Український варіант грузинського конфлікту

За 23 роки незалежності «фашистська» , як «ласкаво» охрестили її росіяни, Україна жодного разу не брала участь у військових конфліктах, в той час, як «братська» Росія неодноразово розгортала «боротьбу з тероризмом» на території країн - сусідів. При цьому сценарій розвитку подій залишається незмінним.

Очевидно, влада імперіалістичної РФ спить і бачить відродження СРСР. Але в результаті «країна - злодюжка» всього - лише оточує себе невизнаними республіками, які надалі стають для неї тягарем.

Так, весною цього року Україна повторила долю Грузії, а Крим став новою Південною Осетією, ось тільки на території півострова не було зроблено ні єдиного пострілу. Окрім гострої необхідності давати відсіч агресорові, українцям ще належить пережити цілий ряд реформ, змінити країну і змінитися самим. Грузія з подібними труднощами впоралася, що правда у неї це зайняло півтора десятки років.

Про це мені вдалося поговорити звіце - консулом Грузії в Одеській області Іраклієм Абесадзе.

- Українці почали краще розуміти нас. Як - те мій знайомий сказав мені, що раніше думав, мол конфлікт Грузія початку. Зараз, на жаль, з - за подібної війни ви розумієте, що все було не так, як описували російські ЗМІ. А грузини, у свою чергу, бачать знайомий сценарій розвитку конфлікту і розуміють наскільки для українців важлива зараз підтримка.

- Ситуація, яка складається в Україні схожа з подіями, які не так давно відбувалися в Грузії : підтримка сепаратизму, а надалі вторгнення військ на територію країни.

- Якщо говорити про сепаратизм, я знаю, що було у нас в Грузії і бачу те, що відбувається в Україні. У регіонах Абхазії і Південної Осетії мешкає багато грузин, які не хотіли такого розвитку подій. Те ж саме можна сказати про Донецьку і Луганську областях, жителі яких проти того, що зараз відбувається на їх території. І було б не зрозуміло, якби вони цього хотіли. Що стосується схожості, то все розвивається так, як свого часу в Грузії. У 2008 нас теж називали фашистами. Зрозуміло, чому слово фашизм в російському суспільстві викликає таку реакцію. Але дивно, чому вони не можуть відрізнити фашизм від проявів національної самоідентифікації. Очевидно, вони чують те, що хочуть. Як у нас не було фашистів, так і у вас немає.

- Бандерівців бачили?

- Вони (росіяни, - ред.) хочуть просто вірити у бандерівців. Людина, яка любить свою країну і захищає її від агресора, герой. Українці повинні гордитися тими людьми, які захищали свою Батьківщину в різний час, за часів другої світової війни у тому числі. Росіяни підмінили поняття патріот на бандерівець. І у такому разі, я теж бандерівець.

- Який зараз рівень життя у дотаційній Південній Осетії?

- Те, що зараз відбувається в Південній Осетії, та і у вас в Донбасі–це антиутопія. Розвивати окуповані території, такі як Осетія і Абхазія, неможливо. Там як ходили в 90 - х з автоматами Калашникова, так сьогодні ходять. Розвиваються тільки 80% Грузії, а окуповані території, природно, немає. Там залишаються 90 - е роки, навіть гірше. Молоді там практично немає, більшість від'їжджають працювати в Росію, залишаються лише літні.

- У вас теж була велика кількість біженців. Як Грузія вирішувала питання переселенців?

- Поняття «біженець» нам було знайоме не з чуток. Все адже почалося не в 2008 році, а 92 - м, коли була війна в Абхазії і Осетії. А в 2008 ситуація повторилася. У нас є Міністерство, яке займається питаннями біженців. Будуються удома для людей, які тимчасово не можуть жити на своїй землі. У Україні хочуть бачити ефективнішу підтримку переселенців з боку влади. У Грузії 20 років намагаються врегулювати це питання, але по сьогоднішній день, повторюся, будуються удома, 20 років люди не мали своїх домів.

- Грузія пережила цілий ряд реформ, що зараз належить виконати владі в Україні. Наскільки вони були хворобливі?

- Прямо скажу, були дійсно хворобливі, тому що ми розпочинали з нуля.У 2003 після Рожевої революції помінялася влада, як у вас в 2004 - м, молоді реформатори почали працювати, здійснюючи, звичайно, деякі помилки. Головне, країна переформатувалася, змінилися люди, які по іншому почали відчувати те, що відбувається. Підходити до теми реформ треба дуже скрурпулезно. Важливе те, що люди зрозуміли - це під силу ім. Українцям теж необхідно розуміти, що влада розпочинається з кожного, що багато що залежить від громадян країни. Реформи необхідно проводити. По - іншому нічого не вийде. Але це буде хворобливо.

- Одним з наболілих питань в Україні є проблема корупції, масштаби якої жахають. У Грузії адже теж була подібна проблема до проведення реформ.

- Те, що було в Грузії не можна описати. Необхідно придумати нове слово. Тому що слово «корупція» не відображає масштаби хабарництва. Все можна змінити, найголовніше, мати бажання вирішувати питання.

- Реакція Заходу на конфлікт в Грузії була «в'ялою». Чи можливо, що недостатня підтримка ЄС і США позначилася на сьогоднішній політиці Росії, влада якої очевидно «втратили зв'язок з реальністю» ?

- Мабуть вони і справді, як ви сказали, втратили зв'язок з реальністю. По - іншому, дії РФ пояснити не можна. Адже те, що вони творять в першу чергу у своїй країні, то що вони відроджують Радянський Союз, то що вони не зважають ні на чию думку, складно виправдати. Сподіватимемося, що не уся Росія солідарна з рішеннями, які приймає влада, хоча не видно цей. Я не можу зрозуміти того, як можна хотіти війни. Адже вона рушить все.

- Як вважаєте, чи досить Захід підтримує Україну, чи ефективні заходи, які приймаються?

- Дуже багато зробили. Санкції, не дивлячись на масштабну пропаганду російських ЗМІ, вплинули.ЗМІ вже не можуть приховувати реальну картину життя. Населення РФ, бізнесмени і навіть офіційні особи Мінфіну Росії говорять про те, що якщо все так триватиме, то скоро настане «точка неповернення». Сподіваюся, що бізнесмени, економісти прийматимуть які - або рішення, щоб вплинути на політику, будуть «давить» на владу. Можна сміливо сказати, що відчувається робота ЄС і США, яка спрямована на підтримку України, і в Росії цього не можуть вже приховати.

- чи Є у грузин побоювання, що конфлікт повториться?

- Паніки у нас давно немає. Ми звикли. Ми продовжуємо розвиватися. Люди не повинні завжди думати про війну. Безпека це, звичайно, важливо... Як то кажуть, треба сподіватися на краще, але готуватися до гіршого.

- Ви, будучи в Миколаєві, поспілкувалися з людьми, чи помітили ви нотки паніки в їх оповіданнях?

- Ні, паніка не відчувається взагалі.Я часто буваю Херсоні, Одесі, Миколаєві, ніде цього не помітив. Більше того, вражає те, що за півтора роки перебування по роботі в Україні, такого патріотизму, як зараз, готовності захищати свою країну, бажання міняти Україну тоді я не бачив. Суспільство консолідувалося. Українці наново полюбили свою країну.

Розмовляла Ольга Коваленко