника. За логікою речей, українська сторона повинна адекватно відреагувати, але реакції доки ніякий.Усі зайняті внутрішніми розбираннями.

Ось і виходить - немає у нас ні МЗС, ні тих, хто зможе захистити інтереси України як держави. А є тільки ті, як би сумно це не звучало, хто на догоду власним інтересам, готовий розтоптати інтереси своєї держави. Так може бути наслідувати приклад Румунії і вислати цих доброзичливців з країни?

Наталія Хомякова

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика