Пазли: люстрація, мексиканський тушкан і уранішня кава

Люстрація. Так вам і дали себе на кілок посадити, ага. Питання тільки в тому, що чиновники зараз нерозуміють, що доки ще кілок символічний і для здоров'я не багатий. Пройде ще трохи часу і кілок стане цілком відчутним. Що там наш одинтуровий говорив про 10 друзів, яких потрібно посадити і тоді усі боятимуться? Так от. Посадити - це скоро в Україні буде дрібно. Тому що свої своїх не саджають. Вони по - доброму відпускають всяку рідоту, на зразок Антона Давидченко на свободу, за сприяння слідству, так би мовити. Дрібно. Повісять перших 10 друзів того ж Петі і все стане на свої місця. Так і почнеться люстрація. І буде у нас депутатська сотня. І суддівська сотня. І міліційна. Далі по списку.Чи будуть вони небесними - це навряд чи. Тому що таким на небесах робити нічого.

ПРУ напролом. Це про Партію Розвитку України. Оборзевшие від своєї безкарності люди думають, що якщо вони пофарбують мексиканського тушкана в смарагд, все у них складеться. Не вгадали, див. пазл перший - люстрація. Жалюгідні потуги влаштувати мітинг під стінами ОГА під гаслами "Одеса не прощає брехні" і вимогами назвати винних в трагедії 2 травня. Потішно, коли винні вимагають назвати винних. І дістали вже спекулювати темою 2 травня. Скільки можна? А ще ця з дозволу сказати партія не збирається допомагати армії, тому що вважає їх карателями.

Траур все - таки оголосили. Їжака народили, після сотень обурених постів у Фейсбуке. Я дуже прошу тих, у кого залишилося хоч що - те людське, утриматися зараз від звеселянь, текіли і Ібіци - Итаки. Майте совість.Те, що ви досі ходите під мирним небом, їсте ікру з баклажанів і п'єте каву з сигареткою вранці - заслуга тих, хто склав голови під пекучим сонцем Донбасу.

Хочеться запитати наших можновладців, вам було так складно приїхати до КПП військової частини на Левитана? Или в наше місто щодня повертаються люди, що декілька тижнів знаходилися під обстрілом? Тобто у вас ось були справи по - цікавіше, так? Наприклад, лисину полірувати, в задумливості... Или вам просто соромно дивитися цим хлопцям в очі? За все, що ви творите.

А хлопці наші - справжні герої. Ось часто чую, мовляв, не той мужик нині пішов, не той. І ставила собі питання - а якщо війна, чи зможуть вони узяти рушницю і піти захищати Батьківщину? Не навмисно, а по - сьогоденню. Так от, дивлячись сьогодні в ці обличчя, я отримала відповідь. Той мужик у нас, дуже навіть той. Воїни Світла повернулися додому.Спасибі вам за все - за мою уранішню каву з сигареткою, за моє море, за мій нічний спокій. За те, що я щодня ходжу на роботу. Одеса гордиться вами. Мені не соромно за свою Батьківщину. Мені не соромно за своє місто. Мені не соромно за наших чоловіків. Героям Слава.