Переселенці в Миколаєві. Потреби і реальність

Щоденні зведення із зони проведення АТО в засобах масової інформації. Убиті і поранені. Відносні моменти затишшя і сплески обстрілу. Зруйновані будинки і людські долі. Мінські угоди і Нормандський формат. Обмін полонениками.

Усе це дуже важко дивитися і слухати, хоча, за деякими даними почався дуже небезпечний «синдром звикання» , коли люди перестають сприймати чужий біль, як свою власну.

За усім цим стоїть ще одна величезна проблема–вимушені переселенці із зони проведення бойових дій.Як вони живуть, чим живуть, де живуть, як ростять дітей, де знаходять роботу, чим їм допомагає влада…

Допомога Європейського Союзу

З моменту початку військових дій на території України Європейський Союз вносить посильний вклад в рішення проблем, пов'язаних з наслідками війни. Зусилля спрямовуються на допомогу місцевим жителям, на потерпілих від війни звільненим територіям, сприянню їх потугам повернутися до нормального повсякденного життя, а також на підтримку налагодження соціальних і економічних зв'язків між внутрішньо переміщеними особами (ВПЛ) і місцевим населенням.
Згідно інформації аналітиків Інформаційної кампанії «Stronger Together» , у жовтні 2014 року делегація ЄС в Україні оголосила конкурс на надання підтримки проектам громад, які постраждали від озброєного конфлікту. Метою цієї ініціативи є підтримка постраждалого населення і ВПЛ.Для цього інститути ЄС виділили 17 млн євро у формі грантів (грошових виплат, які не вимагають повернення). Кожен відібраний проект повинен був отримати від 200 тис. до 2 млн євро на його реалізацію. Очікувалося, що свої проекти представлятимуть місцеві органи державного управління в кооперації з місцевими неурядовими або міжнародними організаціями. Програма поширювалася на територію усієї країни за винятком окупованих територій. Проекти могли бути реалізовані лише на території, контрольованій українською владою. Гроші на проекти не вимагали повернення, і місцеві громади отримували їх як гранти, але мінімум 10% від загальної вартості проекту мають бути надані подавцем на програму з власного бюджету. Тривалість кожного проекту передбачалася в межах від 6 до 18 місяців. У ці терміни проект повинен бути закінчений і результат продемонстрований громадськості.Фінанси виділяються і поширюються у рамках програми ЄС «Підтримка української політики регіонального розвитку».
В результаті конкурсу було відібрано 18 проектів, які знаходяться на стадії реалізації або вже функціонують на благо локальних громад і ВПО в 14 областях України : Вінницькою, Дніпропетровською, Донецькою, Запорізькою, Житомирською, Кіровоградською, Київською, Луганською, Миколаївською, Полтавською, Тернопільською, Харківською, Херсонською і Чернівецькою. У рамках реалізованих проектів ВПЛ зможуть скористатися запропонованими програмами, будуть забезпечені житлом, роботою, а їх діти - освітою. Додатково розраховується надання соціальної, медичної і психологічної підтримки, що в цілому сприятиме згуртованості і економічній активності як самих ВПЛ, так і приймаючих громад.

Місто Миколаїв і переселенці

Розповідає Олександр Гаргалык, переселенець з Луганської області

- Я з маленького шахтарського містечка Ровеньки в Луганській області. Працював в шахті, паралельно розвиваючи з друзями бізнес–встановлювали в трьох селищах Інтернет зв'язок. Бізнес цей я будував 6 років, беручи кредити під свою зарплату, житло. За час роботи відкладав певні засоби, отримуючи дуже гідну зарплату шахтаря.

Війна не сильно торкнулася Ровеньки, в сенсі руйнувань, але настрої жителів сильно змінилися, як і економічна ситуація. Той Інтернет - бізнес, який приносив не нечуваний, але постійний доход, зійшов нанівець, з - за військових дій, і з - за того, що фахівці почали від'їжджати, тому ми вирішили з сім'єю поїхати. У серпні 2014 року ми приїхали в Миколаїв, узявши з собою тільки документи і банківську карту з депозитним вкладом.У мене була чітка установка для самого себе : ні в якому разі не чіпати гроші з депозиту на повсякденні потреби, тому що це єдине, що є. Чому саме сюди? Річ у тому, що мій батько дуже затребуваний фахівець з котельного устаткування, і його часто запрошують на роботи по цьому виду діяльності в різні міста. У Миколаєві одна велика компанія якраз перед усіма цими подіями на сході, запросила батька на роботу. Ми приїхали і заселилися в знімну квартиру, яку знімав батько. До речі, хочу відмітити, що батько навчив мене різним корисним в житті речам, тому я був готовий до будь-якої роботи.

За житло треба було платити 1,5 тыс грн в місяць, грошей не було і я влаштувався працювати в ту ж компанію, в якій за договором працював мій батько. Отримавши першу зарплату, зрозумів, що цих грошей не вистачить ні на що.

Виявилася ще одна серйозна на той момент проблема:по яких - те невідомим причинам, було неможливо зняти депозит, тому що людям «звідти» , тобто переселенцям, банківські вклади просто заблокували.

Пішли в соціальну службу з проханням про допомогу, щоб хоч житло було чим оплачувати. Виділили по 400 грн мені і дружині і 800 грн дитині.

Через деякий час приїхала мама дружини, у якої виявилося серйозне захворювання. Повинен сказати, що миколаївські лікарі практично поставили тещу на ноги, за що їм величезна вдячність. При цьому, не рахуючи дрібних витрат, наша сім'я не витрачалася на лікування.

