Як розробник гри S.T.A.L.K.E.R в Києві бандеро - фашистів шукав

Свої пригоди він описав в соціальній мережі Фейсбук.

*****

Сьогодні 23 - її червня 2014 року. Весь день витратив на те, що б визначити чи поб'ють мене за георгіївську стрічечку.

Почалося все уранці. Став шукати де можна купити стрічечку і поїхав за адресою з пошукової системи. Стрічку не знайшов. Так само обійшов усіх продавців сувенирки на Майдані, теж не знайшов. Поїхав в тканинний магазин і купив тасьму метр з георгіївськими кольорами. Згорнув її пташкою під кутом і шпилькою прикріпив на груди. Вийшло дуже реалістично.

Продавщиця, подивившись на мене квадратними очима, запитала на увесь магазин голосно:"Навіщо це потрібна георгіївська стрічка"?, Я посміхнувся і сказав, що самовбивця і краще за спосіб піти у світ інший не знайшов, як у такий спосіб.

Далі поїхав на Майдан з дружиною. Хотів що б вона мене познімала. По дорозі вона рознервувалася і закотила істерику, що знайдуться які те дурні, які мене поб'ють. Жахливо плакала. Я вже і пошкодував, що в тягнув її в це. Намагався пояснити, що все буде добре, але вона не слухала. Відвіз її додому, сказав, що обіцяв хлопцям.

Поїхав на Майдан. Приїхавши, почав шукати місце на парковці між Європейською площею і Майданом. Побачив телевізійників, які знімають на камеру і показують на ТБ усіх, хто хоч що те хоче сказати народу в телевізор. Відкривши вікно в машині, запитав мене зніматимуть? Дівчина з посмішкою відповіла, звичайно. Я запитав чи не бентежить її стрічка на моїх грудях. Тут вона перестала посміхатися, навіть що те нехороше Я прочитав в очах, але запитала:"вам є що сказати? записуватися будете"? Відповів, так, тільки запаркуюсь.

Дав коротке інтерв'ю про толерантність, плюралізм і повагу чужої думки. Відео вийде в п'ятницю. Відшукаю, викладу.

Навколо сталі зупинятися перехожі, з питаннями на обличчі, з деякими розговорився.

Кому те говорив, що за ЛНР, але проти ДНР. Кому те, що це мої переконання, кому те, що перевіряю рівень толерантності майдановцев. Загалом вигадував на ходу і розмови ні про що толком і люди зустрічалися суто інтелігентні. Я розумів, що від них мордобою не дочекаєшся вже точно і пішов на Майдан ближче до ялинки. Там погуляв, половив на собі погляди, пофотографировался. До речі кожен другий чому те виявлявся мене фотографувати, після мого питання чи "не бентежить їх моя георгіївська стрічка на грудях"?

Загалом все було як Я і чекав.Все виховані толерантні, але кожен другий був дуже зол, або розгніваний, або подив нездорове читалося в погляді, але у бійку ніхто не поліз. І ніхто мені не погрожував. Хоча фрази "Йшов би ти хлопець звідси, поки що те з тобою не сталося" звучали, але несли попереджувальний, дбайливий, мирний характер. Багато хто відмовлявся зі мною фотографуватися, на питання "ну чому"? не могли дати відповіді, незручність перемагала.

За одним у вишиванці чорно - червоною Я мало не біг з метою сфотографуватися, але він сховався в колишньому музеї Леніна на Європейській площі з посмішкою на обличчі, де хлопці в камуфляжі довывешивали фото героїв небесної сотні. Попросив сфотографувати мене навпроти сотні. Залишив квіти. Усі дивилися квадратними очима. Людина з георгіївською стрічечкою поклала квіти до стіни слави полеглих героїв Майдану. Але від питань утрималися.

Після поїхав в елітний спорт клуб.Там зовсім було все пристойно. Ніхто навіть не смикав мене за руку з пропозицією, а поговорити... У дівчаток на рецепшн запитав, чи не бентежить їх стрічка? Вони перепитали, а що повинна бентежити? Посміхнувся і пішов на тренування. Трохи дивними очима дивилася охорона клубу, але вона завжди так дивиться. У мене відчуття, що навіть, якщо Я прийшов би голий, то погляди були ті ж, але ніхто нічого не сказав. Це жарт.

Загалом мій висновок такий: в Києві, та і на Майдані, де багато приїжджих, панує нормальна толерантна атмосфера поваги і плюралізму будь-яких думок, навіть таких які радикально не вписуються в рамки сьогоднішнього Майдану. Що і вимагалося довести. Заради чого власне і проводив цей експеримент. У нас навіть якщо ти біла ворона, тебе не закльовують. Тому що усі люди і кожен має право на власну позицію.

Запитував де можна знайти фашистів тут, по крутили у скроні.Знову фашистів не знайшов, хоча шукаю вже восьмий місяць. Розмовляв з хлопцем в гомілках, ірокезові під осэлэдэць і увесь в чорному із западенщины із стрічкою жовто - блакитний, ну ці зовсім виховані і душевні люди.