Будні миколаївської прокуратури : втратили кримінальну справу

У цій справі статус потерпілих отримали я і Анатолій Чубаченко : в ніч з 9 на 10 липня на оформленні водіння автомобіля «Range Rover» водієм в нетверезому стані на перехресті вулиць Пушкінська і Шевченка в Миколаєві ми проводили фото і відеозйомку того, що відбувається. Олександр Кирьянов, на той момент «дружинник» при виконкомі Миколаївської міської ради, будучи явно в стані алкогольного сп'яніння, став погрожувати нам фізичною розправою.

- Слухай, друг.Якщо я зараз протягну руку, ти відразу від'їжджаєш на БСМП, зрозумів? Я роблю раз клац–один поїхав, два клац–третій поїхав. Ще раз сфотографуєш, і я присягаюся, я підкрадуся, і ти, з**а, прикуриш…Ще раз знімеш цю за***у з об'єктиву, я тобі зламаю цю шухлядку на***. Я відповідаю за свої слова…Я вам повторюю, я не буду церемонитися, я вас, з**а, поламаю на***, - кричав він.

Кримінальне виробництво було відкрите за наполяганням прокуратури міста Миколаєва Миколаївським міським управлінням міліції, в якому слідчий Литовка узяла у нас свідчення і дав статус потерпілих. Після цього виробництво було відправлене до Центрального райвідділу міліції міста Миколаєва, де «професійними» слідчими закривалося вже двічі.

Вперше–слідчим Ольгою Чиняковой, яка неправильно застосувала статтю 307 Цивільного кодексу України, підмінивши в ній слово «передбачається» (згода особи на фото і відео зйомку в громадському відкритому місці, яким є, згідно з цією статтею вулиця) на слово «передбачається» , після чого вирішила, що журналісти не мали права без згоди знімати «дружинника» - мовляв, його обурення зрозуміле, а загрози фізичної розправи як би не в рахунок.

Ми подали після цього скаргу прокуророві міста Миколаєва Юрієві Палию–справа була відновлена і відправлена на подальше розслідування іншому слідчому–Олександру Слободяну, який, не довго над ним «мучившись» , теж закрив, також у своїй постанові упустившись факт загроз фізичної розправи журналістам–нібито їх і не було.

Відмічу, усі загрози в нашу сторону Кирьянова була зафіксовані мною на відеозапис.

На другу постанову про закриття кримінального виробництва, яке підписане ще 7 серпня цього року, але отримано тільки у кінці листопада–слідчий Слободян просто вирішив проігнорувати статтю 55 і 56 КПК України, що регламентують обов'язок слідчого інформувати потерпілих про усі свої рішення у справі, я подав скаргу до Центрального районного суду Миколаєва.

В четвер, 18 грудня, в 10: 30 у судді Івана Дирко повинне було відбутися засідання по розгляду моєї скарги. На засідання прибув слідчий Слободян, який вже переведений з Центрального РОВД в Миколаївський.

- Що я вам можу сказати–втратили ваше кримінальне виробництво. Де - те між прокуратурами, - доповів суддя, додавши, що вже призначена службова перевірка в прокуратурі по цьому факту.

Було запропоновано почекати, може знайдуть.

- Ми вам подзвонимо, - пообіцяв Іван Дирко.

Процесуальний керівник у цій кримінальній справі–співробітник прокуратури Центрального району Миколаєва Вікторія Прилепская. У розмові зі мною вона поспішила завірити, що не зацікавлена втрачати це кримінальне виробництво.

- Воно (кримінальне виробництво) заслуховувало в прокуратурі області. З прокуратури області воно могло прийти як до нас, так і в прокуратуру міста. Зараз призначена службова перевірка, більше ніякої інформації я вам дати не можу. До нас воно не прийшло, в місті його нібито немає, в області його нібито немає, у слідчого його нібито немає. Тому зараз відновлюватимемо, шукатимемо, ось така ситуація. Зовсім все сумно у нас виходить.Повірте мені, я теж не зацікавлена його втрачати, тому що в принципі там нормальні матеріали, купа допитів було, в те числі і вас допитували неодноразово, і Даішників допитували…- заявила процесуальний керівник.

При цьому вона додала: «Знайдуть–куди вони подінуться, звичайно, знайдуть».

Особливо цікаво це виглядає на тлі того, що паралельно з цим в прес - службі прокуратури Миколаївській області мене запевнили, що виробництво, після того, як заслуховувало в прокуратурі області, було відправлено назад в прокуратуру Центрального району–тобто Вікторії Прилепской.

- У нас електронний документообіг, по якому простежується, що справа була витребувана з районної прокуратури, до нас зайшло, після чого назад пішло в прокуратуру Центрального району. Я не знаю, що вам говорила Прилепская, воно у неї, - відрапортували в прокуратурі області.

При цьому там додали, що виробництво, оскільки воно торкається журналістів, знаходиться на контролі прокуратури Миколаївської області, чому і відгукувалося на заслуховування. Хороший контроль, нічого не скажеш.

Тим часом, Прилепская, як вже було вказано, упевнена, що виробництво «обов'язково знайдуть, куди вони подінуться». Так може «втратили» його так, щоб в певний момент можна було знайти? При цьому варто нагадати слова начальника слідчого відділу Центрального райвідділу міліції, який в усній бесіді у нього на прийомі сказав мені, що виробництво було закрите «за усною вказівкою прокурора, процесуального керівника» , тобто Вікторії Прилепской. При цьому міліціонер додав тоді, що міліція давно б вже справу передала до суду, оголосивши про підозру Олександру Кирьянову. Але що - те цьому заважає.

Загалом, цікаві ось такі «прокурорські будні» , у яких чітко простежується склад правопорушення, як мінімум передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України ( «Службова халатність» ). Почекаємо - подивимося. Півтора роки, правду, вже чекаємо, але це ж не термін для нашої правоохоронної системи, від якої можна і п'ять років чекати правосуддя.