Округ №131. Фінішна пряма

Через считаные годинник люди зроблять свій вибір на користь того або іншого кандидата в народні депутати України. Але вибір належить зробити не по прізвищу, адже на коні зараз–набагато більше, ніж просто «галочка» у бюлетені. Перед нами усіма–вибір розвитку нової країни, нової нації, нового життя.

На 131 - м окрузі Миколаєва відбувається справжня боротьба. У трійку лідерів за результатами різних опитувань і соціологічних зрізів потрапили троє кандидатів–Григорян, Гержов і Ливик. Григорян–представляє партію «У Батьківщина» - основу демократичних сил, багаторічну організацію, увесь час супротивну так званим режимам і епохам Кучми і Януковича.Гержов і Ливик–що були (чи що не були) «регіонали» , що підтримують на місцях двічі несудимого «проффесора» , і з - за яких, власне, і почався той самий Майдан, який привів до обвалу кримінально, - олігархічної структури в Україні. Але, щоб викоренити її, нам знадобиться ще багато часу і сил.

Передвиборна гонка вийшла на фінішну пряму. Виборцям, що реально оцінюють усю картину на цьому окрузі, для роздумів часу не залишилося. Так, і думати особливо те не про що. Адже, країна вимагає змін. Враховуючи, що Гержов і Ливик перестали тат «регіоналами» з такою ж швидкістю, з якою Янукович покинув Україну (перший став самовыдвиженцем, який за час перебування в Раде похвалитися досягненнями перед тими, хто його обрав туди, по великому, рахунку не може;другий–аналогічно не відпрацював «контракт» депутата облради, укладений з виборцями Вознесенщины, плюс до всього «що перефарбувався» з блакитного в «біло - червоний» колір партії Порошенка), можна сміливо затверджувати, що наступати на ті ж граблі було б неправильно. А з приводу Григоряна, можу сказати, що ця людина боролася з системою, як і усі ми–вчорашні опозиціонери. Він один з тих., кого я бачив на Майдані, коли приїжджав взимку в Київ. І чому - те, це не він «заряджав» туди «титушек» , а як раз - таки його опоненти.Він, як і я, носить прізвище, що закінчується на «- ян» , але голосував в облраді за єдину державну українську мову, тому що розуміє, що він український депутат, і відстоює інтереси українців, а не продажну «верхівку» , яка руками того ж Ливика, що голосує, як Круглов, проштовхувала російський другим державним, з - за чого у результаті ми отримали війну на Донбасі і сотні смертей патріотів під час Революції.

Якщо чесно, не хочеться багато говорити. Але коли бачиш, що одні не готові нічого віддати за нашу Україну, а інші–жертвують собою заради справедливості–висновок напрошується сам. Не можна розпилюватися голосами! Усі ми бачимо реальних претендентів на перемогу, що мають підтримку на 131, - м окрузі.Але навіщо давати другий шанс тим, хто вже зрадив і не виправдав очікувань? Или навіщо віддавати свої голоси за кандидатів, що свідомо не проходять? Подумайте про те, що пора дати шанс тим, хто показав себе справами, хто не мовчав в ганчірочку, коли команда Януковича творила беззаконня. Хоча, кого я умовляю? Ті, хто хоче реальних змін, той знає, як голосувати. Тут не потрібно нікого агітувати. Треба просто дати шанс тому, хто не стояв до народу «сракою» , а дати шанс тим, хто стояв з народом плече до плеча.

На помилках ми вчимося. Одну велику помилку український народ вже зробив, і ми знаємо, чим це закінчилося. А чи закінчилося? Хочете повторити історію? Или змінити її хід? Вибір за вами.Але дарувати свій голос людям, які оцінюють його купюрами, причому, називаючи ціну, як зупинку в маршрутці– «голосно, чітко і заздалегідь» –це, як мінімум, безглуздо і безрозсудно…

На минулих виборах довелося попрацювати разом з кандидатом в нардепи Ігорем Бриченко, що єдиним на миколаївських округах, отримав важку перемогу над «регіоналом» , і це під час піку правління Партії регіонів і Януковича... Мені здається, це послужило початком для зміни країни. Я повірив в те, що люди в силах змінити що - те своїм голосом. І коли проти Бриченко було все–адмінресурс «чорнуха» і мільйони гривен, які не шкодували опоненти, щоб дорватися до «годівниці» –люди показали, що далеко не все продається, і далеко не усіх можна купити…Його прізвище тоді прогриміло на усю країну. І мене переповнювала гордість за те, що я був одним з тих.хто розділив з ним цю перемогу.

Зараз Ігор Бриченко підтримав Эрика Григоряна як єдиного кандидата від демократичних сил на 131 - м окрузі. Адже правда, де були інші весь цей час? Чому не боролися проти несправедливості? Чому усі чекали виборів, щоб заявити про себе? Чому вони просто не робили те, що повинні були робити в ситуації, що склалася? Згадується гасло И.Бриченко «З людьми і для людей!» , з яким він йшов на вибори. Адже, він був з людьми тоді, він з ними і сьогодні. І він ніколи не залишав нікого з проблемами наодинці. Проводиться в думці невидима паралель з Э.Григоряном. Адже ті, хто перетинався з ним особисто, розуміють, про що я. Він допомагав справою, а не «ляпав» мовою, він відстоював ваші права! Хоча, за великим рахунком, у нього за багато років є і сім'я, і бізнес.Здавалося б, що ще потрібно успішній людині? Навіщо йому ця уся політика? Проте, він не відвернувся від людей, і в рішенні їх проблем завжди був з ними. Тепер слово за вами. Чи гідний він отримати від вас довіру у вигляді спроби працювати народним депутатом? Так, саме працювати, служити своїм виборцям. Или ми знову даватимемо ці спроби тим, кому на нас плювати?

Цінуйте себе і свій голос! Зробіть правильний вибір!

Денис Дарбинян