Криваве перемир'я Володимира Путіна

Левова частка часу на нічних переговорах Ангелы Меркель, Франсуа Олланда і Петра Порошенка з Володимиром Путіним пішла на обговорення ситуації в Дебальцево. Це, звичайно, ніяка не державна таємниця. Зустрівшись уранці з журналістами, Путін саме про Дебальцево і говорив, а головним підсумком його зацікавленості в окупації ще одного українського міста стало рішення президентів Росії і України доручити оцінку ситуації військовим експертом. Судячи з того, що відбувається на Дебальцевском плацдармі, ніякого рішення експерти так і не прийняли.

Можна, звичайно, пояснити прагнення Путіна зайняти Дебальцево його бажанням «закруглювати» окуповану територію. Можна–стратегічною значущістю залізничного вузла, одного з найбільших в Україні.Але насправді Путін може керуватися абсолютно іншими мотивами.

Доводилося вже не раз писати, що для Путіна найголовніше–не який - те там Крим і Донбас, а дестабілізація ситуації в Україні за допомогою окупованих територій. Війну в Донбасі він почав саме для цього–і ніяких інших цілей не переслідував. Володимир Путін упевнений, що Україна рано чи пізно зрозуміє безглуздя конфронтації з Росією, ослабне і «федерализируется» - просто треба правильно «підливати бензин». Одночасно в умовах економічної ситуації, що погіршується, в країні Путіну не потрібна додаткова конфронтація із Заходом, нові санкції і інші принади, які доб'ють його режим. За великим рахунком, Путину треба було вирішити непросте математичне завдання–як продовжувати дестабілізувати ситуацію в Україні і одночасно заспокоїти Захід?

Він знайшов вихід.Якщо почати штурм Дебальцева і одночасно запропонувати Меркель і Олланду мирний план, то можна буде виділити бої за плацдарм в окреме питання. Бойовики заявлять, що оточили українське угрупування і воюють з нею на «внутрішній території ДНР–поясніть тільки, що це таке з точки зору міжнародного права і самої логіки перемир'я. Путін з властивою йому мудрістю радитиме українським військовим залишити Дебальцево, раз вже вони опинилися в котлі. І при цьому можна заспокоїти ситуацію–хоч би на якийсь час–по усій іншій лінії зіткнення українських і російських військ.

А бойовики раз по раз не розумітимуть, що роблять українські військові на «їх» території.При цьому стратегічне положення Дебальцева таке, що за нього можна воювати до безкінечності. Виступ є виступ, він оточений з трьох сторін–і в той же час дорогу життя, що веде до Дебальцево з боку вільної України можна відбивати, прориваючись на допомогу військовим, що атакується. Володимиру Путіну саме це і треба–щоб перемир'я як би було, але насправді його як би і не було. Це його кохані чекістські приемчики.

І це пастка, чесно кажучи. При цьому я б остерігся стверджувати, що Меркель, Олланд і Порошенко не розуміли, в яку ситуацію заманює їх Путін. Це був його удар у відповідь–вони заманили його в Мінськ і продемонстрували всьому світу, що він–хазяїн маріонеток, а він влаштував ситуацію в Дебальцево, що перетворює світ на фарс. Не випадково трійка з «нормандського формату» обговорює питання Дебальцева мало не щодня.

Чи можна вибратися з путінської пастки? Зрозуміло, з путінських пасток взагалі неважко вибиратися за наявності політичної волі. А політична воля полягає в реєстрації порушення Кремлем духу і букви перемир'я. Ні, якраз самого перемир'я можна дотримуватися. Але одночасно–доозброювати українську армію, вводити нові санкції проти російської економіки–словом, демонструвати Путіну, що він нікого не обдурив. І тоді прагнення російського правителя дестабілізувати ситуацію в Україні за допомогою Дебальцева обернеться проти нього самого.

Віталій Портников «LB.ua»