"Подарунок" Миколаєву з Криму: 46 вбивць, наркодиллеров і грабіжників

Мало хто знає, що СІЗО міста Миколаєва–одно з найбільших в Україні, здатне розмістити у себе більше тисячі ув'язнених, а тому обслуговує воно не лише Миколаївську область, але і Херсонську, декілька районів Кіровоградської, і…Крим. Після анексії Росія не забрала з собою арештантів з Криму і не перевела їх у свої ізолятори. В результаті 46 вбивць, грабіжників, розбійників, наркодиллеров і хуліганів були випущені просто за ворота миколаївського СІЗО, на вулиці міста Миколаєва.

Як так? - запитаєте ви.Адже анексія Криму не може ж бути обставиною, реабілітовуючою злочинців. У своїй відповіді мені на інформаційний запит начальник миколаївського СІЗО Роман Цыбуля відмітив, що «у зв'язку з не вирішенням питання про продовження термінів утримування під вартою судами Автономної республіки Крим після анексії території АР Крим Російською Федерацією з березня 2014 року звільнені 46 чоловік».

- В Миколаївський слідчий ізолятор запитів, вимог відносно перекладу вказаних ув'язнених в АР Крим, або переведення їх кримінальних виробництв в інші органи не поступали, - додав Роман Цыбуля.

По новому КПК, прийнятому в 2012 році, будь-якій людині, яка підозрюється в здійсненні якого, - або кримінального злочину суд обирає запобіжний захід на два місяці.По витіканню двох місяців, якщо є тому необхідність (якщо не закінчилося слідство, або вже почався суд над людиною, але його все також треба тримати під вартою), прокуратура подає до суду клопотання про те, щоб продовжити підозрюваному або вже звинувачуваному термін утримання в СІЗО ще на два місяці. Суд відповідно повідомляє ізолятор про те, що по цій людині є рішення–продовжувати тримати під вартою. У осоружному ж випадку, якщо по конкретній людині по витіканню двох місяців суд не прийняв рішення про його подальшу долю, СІЗО не має законного права і далі його тримати у себе і повинно випустити.

Після окупації Криму Росією суди на півострові, як і прокуратура з міліцією, очевидно перестали цікавитися своїми підозрюваними, томащимися в стінах СІЗО Миколаєва, і не прийняли по них відповідних рішень.Невідомо, чи продовжилися розгляди справ по них в Криму після анексії, враховуючи, що «герої» цих справ виявилися де факто на території іншої держави. Та і якби суди Криму стали б продовжувати своїм ув'язненим терміни арешту в миколаївському СІЗО, за якими б законами і кодексами це відбувалося б, а головне, що б ви напевно запитали–а чому це ми, українські платники податків, повинні годувати арештантів з Росії і виконувати рішення судів країни - агресора? Нехай навіть ми і вважаємо Крим українським, проте по факту органи працюють - те на Росію.

У будь-якому разі очевидно, що вже в ситуації, що склалася, розбиратися з 46 - ью людьми, які підозрювалися, як повідомили мене в СІЗО Миколаєва, в здійсненні грабежів, незаконного поводження зі зброєю, збуті і зберіганні наркотиків, вбивств, розбоїв і нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, повинні були б вже Україна, раз «товариші» виявилися на нашій території. Що зробила Україна? Нічого.

В першу чергу, винити в події треба виключно народних депутатів України, які Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України» прийняли тільки 15 квітня, а також Олександра Турчинова, який підписав його тільки 28 квітня. До речі, опублікований в газеті «Голос України» закон був і зовсім аж 14 травня, і тільки 15 травня набув чинності.Складно говорити, що могли б робити суди, прокуратура і міліція без цього закону з 46 - ью кримськими злочинцями в миколаївському СІЗО, оскільки тільки в цьому законі з'явилася прописана процедура, що робити з кримінальними справами, заведеними в Криму, слідством і судочинством.

Так, в статті 12 цього закону говориться, що увесь розгляд усіх судових справ, розслідування кримінальних виробництв з Криму передаються судам міста Києва і розподіляються Апеляційним судом міста Києва. Так, це було б добре, якби було вчасно. Згідно з відповіддю на запит начальника миколаївського СІЗО, 5 кримських арештантів йому довелося випустити ще у березні, 33 людини–у квітні, а в травні підішли до кінця терміни утримання під вартою решти 9 ув'язнених. У червні, липні і серпні, ясна річ, вже нікого не випускали. Тільки тому, що вже усіх випустили.

Хоча, немає.У слідчому ізоляторі Миколаєва залишилися ще 16 чоловік з Криму–але це ті, кому миколаївське СІЗО було обрано як місце для відбуття покарання за вироком суду.

Гаразд, відпустили, так відпустили, але яка доля цих 46 лиходіїв, які в Криму вчинили вбивства, грабежи або розбої, а завдяки Росії виявилися на волі на вулицях Миколаєва. Це нам невідомо: в прокуратурі Миколаївської області по початку взагалі сказали, що «за документами прокуратури області особи, які закріплені за правоохоронними органами АР Крим, в поточному році не звільнялися». У Управлінні пенітенціарної служби в Миколаївській області сказали, що в цілому звільнені просто випускаються із стін СІЗО, про що отримують відповідну довідку. На облік їх ніхто не узяв, - говорять в міліції, в якій, до речі, в принципі про цю «неприємній ситуації» не знають нічого.

Де ці люди, по яких «плакала в'язниця» тепер, залишилися вони Миколаєві або поїхали в Крим - ніхто сказати не може. Проте, тим часом, за офіційною інформацією Управління МВС України в Миколаївській області, відомо, що в період з 1 березня по 28 липня цього року на території Миколаївської області було зареєстровано одно кримінальне правопорушення, по якому було відкрито справу по частині 3 статті 185 Кримінального кодексу України ( «Крадіжка, сполучена з проникненням в житло або інше приміщення, або крадіжка у особливо великих розмірах» ), і яке є здійснено особа, зареєстрований на територія Крим. Також раніше повідомлялося про те, що на початку липня в Центральному районі Миколаєва двоє кримчан «які нещодавно вийшли з місць позбавлення волі» , напали на 44 - літнього чоловіка і, погрожуючи йому ножем побили його, відібравши сумку і мобільний телефон.

Чи може бути таке, що ці хлопці після здійснення тут злочину могли поїхати до себе в Крим, а там шукай свищі–на ніким не визнаній російській території. Може. А може бути таке, що окрилені таким «фартом» , звільнені без вироку за скоєне кримські злочинці роз'їхалися по усій Україні і продовжили здійснювати грабежи, розбої, займатися наркотрафіком і так далі? Теж може. І найцікавіше, що відповідальних за подію не знайдеш–все ніби як діяли згідно із законом, та і, як це люблять робити сьогодні, можна все списати на війну і на невизначений статус Криму. А народним депутатам, які літали в хмарах, поки ув'язнені пачками виходили на вулицю, взагалі, м'яко кажучи, все одно–колективна відповідальність, вона така…

Ось така ось історія о «подарунку Миколаєву від Криму». Или Україні від Росії, або зэкам від України.Кому як завгодно!

Андрій Лохматов