Особливості національної медицини

Читають: 0Прочитали:2843Коментарів:10    Рейтинг: (1729)         
Існує думка, що в лікарні краще не потрапляти. Але бувають адже ситуації, коли нікуди діватися і через обставини доводиться таки звертатися за допомогою до світил медицини.

Кілька тижнів тому після падіння з триметрової висоти мені довелося йти до лікаря з травмою. Біль в нозі проявився не відразу, але через декілька днів стала практично нестерпною. Найближча поліклініка, в якій теоретично повинні були б допомогти, №4 на Адміральській. Жінка в реєстратурі зустріла дуже привітно, люб'язно відволікся від чашки чаю : "Хто? Звідки? З нашого району? А, педын. Так, обслуговуємо. Що? Нога болить? Ну, тобі до травматолога. Кабінет такий - те. Але зараз не йди. Його немає. Приходь завтра. Правда, завтра він теж тебе не прийме. Потрібний рентгенівський знімок ноги. Де можна зробити? Взагалі у нас. Але зараз у нас апарат не працює. Та і ти ж бачиш, що у нас ремонт. Де ще? Ну, не знаю.Не можу тобі нічим допомогти. Ти адже в місті не прописана".

Дивно, ніби адже вже не Радянський Союз, прописка не повинна грати такої ролі.

Біль в нозі змусив пробувати удачі в іншій поліклініці.

Там така ж привітна жінка в реєстратурі замість вітання відразу ж запитала про прописку. "Ви не з нашого району? Ви взагалі не прописані в місті"? - ця інформація чому - те викликала у неї щире здивування. - Тоді вам не до нас, а в лікарню, яка обслуговує ваш університет". Врешті-решт, жінка таки трохи увійшла до ситуації і порадила пройти в долікарський кабінет, але не для надання допомоги, а для того, щоб дізнатися, чи зможуть обслужити мене в цій поліклініці або ні.

Я вирішила йти напролом. "А у нас рентгенівський апарат теж не працює. Ми робимо тільки знімки зубів. Вам не треба"? - жінка в рентгенівському кабінеті відразу ж запропонувала свою допомогу.Вона ж перша, хто дав хоч який - або ділова рада: "Ідиті Ви, мила, у БСМП. Там вам напевно можуть".

Итак, БСМП. Висидівши в черзі перед травмпунктом у БСМП, нарешті потрапила до лікаря. Розповівши йому про свою проблему, у відповідь почула: "Ну, я вам нічим допомогти не можу. Ви запізнилися рівно на 5 днів. Потрібно було приходити відразу ж після травми. Це кабінет невідкладної медичної допомоги". Все - таки добилася того, щоб зробили хоч би рентгенівський знімок. Коштувало це задоволення недорого - всього 8 грн Тріщини не виявилось, але було потрібне лікування у "свого" травматолога.

Таким чином, знову довелося повернутися в ту ж поліклініку №4. Жінка в реєстратурі знову зустріла дуже ввічливим тоном: "Травматолог приймає після обіду".

Щоб знайти кабінет лікаря, довелося походити по лікарні досить - таки довго.Виявився він на третьому поверсі(створені усі умови для людей з травмами, які, піднімаючись по сходинках, відразу ж мають можливість розробляти пошкоджені кінцівки).

Перед кабінетом лікаря - людина 20. Мабуть, ті 2,5 години, проведені в черзі до травматолога, були найцікавішими. Люди з різними травмами, отриманими в різних ситуаціях. У кожної травми своя історія.

Наприклад, чоловікові з переломом руки наклали гіпс у БСМП. Тут же, в поліклініці, усі переробили, сказали, що при такому виді перелому неправильно зафіксували руку. Але біль в руці чому - те досі не дає йому спокою. Ось він прийшов на ще одно обстеження. Жінка із зламаними кистями рук отримала травму, виходячи з маршрутки. Водій на зупинці не визнав потрібним чекати, поки вона ступить на землю, і поїхав. Жінці нічого не залишалося, як зустрічати землю, що нестримно наближається, руками.Номер маршрутки, природно, ніхто не запам'ятав.

А лікар - травматолог люб'язно надавав своїм пацієнтам можливість поспілкуватися між собою, періодично покидаючи кабінет хвилин на 20 і ховаючись в невідомому напрямі. "Відпочиває, бідолаха", - співчутливо промовила жінка з переломом ноги.

Увесь прийом у відпочилого травматолога займає не більше 5 хвилин. Побіжний погляд на знімок, відразу ж виписані ліки, які "можна купити у нас в аптеці"... "Може, подивитеся на ногу"?. Відповідь: "А навіщо? Я ж бачу, що тріщини немає. Якщо не перестане хворіти, тоді прийдете ще раз", - сказав на прощання лікар. От і все.

Йти ще раз не довелося. Лікування допомогло. Біль через деякий час пройшов сам по собі, настільки сильне було небажання знову потрапляти в цю атмосферу привітності і турботи.

Як сказала одна жінка старенькій в черзі в лікарні на прохання розібрати незрозумілий почерк лікаря в картці :"Не читайте Ви це, а то ще захворієте". Так що з нашою медициною краще не стикатися, навіть по дрібницях. А то є шанс стати постійним пацієнтом невропатолога або психолога.


Комментариев: {{total}}



українськийгромада