"Велич Батькiвщини у ваших великих справах"

Нещодавно перебирав речі, перекладав свій кітель, узяв його неакуратно низом догори, одна з медалей перекинулася і я звернув увагу, що на зворотному боці є напис. Мені стало цікаво, оскільки до цього я її чому - те не розглядав. Перевернув кітель, узяв медаль в руку і прочитав "Велич Батькiвщини у ваших великих справах". З одного боку, якщо не замислюватися, звичайні чергові патріотичні слова, яких було сказано за крайні два роки навіть більше, ніж треба. Але це, якщо не замислюватися. А якщо все-таки вдуматися в суть цих слів, то насправді в цих словах дуже велика мудрість, яка, мені здається, виходить набагато далі за поняття меж, якими ми захищаємо себе один від одного.

Постараюся пояснити свою думку на прикладі наших сусідів і служби в армії: ось є країна, якій, в принципі, гордиться нічим. У 2016 році вона відстає від інших розвинених країн, якщо не у всьому, то майже у всьому, але в той же час більшість громадян цієї країни сліпо переконана у своїй винятковості, сліпо гордяться вчинками людей, які жили коли, - те і мали ту ж національність в паспорті, що і осліплі люди, що живуть у межах цієї країни сьогодні. Ви мене розумієте ? Люди, що живуть сьогодні, гордяться вчинками людей, час яких давно пройшов. Ця гордість настільки їх мотивує, що вони не хочуть нічого створювати, а тільки триматися за минуле. Їм простіше починати війни, вбивати людей, обманювати себе і своє оточення, провести усе життя у брехні, чим почати створювати самим. Нехай весь світ згорить, але вчинки предків залишаться їх гордістю і причиною залишитися первісними."Діди воювали", автомат калашникова, безліч безглуздих приказок про непереможність росіян, і дуже багато інших моментів, з - за яких п'яне тіло з гордістю кричить про свою національність. Гордиться треба своїми вчинками, а не чужими, треба самим створювати те, що викликатиме захоплення і мотивувати наступні покоління. І так з покоління в покоління. А сидячи дупою на книжці з історією, в якій повно брехні, далеко не поїдеш.

Так само можна провести паралель із службою в армії.

Я служу в Легко - десантній бригаді і горджуся місцем своєї служби, у мене в голові є образ яким має бути солдат і я намагаюся наслідувати цей образ, щоб ніхто не міг засумніватися в тому, що я десантник, і не ганьбити свій рід військ, а тільки додавати йому слави.

Легко - десантні частини мають певну репутацію.Але ця репутація з'явилася не на порожньому місці, вона з'явилася завдяки людям, які служать в цих військах. Солдати, які носять відмітні знаки цього роду військ, зробили цю репутацію своїми подвигами, досягненнями і ціною своїх життів. Тобто, надіваючи тільник, і гордившись лише цим, не зробивши за час служби нічого стоїть, ви користуєтеся чужою репутацією, чужим авторитетом, ви спекулюєте чужими подвигами і чужими смертями, оскільки славу військам приносить саме війна, а війна - це завжди смерть. Уловлюєте? Якщо усі будуть гордиться і виїжджати тільки на чужих вчинках, то від цієї організації не залишиться нічого стоїть, як скоро не залишиться від россии.

Чужі досягнення повинні мотивувати, а не викликати почуття гордості, оскільки вашої заслуги немає в тому, що було зроблено двадцять, сорок або ще більше років тому.

"Велич Батькiвщини у ваших великих справах".

peaceDONBASS

З.Ы.Фотографію узяв з Інтернету, оскільки телефону з камерою немає:)