Незабаром дитина пішла в школу. Я ніколи раніше не замислювався про те, наскільки цей витратний–підготувати дитину до школи. Все, що було необхідно для цього, ми отримали від міської влади Миколаєва, починаючи від олівців, ручок і рюкзака і закінчуючи шкільною формою. Це було несподівано і приємно.В той момент…

Є і неприємні речі. Днями мені подзвонили із служби соціального захисту населення і повідомили, що у зв'язку з тим, що у мене на момент приїзду в Миколаїв були засоби на депозиті (які я не міг зняти, - пам'ятаєте?), я, виявляється, не мав права на отримання соціальної допомоги, і зобов'язаний повернути місту все, що отримала моя сім'я.

Волонтери. Теж дуже специфічна частина людей. Чесно вам скажу, що ні я, ні велика кількість моїх нових знайомих з числа переселенців, ніякої допомоги від волонтерів не отримували. Допомога могла «вискочити» з абсолютно несподіваних джерел. Наприклад, посередником в отриманні міні - грантів (до 1000 доларів) від Міграційної служби Канади на ведення бізнесу, виступив Чорноморський державний університет ім. П.Могилы. З 20 чоловік (переселенців) заявників, грант отримали 19.Правда, від моменту написання заявки до моменту отримання гранту пройшло близько 5 місяців, але сам факт такої допомоги говорить про те, що далеко не усім байдужа доля переселенців.

Розповідає переселенець з Донецька, голова громадської організації «Допомога вимушеним переселенцям «Нове життя» Юрій Астрединов

- Починалося все для переселенців в Миколаєві з питань медицини. Людина яке - той час може собі відмовляти в одязі, в інших речах, але без ліків, без медичної допомоги йому не прожити. Перший випадок був з дівчинкою–дочкою переселенців, якій знадобилася термінова операція і дороге лікування. Ми звернулися в міськздороввідділ і нам пішли назустріч «без всякого» , як мовиться. Дитина отримала, і безкоштовне лікування, і надалі провели операцію. Допомога, звичайно, неоцінима.

Але, якщо говорити про грошові кошти Європейського Союзу, які могла мати в розпорядженні місцева влада на осінь 2014 року, то за моїми відомостями це була сума, близько 600 тыс євро. Нам було запропоновано швидко написати програму допомоги вимушеним переселенцям, в якій було б визначено–що потрібне в першу чергу людям, що залишилися без житла, більшості речей особистого користування і коштів для існування. В результаті ми дійшли висновку, що передусім треба людей одягнути. Тому, велика частина цих коштів пішла на пошиття зимового одягу дорослим і дітям, допомога дітям в підготовці до школи (канцелярське приладдя), і купівлю медичного устаткування для міських лікарень. Крім того, зроблений частковий ремонт в гуртожитку, де мешкають сім'ї переселенців.

Планувалося вже до літа 2016 року з цих засобів проплатить річну оренду житла для 50 сімей переселенців, але, на жаль, в повному об'ємі це не вийшло. Була сплачена оренда лише трьох квартир і всього на півроку. Причина банальна: николаевцы не хочуть здавати житло офіційно, за договором, тому що треба платити податки. І це при тому, що в сумі договори була збільшена складова частина за рахунок майбутніх податків. Є і ще одна причина, що висловлюється, так би мовити, неофіційно–боязнь того, що мешканців потім складно буде виселити.

У зв'язку з цим, залишилися певні засоби і нам запропонували написати нову програму, що ми і зробили. Гроші будуть перенаправлені на ремонт ще одного гуртожитку на 36 кімнат. Правда, цих грошей на ремонт не вистачить. Бракуючу суму обіцяли виділити з міського бюджету. Відповідь чекаємо вже найближчим часом.

Для довідки

За станом на квітень 2016 року в Миколаївській області загальну кількість осіб, визначених, як внутрішньо переміщені, складає 8573 (5328 сімей, 3595 працездатних осіб, 2221 дитина, 2757 непрацездатних осіб).

За інформацією керівника відділу економічного аналізу і ефективного використання бюджетних засобів Управління економіки і інвестицій Миколаївської міської ради Діни Шевченка, в самому г.Николаеве, за станом на жовтень 2014 року знаходилося 2500 переселенців, а вже на березень 2016 року таких людей було близько 5000. У 2015 році міська рада Миколаєва вирішила взяти участь в конкурсі ЄС на надання гранту для вирішення завдань по забезпеченню потреб переселенців. Сума допомоги склала 264,309 євро. Виконання проекту розраховувалося на 12 місяців.У березні 2015 був підписаний грантовий контракт, у кінці травня 2015 року засоби поступили на рахунок, а в червні 2015 року виконавським комітетом Миколаївської міської ради був затверджений порядок використання засобів у рамках реалізації грантового проекту.

Реалізація проекту здійснюється: департаментом праці і соціального захисту населення, житловий - комунального господарства, управлінням освіти, міським територіальним центром соціального обслуговування, міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді, Регіональним фондом підтримки підприємництва в Миколаївській області.
Зокрема, були організовані бізнес - консультації і тренінги, які відвідали 600 чоловік (не лише переселенці, але і николаевцы–ця умова була в грантовому договорі), внаслідок чого були розпочаті 25 бізнес - проектів, з яких 13–переселенцями, отримало допомогу психологів близько 2000 чоловік.У двох дитячих садках в червні 2016 року відкрили 4 нових групи.

На даний момент виконання проекту продовжене на 9 місяців, у зв'язку з проведенням тендерів на закупівлю будівельних матеріалів і проведення робіт по ремонту одного з гуртожитків, в якому мешкатимуть переселенці.

Ігор Пох, спеціально для «Злочинності.НІ»