Про ЗВР і позики від МВФ

Здавалося б, український народ отримав те, до чого так довго прагнув: до можливості зробити європейський вибір. Переможені «совки» і інші «деструктивні елементи» , що заважають нам побудувати процвітаючу, воістину незалежну, економічно і політично успішну країну. Але–що - те не виходить. Поглянемо на пару моментів з нашої економічної історії.

Наприклад, на об'єм ЗВР. На 1 січня 2010 року, золотовалютні резерви України складали 26,5 млрд. доларів. У січні 2014 року сума складала 20,4 млрд. Віднімаємо: за чотири роки ЗВР зменшилися лише на 6,1. Чому, власне, я говорю тут «лише» ? Та тому, що на 1 січня 2015 року ЗВР складають 7,5 млрд.доларів!!! Куди злилися за рік 12,9 млрд.?

Навіть якщо уявити, що ці резерви «пожгли» заради стабілізації цін і курсу, вони, в цьому випадку, себе жодним чином не виправдали. Поглянемо на офіційні статистики: темп девальвації за рік склав 95,3%, ціни на продукти харчування і непродовольчі товари зросли на 50% (при заморожених зарплатах). Так про яку стабілізацію цін і утримування валюти йде мова? Хіба що, про утримування від міфічної гіперінфляції. Але ж навіть державні експерти про такий міф і не заїкалися!

Після звинувачень в тотальній корупції і повному непрофесіоналізмі усіх, хто був до Гонтаревой, ці ж обвинувачі допускають девальвацію гривни майже в два рази і відповідне зростання цін! При падінні рівня життя населення. При знищенні двох третин ЗВР, які дісталися «у спадок» від «поганих попередників».Крім того, якщо поглянути на макроекономічні показники, можна також побачити такий «несуттєвий» факт: на динаміку ЗВР в Україні найбільший вплив робив управління державним боргом. Не закупівля цінних паперів і доларів, в неробленні чого докоряли керівництво епохи Ющенком або Арбузова численні експерти, а уміння і бажання уряду залучати позикові кошти.

Нинішній же уряд потрапляє в цікавий «порочний круг» : позики для ЗВР залежать від виконання вимог позичальника; вимоги ведуть до зростання цін, погіршення рівня життя і девальвації; девальвація–до витрати ЗВР; позикові кошти підвищують зовнішній борг країни. Є у британців така приказка: Rob Peter to pay Paul (Пограбувати Пітера, щоб заплатити Полу). Здається, саме така політика визначає дії керівництва НБУ в даний момент, тільки на місці Пітера, на жаль, український народ, а на місці Пола–МВФ.

Можливо, цей порочний круг могло б розірвати вольове рішення Кабміну–змінити політико- - економічні акценти. Менше співпрацювати з МВФ, але більше працювати над залученням інвестицій, які, на відміну від позикових коштів не потрібно віддавати, причому, з великими відсотками.

Сподіваюся, що найближчим часом так і станеться–наш уряд зведе до мінімуму співпраця з МВФ, і сконцентрується на роботі з інвесторами (як внутрішніми так і зовнішніми), адже погодьтеся, що кредити мало мають спільного з фінансовим досягненням успіху.