У Миколаєві провели в останню дорогу героїчно загиблого офіцера Нацгвардії

Колеги і бойові побратими провели в останню дорогу командира патрульного батальйону Національної гвардії України, підполковника В'ячеслава Саражана, героїчно загиблого при виконанні бойового завдання в зоні АТО.

Про це повідомляє «NikLife».

Прощання з Героєм пройшло на території в/ч 3039 Нацгвардій України у присутності усього особового складу, рідних і близьких, перших осіб міста і області, а також колег загиблого з інших регіонів, у тому числі з Одеси і Херсона, які його знали і несли вмісти службу.

- На момент проведення рейду, колона, якою він очолював, потрапила в засідку. Під час бойового зіткнення йому довелося прикривати відхід своїх товаришів, офіцерів, які з ним були. Своїм героїчним подвигом він врятував життя іншим військовослужбовкам, які зараз проходять військову службу, - говорить замначальника Південного територіального управління Нацгвардії, полковник Юрій Покотилов.

- Будучи на передовій, він захищав передусім свою сім'ю. Він не хотів, щоб цей ворог, який йде з Росії, прийшов в його будинок. Сьогодні з ранку спохмурніло небо, йшов дощ. Сумує Миколаїв, сумують усі побратими. Багато людей сьогодні зібралося, а це означає, що ми поважаємо своїх воїнів.Вони не шкодує сил і віддають свої життя, щоб сьогодні наші діти пішли в школу, щоб кожен смог нормально добратися на роботу, щоб над нашим містом не літали «Грады» і кулі. Усі ходять і живуть своїм життям. А що робиться там в Донецькій і Луганській області, знають ті хлопці, які тут коштують. Тому що кожен з них знаходився там. Проходить ротація, одних забирають, інших посилають. І все завдяки ним, - сказав батько Тарас Глубиш під час поминальної панахиди.

В'ячеслав Саражан влітку 2014 в першій ротації військовослужбовок частини відправився у складі звідного підрозділу в зону проведення АТО.

Брав участь у боях в районі Саур - Могили, Успенки.Напередодні свого останнього бою наше угрупування, в якому безстрашно воював і В'ячеслав, завдяки, у тому числі, і його мужності, командирському таланту біля села Лисичьего нанесла серйозний ущерб великій колоні супротивника під командуванням Ігоря Безлера. Тоді українські війська знищили 86 бойовиків, включаючи чеченців, а сам Безлер ледве врятувався. Під час зачистки Саражан зі своїми хлопцями узяв в полон чотирьох російських військових.

24 серпня 2014 року близько 18.30 під час виконання бойового завдання в зоні АТО поблизу населеного пункту Войковский Донецької області колона з військовослужбовками, серед яких був і В'ячеслав Саражан, потрапила в засідку. Зав'язався важкий бій. В'ячеслав Григорович командував тиловою похідною заставою. Коли поступила команда відійти, підполковник, на той час поранений в руку і ногу, сказав: «Нехай хлопчаки йдуть, я прикроюватиму». І тим самим врятував життя двадцяти солдатам.Коли за ним повернулися, на тому місці вже нікого не було.

- Був контакт стрілецької зброї, а потім мінометний обстріл. Тому після бою тіло було понівечене і у нас не було можливості його пізнати. Ми збирали ДНК у родичів, щоб можна було його ідентифікувати. Потім двічі підтвердилася інформація, дружина дали згоду на те, що перезахоронює. Тому ми сьогодні проводжаємо в останню дорогу нашого героя, нашого офіцера, товариша і бойового побратима, - говорить офіцер.

Тривалий час В'ячеслав Саражан числився як зниклий без вісті, проте через два роки генетична експертиза встановила, що його немає в живих. Виявилось, що тіло загиблого було поховане в Запоріжжі на Кушугумском кладовище серед інших 118 безіменних героїв, з яких лише 42 військовослужбовки вже ідентифікували. 29 серпня 2016 року відбулася ексгумація.

У загиблого Героя залишилася дружина і неповнолітній син і дочка. У серпні 2016 року Президент України Петро Порошенко нагородив В'ячеслава Саражана посмертно орденом «За мужність» III міри.

Нагадаємо, раніше в Миколаєві провели в останню дорогу матроса, який ціною свого життя врятував бойових товаришів.